Читати книгу - "Білявки все ще не помирають наодинці, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"

     Пані Сміт зітхнула. Хоча на небі яскраво сяяло Сонце, їй здалося, що небо вкрито чорними грозовими хмарами. Парфуми. Парфуми? Чи були це ті самі парфуми, що і у нічному клубі в Одесі? Зважаючи на двох небіжчиків, то – так. Низький голос у офіціантки. У пані Бондаренко теж був низький голос, на відміну від помічниці пані Швець, якщо вірити Вероніці. А у Вероніки? Хоча, у неї було алібі, вона сиділа із небіжчиком, а не вдавала з себе офіціантку. Чи вона збрехала?

      І тут Фані побачила, ні, не світло у кінці тунелю, а пана Сергія, який із тупим столовим ножем блискавично насувався на неї. Пані Сміт скрикнула та ще блискавичніше зістрибнула з свого стільця за ту сторону стола, що була найвіддаленішою від нападника. Далі у просторі вона рухатися не могла, бо її сідниці підпирав жорсткий живопліт.

    - Ррр! – Прокоментував дії Фані пан Сергій та спробував обігнути стіл зі своєї сторони праворуч. Фані спробувала збільшити відстань, рухаючись зі своєї сторони праворуч. Пан Сергій проголосив лайку та рвонув ліворуч. Пані Сміт теж рушила ліворуч. Утворилося замкнуте коло. Відстань між Фані та паном Сергієм не зменшувалася, якщо обчислювати за периметром столу. І тут явився рятівник не у сяючих обладунках, а лише у повсякденному одязі.

   - Павле! – Закричала дружина. – У нього ніж! Він хоче вбити мене!

      Хоча Павло був пацифістом, і можливо він іноді бував гальмом, але точно не у ту мить, коли хтось збирається вбити його кохану дружину. Пан Сміт підскочив, розвернув нападника за плечі, при цьому простягнута із столовим ножем рука обернулася у бік Павла трохи повільніше за сам корпус нападника. Пан Сміт зробив єдине, що було можливим за таких обставин – з усієї сили вдарив пана Сергія поміж очі. Пан Мотузник зойкнув та відлетів на стілець, заробивши синці ще й на своїй п’ятій точці.

      Розлючений Павло висмикнув з рук пана Сергія столовий ніж та вручив його ошелешеній офіціантці, яка щойно принесла хліб.

    - Продезінфікуйте це - якнайретельніше, - сказав він. – А краще - одразу спаліть.

    - Щось відбувається? – Вирячилася офіціантка.

    - Не хвилюйтеся. – запевнив її пан Сміт. – Ми впораємося самі. З якогось дива, чарівний Київ перетворюється на Чикаго часів Аль Капоне. Кохана, - сказав він дорогоцінній дружині. – Викликай поліцію.

     Пан Мотузник смикнувся та заплакав.

    - Може, - правильно поставила діагноз дорогоцінна Фані, - краще викликати санітарів?

     Павло придивився до пана Сергія та впізнав у ньому низку своїх однокурсників.

    - Як скажеш, кохана. Ти краще обізнана з місцевими звичаями. Шановний, - звернувся розлючений чоловік до нападника, - я розумію, що Фані і святого доведе до сказу. Але я категорично проти, щоб незнайомі, чи малознайомі чоловіки ганялися за нею із ножами. Однаково, гострими, чи столовими. Чому Ви це зробили?

    - Бо вона – вбивця, - заскиглив нетверезий пан. Павло був шокований.

   - Ви явно – п’яні, - виніс вердикт пан Сміт. – Єдина особа, щодо якої у моєї Фані є мотив для вбивства, це – я. А я, як ви бачите своїми нетверезими очами, ще - живий!

    - Живий, - луною повторив пан Сергій та обережно доторкнувся до свого синця.

    - Тоді якого… а, кохана, ти вже викликала? Поясніть нам, - звернувся Павло до опонента, - чому Ви накинулися на мою дружину.

    - Дружину? - Смикнувся пан Сергій та знову заплакав. – Вона – білявка, яка сиділа в кафе із нашою клієнткою. От я і подумав, що вона та білявка, яка заприсягнулася знищити мій бізнес.

      Павло та Фані смикнулися. Хоча це звучало фантастично, це вписувалося у їхні останні ідеї.

      - А тепер, менше сліз та більше подробиць, - наказав пан Сміт. – Що за білявка?

     - Ми з нею, - пояснив, те що вони робили разом, у декількох доволі красномовних реченнях, чи фразах пан Сергій.

     - Негайно зупиниться, - наказав Павло. – Ви не можете казати таке в присутності моєї чарівної дружини. Я, як юрист, повинен розуміти мови всіх верств населення, але навіть я не все зрозумів, окрім того, що ви вдвох розважалися.

    - Так, - погодився потенційний клієнт санітарів. – Це - була лише розвага. А потім та лярва заявила, що кохає мене і я, ясна річ вшився. Але їй було замало. Вона знайшла мене у Карпатах та заявила, що знищить мій бізнес.

    - Але як Ви могли прийняти мою вишукану, витончену найгарнішу найдобрішу найчарівнішу дружину за якесь стерво?!!!

    - Вони обидві білявки, - сказав пан Мотузник, вважаючи, що це - добре пояснення.

    - Яка гидота, - сказала Фані, чіпляючись за руку свого чоловіка. Здавалося, вона намагається втриматися, щоб її не знудило.

    - Мабуть, - припустив шокований Павло, - ви один з тих серцеїдів, що навіть не пам’ятають обличчя своїх коханок. Ганьба! Але, може Ви хоча б пам’ятаєте, чи ви…ммм… розважалися із помічницею пані Швець…

    - Чи з клієнткою? – Закінчила думку розумного чоловіка Фані.

    - Бачу, серденько, ми з тобою думаємо в одному напрямку.