Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

?

Акі поворушив довгими пальцями і глянув на тістечко. Я вважаю, що це добре для опікуна. Який він на смак?

.

— Солоний, — сказав Кіріан і подивився на істоту. Сухий зовні, але начинка приємна.

.

— Ви, здається, не особливо розбираєтеся в їжі, не ображайтеся, — сказала машина.

Кіріан подивився на крихти, що впали на землю, деякі на тарілку. Він озирнувся на машину. — Гадаю. Живучи на островах, я мало замислювався над манерами.

Я можу навчити вас, якщо хочете. Щоразу, коли у нас є час між уроками, — запропонував Акі.

.

Він посміхнувся машині. Не машина. Він колега. Колега-вчитель. Приблизно втричі сильніше, ніж раніше. Це додало йому певної впевненості, знаючи, що він принаймні могутніший за більшість людей у Рейвенхоллі. З чисто магічної точки зору. Тут, правда, він відчув себе трохи розгубленим. Лише з Лугом, Ілеєю та різними істотами високого рівня це не було проблемою, але тепер це було більше схоже на якусь дворянську подію. — Мені незручно, — пробурмотів він.

.

Я помітив. Тінь у капюшоні продовжує дивитися на тебе. Можливо, вона цікавиться романтичним чином? — запропонував Акі.

?

— Ти так думаєш? — спитав Кіріан, зїдаючи решту тістечка.

.

Переслідувач помахав Тіні, жінка відразу ж зробила кілька кроків назад, перш ніж приєднатися до Сулівхаана, групи, яка зараз розмовляє з Яною. — Здається, я її налякав.

.

— Можливо, — сказав Кіріан, спостерігаючи, як Ілея дивиться на пляшку вина в руці, а перед нею утворився вусик попелу, який проткнув пробку і відмахнувся від неї. Виробляється в .

Вона налила собі склянку і зникла. — Гаразд у вас двох?

Кіріан глянув на жінку, яка тепер стояла між ними. Це не мій захід.

.

— Так, я відчуваю твій дискомфорт, — подумала Ілея. — Дай мені ковалів. Ми знайшли в ямі досить цікавий метал, можливо, варто на нього подивитися, — сказала вона і знову зникла.

Через хвилину до них приєдналися Голіаф і Бралін, а на підготовленій платформі зявився верстак, коли вони продовжували розмову. Кіріан приєднався до них без жодного слова, його більше цікавили їхні міркування про метали, ніж розмови про безпеку воріт і застосування, які він почув від Яни.

.

Очевидно, Акі відчував те саме.

? ! .

— Бралін, можна позичити твою музичну скриньку? — спитала Ілея, ловлячи річ, коли він кинув її в її бік. Дякую! — сказала вона з усмішкою і зникла.

?

Вона взагалі ходить у цей момент?

,

Він подивився на Тріана, чоловіка, до якого приєдналася Верена, коли вони йшли до споруди, схожої на куб, поставленої під кутом у камінь унизу.

Кіріан підвів очі й побачив нову істоту, що ширяла над верстатом, білі очі дивилися на плани та метали, перш ніж вона глянула на його бік.

.

— Здрастуйте, — сказав він, припускаючи, що це та сама Фея, з якою він зустрічався раніше.

.

Привіт. Людський.

,

Голос звучав інакше, більш жіночно. Їй вдалося знайти іншу, подумав він, коли почала зявлятися музика, гучність регулювалася, поки не відійшла на другий план. Ще одне технологічне диво.

,

Він зосередився на великому верстаті, готовий сказати дуже мало слів до кінця цієї зустрічі. І все ж він все одно хотів бути там, напружена, але збуджена атмосфера витала в повітрі, значимість зустрічі більш ніж очевидна для всіх присутніх.

Клер скуштувала вино, її очі були прикуті до хвіртки, трохи вище камяної землі. Напій був не найкращим, що вона коли-небудь куштувала, але їй сподобався смак. Червоний і важкий, дуже схожий на кров. Не те, щоб вона коли-небудь пила склянки, повні крові. — Вони мають прибути незабаром, — послала вона на Луг, більш ніж пристосовуючись до всіх запитань і турбот, які в неї виникли. Принаймні тепер у неї були докази того, що ця істота була чимось більшим, ніж просто потужна четвірка. Вона ще не знала, добре це чи ні.

— Справді. Хвилин зо три, якщо не виникне жодних ускладнень, — відповіла істота прямо в голові.

.

— Дякую, — відповіла вона і ще раз сьорбнула вина. Її погляд блукав по плаваючій нежиті, яка вступила в імітацію битви з молотом, що орудував Тінню. Її цікавила істота, але більше барєр навколо них. Ніколи вона не бачила нічого подібного. Клер сумнівалася, що хтось інший помітив би це, але Луг, ймовірно, був найкомпетентнішим магом-барєром, про якого вона тепер знала.

?

Все гаразд? Нервової? Перевантажені? У стресі? — запитала Ілея, коли зявилася поруч із нею, з келихом вина в руці, тепер у чорній сукні, що струмує, що натякала на її попелясту форму.

?

— Чому ти ніколи не носиш його на наших уроках? — спитала натомість Клер, дивлячись на неї то зверху, то вниз.

Ілея закрутилася з усмішкою. — Я б спіткнулася, — відповіла вона.

Це означає, що ти ще недостатньо хороша, - сказала Клер. — Може, ти подаруєш нам один із цих музичних пристроїв.

.

Луг вже працює над цим. Я планую зробити кілька для себе, - розповіла вона.

Клер усміхнулася. — Чи почує він нас, якщо ми поговоримо через твою телепатію?

.

Я сумніваюся, це не маг розуму. Не впевнені, чи можемо ми довіряти цій речі? — спитала Ілея.

.

Вона закрутила вино і зробила ще один ковток. Справа не стільки в довірі... І навіть просто неймовірна сила. Ніхто не міг це зупинити. Ніхто не міг кинути виклик.

— Дай мені ще кілька років, — відповіла Ілея, підморгнувши. У нас не було б воріт, якби не Луг. У нас не було б Кузні Душі. Я навряд чи був би тим самим космічним магом, яким я є, без його наставництва. Луг може нам багато чим допомогти, що це смішно. Це не по-людськи, Клер. У нього немає таких бажань, як у більшості істот, яких я зустрічав. І знову і знову доводилося, що він заслуговує на довіру.

.

Все вірно. Це просто відчувається... Начебто ми не контролюємо ситуацію. Зовсім, - сказала Клер.

.

Ілея надулася. Вона посміхнулася і підняла брови. Клер. Це не так. Люди мають дуже мало влади в цьому світі. Те ж саме стосується і більшості Темних сил. Навіть ельфи не наважилися б виступити проти Дракона, принаймні я в цьому сумніваюся. Це тут, — сказала вона і жестом обвела їх. З цим ми робимо