Читати книгу - "Білявки все ще не помирають наодинці, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"

     Фані запропонувала, щоб вони пішли на вечірку під прикриттям. Павло підтримав дружину, але владна тітка Квітка наполягла на тому, щоб вони йшли під своїми справжніми іменами. Мовляв, раптом будуть нові небіжчики, і - поліція не повірить у версію молодого подружжя.

    Тож, вечором у четвер, Феофанія Олегівна Сміт, Яромир Павло Сміт та Квітка Купер з’явилися у приміщенні амбасади США. Дорогою сюди, Фані все ніяк не могла вирішити, чи Павло гарніший у тому білому костюмі, в якому вінчався із нею, чи у цьому темному смокінгу. Для Павла все було зрозумілим – Фані була прекрасна, як у цій шикарній червоній сукні, так і без неї. І лише пані Купер насолоджувалася моментом – вона вже давно не була на схожих вечірках в процесі детективної роботи.

      Вони увійшли до зали, де купа різних знайомих між собою і ще незнайомих людей сміялися, розповідали плітки, пили шампанське (справжнє, з Франції) та куштували вишукані закуски. Звучав Моцарт, і Павло у думках вилаявся. Чому майже завжди Моцарт? Можна ж для різноманітності хоча б Шопена.

      Пан Тарас та пані Швець вже чекали на них усередині, але, за домовленістю, зробили вигляд, що незнайомі. Навушники пан та пані Сміт та їхня тітка не брали, бо в амбасаді США їх би все одно заглушили.

     - Піду привітаюся із послом, - оголосила пані Купер, та відійшла до центру зали.

    - Вона знайома з послом?! – Пискнула Фані.

    - Кохана, ти вже забула, що моя тітка працювала в ЦРУ? А в амбасадах більша частина співробітників з розвідки, то звичайно, що тітонька знає посла.

    - Я про це якось не думала, - зізналася Феофанія.

    Вона роззиралася і почувала себе тут геть чужою та небажаною. Всі ці багатії належали одному світові, вона – геть іншому. Більшість з цих людей, могли за ніч втратити сто тисяч доларів США, Євро та фунтів стерлінгів у грі на рулетці і не помітити б цього. Попри те, що Фані подумки повторювала собі, що вона тут на роботі, тож їй начхати на думку тих людей, вона не могла заспокоїтися. Здається, Павло зрозумів, у якому стані його дружина. Він ніжно обійняв Фані за талію та сказав:

    - Вони всі тут, такі самі люди, як ми з тобою. Хіба що, більшість з них абсолютно нещасні. Давай, розійдемося і піймаємо вбивцю. Бо я ще хочу потанцювати тут із тобою і, сподіваюся вона не потруїла тут всю їжу та напої. Щось у мене відчуття, що насувається жахлива катастрофа.

     - У мене такого відчуття немає, - заперечила норовлива дружина. – Слухай, а може тут є камери спостереження? Тоді, коли упіймаємо вбивцю, пан Тарас подивиться їх та скаже нам, які столики з їжею безпечні.

     - Давай, спочатку, упіймаємо вбивцю.

    Фані з Павлом розділилися, домовившись, що зустрінуться за кілька хвилин…

     Павло побачив, що його чарівна красуня-дружина радісно розмовляє із якоюсь стрункою темноволосою пані, в смарагдовій сукні. Раптом, ноги пана Сміт перетворилися на желе. Співрозмовниця його чарівної дружини була вдягнута у щось, що доволі чітко нагадувало одяг, який випускала пані Сміт. Не Фані, а шанована матуся Яромира Павла Сміта.

    Тим часом, довірлива Феофанія шукаючи зачіпки у цій складній кримінальній справі, випадково познайомилася із дуже гарною пані, яка точно була вдягнула в одяг, якщо не на мільйон доларів США, то точно – в дизайнерський. Вік пані встановити було важко, але Фані чомусь здалося, що її співрозмовниці ближче до тридцяти п’яти, ніж до п’ятдесяти. Пані Сміт, сама не розуміла чому, але відчула надзвичайну приязнь до своєї нової знайомої.

   - Ти така мила дівчина, - казала нова знайома Фані англійською, - що я би хотіла познайомити тебе із деким дійсно особливим, але…, - вона перервалася, бо відчула, що хтось підійшов до неї. Пані обернулася та кинулася до Павла. – О, мій зайчику, не думала, що зустріну тебе тут. – Вона буквально повисла на підступному чоловікові Феофанії.

     Фані відчула себе так, ніби її одночасно зжували: бульдог, шредер (відомий також, як знищувач паперу) та підступний зеленоокий дракон. Одночасно їй здалося, що якійсь велетень-веселун запустив їй у голову велетенську тенісну кулю. А на додачу, не дуже вправний танкіст наїхав на неї, а потім, все ніяк не міг вивести танк з поверхні її розчавленого та розплющеного сумного тіла.

     Нахабна нова знайома посміла поцілувати її мерзенного чоловіка! Дякувати Богу, не в губи, а лише у щоку, але і цього було занадто!

     Здається, Павло зрозумів, що коїться із його ревнивою дружиною. Він трохи відсунув від себе нову знайому Фані та сказав українською:

    - Це – моя мама.

    - Павле, я хочу тебе з деким познайомити, - одночасно сказала приголомшлива пані у смарагдовому. Фані зойкнула та прикрила свій рот руками. – О, то ви – вже знайомі, - додала можливо-мама-Павла.

     - Я на нього працюю, - верескнула Фані, не бажаючи, щоб бідолашна мати її підступного чоловіка дізналася про їхній шлюб у такий спосіб. Павло зітхнув. Йому було б простіше пояснити мамі, чому він раптово одружився, ніж розплутувати цілий клубок брехні.

     - Феофанія - бухгалтер, - спробував почати з правди відданий син.

     - Але я хочу стати аудитором, - спробувала завоювати любов свекрухи Феофанія.