Книги Українською Мовою » 💙 Класика » З вершин і низин, Франко І. Я. 📚 - Українською

Читати книгу - "З вершин і низин, Франко І. Я."

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "З вершин і низин" автора Франко І. Я.. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 87 88 89 ... 126
Перейти на сторінку:
ще сюди,

З таким неоціненним скарбом, з словом правди,

Що верне як учитель всіх людей,

Віщун таємних промислів господніх!

О радість! Рай, мабуть, не більша розкіш!

 

 

X

 

 

І ось село виднієсь перед ним.

На озері, мов стадо каченят,

Воно розсілось. На палях товстих,

Повбиваних в дно озера, стоять

Низькі хатки, покриті тросником,

З піддашками й широкими кладками.

По озері, мов павуки, снують

Легенькі човни. Супротив села

На березі майдан широкий. Тут

Гуляє молодіж, лунає крик

І сміх; одні навзаводи біжать,

А другі онде, обступивши діда

Старого, лук могучий натягають

І по черзі стріляють до мети.

 

І бачить Каїн диво: дід старий

Сліпий видющих вчить, як брати лук,

Як натягати, накладать стрілу,

Прицілюватись. Он для проби він

Сам випустив стрілу. Мов ластівка,

Цвіркнула струна, мов в щілині вітер,

Так свиснула стріла; було блискуче

У неї вістря, мовби з сонця блиску

Частину вкрало. І півкруг великий

Оббігши, вбилась та стріла в мету.

Роздався крик веселий, заплескали

В долоні всі. «Дід Лемех! Бравий дід!

Сліпий, а нас, видющих, привстидає!»

 

Усе те Каїн чув і бачив, стоя

За кедром, що отут ріс близ майдану.

- «Дід Лемех! - думав він.- Що се за дід?

Невже потомок мій, праправнук мій,

Мафусаїлів син? Колись моя

Покійна жінка часто споминала

Про нього. «Майстер,- каже,- він до лука

І до музики, хоч сліпий на очі».

Так се ж він є! Значить, до своїх я

Приходжу! Діти! Внуки! Золото

Моє! Як я люблю вас всіх! Який

Щасливий, що хоч рік один, хоч місяць

Ще доведесь між вами відпочити,

Налюбуватись вами по століттях

Блукання й горя і навчити вас

Важнішим, величнішим речам, ніж

Стріляти з лука й брязкати на струнах!»

 

І, весь тремтячи з радості, він вийшов

Із свого сховку, на майдан ступив.

 

 

XI

 

 

- Чужий! Чужий! - роздавсь тривожний крик

Молодіжі, як зуздріла його.

І мов курчата, угледівши каню,

Злітаються під материні крила,

Так всі до діда Лемеха злетілись.

 

- Де той чужий? - спитав суворо Лемех.

- Он, он, з-за кедра вискочив і к нам

Спішить. Від кедра чи зробив п’ять кроків!

 

І Лемех, більш не мовивши ні слова,

На лук стрілу новую наложив

І випустив.

- Стій, Лемех! - скрикнув Каїн.-

Я ж пращур твій, я Каїн!

В тій же хвилі

Стріла йому попала в саме серце,

І він упав лицем на землю, аж

Убійче вістря через крижі вийшло

Наверх, а руки судорожно в землю

Вкопались нігтями і так застигли.

 

- Гурра, дід Лемех! Славний наш стрілець!

Упав, упав розбійник! - закричала

Вся молодіж. Та Лемех, наче труп,

Стояв блідий, недвижний.

- Що він, що він

Казав, отой розбійник? - запитав він

У молодих.

- Казав, що він є Каїн,

Ваш пращур, діду,- та брехав, мабуть!

 

- Мій пращур, Каїн? Ну-ко, поглядіть,

Чи він живий ще?

- Ні вже, неживий!

Чи бач, куди стріла йому пройшла:

Між ребрами, а вийшла через крижі!

- А як він виглядає?

Описали

Видющі все сліпому. Той стояв,

Холодною тривогою обнятий,

І щось шептав таке незрозуміле.

 

 

XII

 

 

- Що се вам, діду? - щебетали вкруг

Хлоп’ята.- Може, правду він казав?

Та Лемех вже не чув їх щебетання,

А все шептав стару-стару примову,

Що ще від діда чув: «Хто Каїна

Уб’є, на тім господь сім раз помститься!»

 

І він на землю сів і доторкнувся

Лиця, і бороди, і рук, і груді

Убитого, і з сліпих очей

Покапали гарячі сльози.

 

- Отже,

Ти й не минув убійчої руки! -

Промовив він немов крізь сон до трупа.-

Ти, що вбив брата, згиб з руки правнука!

Твоє прокляте діло покарало

Тебе, та якби-то лишень на тобі

Скінчилась кара! Чом же мусив ти

Наскочить на сліпого і прийняти

Від нього смерть, і навести на нього

Й на рід його ще семикратну помсту?

Проклятий будь повік! Прокляте будь

Ім’я твоє і пам’ять діл твоїх!

 

А труп бездушний під руками свого

Невільного убійці тихо так

Лежав, немов би на розкішнім ложі,

І на лиці його застиг послідній

Любовний окрик, розлилась велика,

Невизнана й незазнана любов.

 

П’ЯНИЦЯ

 

Староруська легенда

 

 

Був-то раз собі п’яниця -

Все пропив, що тільки мав.

Чи то піст був, чи м’ясниця -

Він один закон тримав:

Чарка, «бляшка» чи скляниця -

Пив і все припоминав:

«Дай нам, боже, що нам треба,

А по смерті шусть до неба!»

 

Чоловіче чи жіноче

Товариство - він любив;

Хоч ніхто вже пить не хоче,

Він аж до останку пив.

«Цур та пек! Здоров, сволоче!

Щоб ти черги не хибив!

Дай нам, боже, що нам треба,

А по смерті шусть до неба!»

 

І таку вже мав натуру:

Ніде черги не минав.

Добрий трунок пив чи люру,

Чи кінчив, чи починав,

То все щиро, а не здуру

Ім’я боже споминав:

«Дай нам, боже, що нам треба,

А по смерті шусть до неба!»

 

Смерть прийшла, та що й казати,

Не страшна йому була:

Мов дитину сонну мати

Притулила й понесла!

1 ... 87 88 89 ... 126
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «З вершин і низин, Франко І. Я.», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "З вершин і низин, Франко І. Я."