Читати книгу - "Дівчина у павутинні"

— Заборонений плід.

— Лісбет ішов тоді одинадцятий рік. Це трапилося ще до того, як вона роздерла Камілі праву руку й почала кидатися на батька з ножами та бензиновими бомбами. Я б сказав, що все скоїлось якраз перед тим, коли вона стала відомою нам Лісбет. Їй бракувало життєвих стимулів. Друзів вона не мала — почасти, звичайно ж, через те, що Каміла оббріхувала її, пильнуючи, щоб у школі з нею ніхто не зближувався, а почасти тому, що вона справді дуже відрізнялася від інших дітей. Не знаю, чи розуміла вже це сама Лісбет. Але її вчителі й оточення, певна річ, не розуміли. Однак вона була неймовірно обдарованою дитиною й вирізнялася з-поміж інших саме своїм талантом. У школі їй було страшенно нудно. Усе видавалось очевидним і легким. Їй досить було лише мигцем заглянути в підручник, щоб усе зрозуміти, і на уроках вона найчастіше сиділа замріяна. Думаю, правда, що вже тоді на дозвіллі Лісбет знаходила цікаві їй речі — наприклад, підручники математики для старших класів і таке інше. Та, щиро кажучи, їй усе одно було страшенно нудно, тож вона переважно сиділа з коміксами «Марвелу», тобто робила те, що зовсім не відповідало її рівневі, хоч, можливо, виконувало іншу, терапевтичну функцію.

— Що ви маєте на увазі?

— Узагалі я не люблю копирсатися в психології Лісбет. Вона зненавиділа б мене, якби про це дізналася. Одначе в цих коміксах повно супергероїв, які борються проти суперлиходіїв, беруть справу у свої руки, мстяться та відновлюють справедливість. У певному розумінні то був ідеальний матеріал для читання. Можливо, саме ці історії з чорно-білим поглядом на світ допомогли їй усвідомити її місію.

— Ви гадаєте, вона зрозуміла, що має вирости й сама стати супергероїнею?

— Мабуть, так, — у власному маленькому світі. На той час Лісбет, звісно ж, іще не знала, що Залаченко був колишнім радянським супершпигуном і що його таємниці створили йому унікальне становище в шведському суспільстві. Вона, без сумніву, й гадки ще не мала, що його захищає спецвідділ СЕПО. Але вона, як і Каміла, відчула, що батько має якийсь імунітет. До них навіть якось прийшов чоловіку сірому пальті й натякнув, що батькові нізащо не можна вскакувати в халепу. Лісбет рано запідозрила, що заявляти на Залаченка в поліцію чи в соціальні служби безглуздо. Це призведе лише до появи на їхньому порозі ще одного чоловіка в сірому пальті. Ні, передісторії Лісбет не знала. Та й про всякі служби безпеки і прикриття не здогадувалася. Проте в глибині душі болюче відчувала безсилля сім’ї. Безсилля, Мікаеле, може обернутися на руйнівну силу, і, поки Лісбет не доросла тих літ, коли вже щось удається зробити самотужки, вона потребувала притулку й місця, з якого могла б черпати силу. Таким місцем став для неї світ супергероїв. Звісно, багато хто з мого покоління зневажає такі речі. Однак я краще за інших знаю, що література — чи то комікси, чи витончені старі романи — може мати величезне значення. І мені відомо, що Лісбет особливо прикипіла до юної героїні на ім’я Джанет ван Дайн.

— Ван Дайн?

— Саме так. Дівчина, чий батько був багатий науковець. Батька, якщо я добре запам’ятав, убили інопланетяни. Щоб їм помститися, Джанет ван Дайн розшукує одного з його колег і в лабораторії набуває надзбідностей. Вона стає Осою — людиною, на яку не сядеш ні в прямому, ні в переносному розумінні.

— Ха, цього я не знав. Значить, її нік саме звідти?

— Гадаю, не тільки нік. Я ж нічого не відав про такі речі. Очевидно, я був старий динозавр, що, як і раніше, називав комікси «Фантом», «Драґосом». Але, побачивши вперше зображення Оси, я здригнувся. Лісбет мала з нею так багато спільного. Та й досі, здається, має. Думаю, певні риси свого стилю вона перейняла саме від цього персонажа. Щоправда, я б не надавав цьому надміру великого значення. А втім, мені відомо, що вона частенько замислювалася над змінами, яких зазнала Джанет ван Дайн, зробившись Осою. Десь глибоко в серці вона розуміла, що мусить сама кардинально змінитись і з дитини та жертви обернутися на когось, хто зможе протистояти добре навченому, нещадному шпигунові. Такі думки проймали Лісбет день і ніч, і тому в перехідному віці Оса стала для неї важливою фігурою, вигаданим джерелом натхнення. Про це дізналася Каміла. Ця дівчина мала надприродну здатність винюхувати людські слабості. Вона вишукувала своїми мацаками чужі больові точки й била саме туди, а тому взялася на всі лади висміювати Осу й навіть більше. Довідавшись з коміксів про ворогів Оси, Каміла почала називатися їхніми іменами — Таносом та іншими.

— Ви сказали, Таносом? — стривожено спитав Блумквіст.

— Здається, його звали так. Лиходій, що одного разу закохався в саму смерть, яка постала перед ним в образі жінки. Згодом він прагнув довести, що гідний її, чи щось у цьому дусі. Каміла стала на його бік, щоб провокувати Лісбет. Вона навіть назвала свою компанію «Товариством Павука», бо то в якомусь випуску були закляті вороги «Сестринства Оси».

— Справді? — глибокодумно промовив Блумквіст.

— Так, дитячі пустощі не завжди безневинні. Сестри вже тоді так ворогували, що ці імена просякли якоюсь моторошною енергетикою. Знаєш, як на війні, коли символи роздимаються й набувають смертоносного відтінку.

— Це може ще й сьогодні мати значення?

— Ти маєш на увазі імена?

— Так.

Мікаел до пуття й не знав, що мав на увазі. У нього лише з’явилося туманне відчуття, що він напав на слід чогось важливого.

— Не знаю, — відказав Голґен Палмґрен. — Вони тепер дорослі, хоча не слід забувати, що то був вирішальний момент у їхньому житті, коли все змінювалось і переінакшувалось. Озираючись назад, можна припустити, що навіть найдрібніші деталі могли відіграти фатальну роль. Адже не тільки Лісбет утратила матір і потрапила до психіатричної лікарні. Камілине життя теж розбилось на дрізки. Вона позбулася своєї домівки, а батько, яким вона так глибоко захоплювалася, дістав важкі опіки. Залаченко, як ти знаєш, так до кінця й не оклигав після бензинової бомби Лісбет, а саму Камілу віддали в названу сім’ю, дуже далеко від того світу, де вона була незаперечним центром, їй це, певно, теж завдало страшного болю, і я нітрохи не сумніваюся, що вона