Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Рудик, Mary Uanni 📚 - Українською

Читати книгу - "Рудик, Mary Uanni"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Рудик" автора Mary Uanni. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 89 90
Перейти на сторінку:

– До зустрічі, – шепотіла я, коли ми стояли біля воріт, і перед тим, як повернутися, помахала йому рукою.

Але тоді сталося щось раптове, немов нестримне бажання. Я побігла назад і обійняла його ззаду. Він обернувся, і я відчула, як його руки обвиваються навколо мене. Ми стояли так кілька секунд, і я не хотіла відпускати.

– Кароока, – тихо сказав він, – я обіцяю, що завтра ми підемо на річку. І в мене буде сюрприз для тебе.

Ці слова проникли в мене, залишаючи глибоке тепло в серці. Я відчула, як його присутність стала чимось таким необхідним, що я вже не могла уявити свого світу без нього.

– Я чекатиму, – сказала я і не могла стримати усмішку.

Ми відпустили один одного, і я пішла по справах, знову повертаючись до звичної рутини. Потрібно було тренувати дітей, а з ними день минув якось важко, не так, як зазвичай. Весь день я була в напрузі, немов все навколо розділялося на дві частини: одна, в якій я повинна була бути сильною, і друга — де все крутилося навколо Луки, і цього мені бракувало.

Тренування, яке раніше приносило задоволення, стало для мене справжнім випробуванням. Я кілька разів підвищила голос на дітей, не знаючи, як пояснити, чому я так нервую. Все було не так, як завжди. І навіть обід пройшов якось похмуро.

На ренуванні я була настільки розсіяна, що набрала лише 10 з 15, що призвело до виговору від командира. Весь цей день здавався мені якимось порожнім, недовершеним, хоча я намагалася відволіктися. І ось вечір — ми сиділи за столом, їли картопляне пюре, салат з капусти та котлету. Лука завжди любив пюре. Це було його улюблене блюдо.

Я сиділа там, погляд був порожнім, хоча у голові крутилися лише його слова, його обіцянка і те, як ми завтра будемо разом. Тільки це давало мені хоч якусь надію на завтрашній день.

Я сиділа за столом, ковтаючи ще один шматок котлети, коли погляд впав на Машу. Вона сиділа поряд, зазвичай весела та спокійна, але сьогодні щось в її очах було іншим. Напевно, не могли ми обидві забути наші розмови про хлопців. Я вирішила почати.

– Ну, що там з Алеском? – запитала я, намагаючись виглядати байдуже, хоча всередині вже була зацікавлена. Маша підняла погляд, і на її обличчі з’явилася легка усмішка.

– А що з ним? – відповіла вона, ніби намагаючись прикрити свій інтерес, але я помітила її погляд, який одразу став м’яким і мрійливим.

– Та я просто... цікава, – посміхнулась я, намагаючись не виглядати надто настирливою, але в моєму голосі чітко чути було зацікавлення. – Може, ви вже... обмінялися якимось важливим сигналом?

Маша засміялась, спочатку сором’язливо, а потім голосніше.

– Ой, не сміши мене, – відповіла вона, ковтнувши останній шматочок салату. – Ну, іноді він дивиться на мене... знаєш, так, з якимось своїм поглядом, і я теж дивлюсь. Але ти ж розумієш, що це... не те, що ти думаєш.

Я підняла брови, зацікавлена ще більше.

– Ти хочеш сказати, що це не той погляд? – запитала я з іронією. – А може, він просто не знає, як сказати тобі, що любить?

Маша знову засміялась, аж погляд її пом’якшав.

– Слухай, не знаю, що він там любить, – сказала вона, – але іноді він дає мені цукерку або водичку. Ну, знаєш, щоб не вийшло, що я помру від зневоднення або від голоду.

Я не стрималась і посміхнулась, уявивши це в голові.

– Оце так прояви уваги! – сміялась я, намагаючись не захоплюватись занадто сильно цією темою. – А що Влад думає? Вже влаштував свою «поміч»?

Маша закотила очі і покрутила головою.

– О, то цей геній! – вона затягла глузливим тоном. – Завжди вставляє свої тупі поради. Якби я ще не знала, що з ним не можна розмовляти без таких «перлів», я б, напевно, уже зрозуміла, що він хоче, щоб я просто кинула все і пішла за ним в «кращі часи». Але ми ж сміємось, правда?

Я стиснула губи, намагаючись не зірватися на сміху, але таки не стрималась.

– Справді, ви з ним ідеальна пара для комедії! – сказав я, як завжди, при цьому жартуючи, бо, як на мене, комічна ситуація з Владом була незмінною.

– Та не смійся, я не знаю, що з ним! – сказала Маша, спробувавши напустити на себе серйозний вигляд, але вже не могла стримати усмішку. – Але ти ж теж, Єво, свататимеш мене тепер з усіма!

– Ну, ну, не злися! Я просто не можу не помітити, як ви дивитесь один на одного! – сказала я, підморгнувши, бо розуміла, як ця ситуація насправді збуджує її.

– Та я не злюсь, ти що, – відповіла Маша з недовірою, хоча в її очах знову промайнула весела іскорка. – Просто не треба сватати мене з ним, бо я сама знаю, що з ним робити.

Тоді ми обидві засміялись, наш сміх лунко відбивався від стін. Моя настрій піднявся, і я вже готова була продовжити цю безтурботну бесіду, коли раптово двері вибухнули. Гупання дверей змусило нас обидвох здригнутись. Маша швидко обернулась, я теж подивилась через плече, та все стало туманним і заплутаним.

Лейтенант влетів в їдальню, мов буря, і миттєво став перед столом командира. Його вираз обличчя був збентеженим, але я не могла зрозуміти, що саме сталося. Він стояв у стійці, намагаючись зібратися, але щось у його поведінці було незвичним. Раптом я почула його слово: "...Тум..." І наче грім поразив мене. Щось затремтіло всередині. Я одразу піднялася зі стільця, вдаривши руками по столу.

Він подивився на мене з острахом, але я не могла чекати. Я зробила кілька кроків до командира, не зважаючи на те, що стояла навпроти, і не віддавала честь, що було абсолютно невластиво для мене в цей момент. Тільки одне питання крутилось у голові: Що сталося?

– Що сталося? – пронеслось у моєму голосі, але слова були надто грубими для такого моменту, щоб я могла їх зрозуміти. Все навколо застигло, навіть Шпак і Лорд, які зайшли в їдальню, на мить затримали свої погляди на мені. Лорд підбіг до мене, і я помітила, як його обличчя стало серйозним, наче темна хмара на горизонті. Він був, як завжди, спокійний, але сьогодні його очі світлились якоюсь непевністю.

1 ... 89 90
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Рудик, Mary Uanni», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Рудик, Mary Uanni» жанру - 💛 Любовні романи:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Рудик, Mary Uanni"