Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Мелодія кави у тональності кардамону 📚 - Українською

Читати книгу - "Мелодія кави у тональності кардамону"

5 283
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Мелодія кави у тональності кардамону" автора Наталія Гурницька. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 88 89 90 ... 129
Перейти на сторінку:
class="p1">Адам нахилився, поцілував її шию там, де збоку бився пульс, відшукав гачки на сукні, а ще за декілька хвилин сукня, сюртук і камізелька опинилися на підлозі. Так звично, так зрозуміло і так добре.

Стягнувши з Адама сорочку, Анна торкнулася волосся на його грудях, тоді обережно посунула долоню вниз. Пальці побігли цією стежкою і зупинилися. Усі проблеми через те, що вони з Адамом досі не сплять разом. Це додає невизначеності у їхні стосунки. Як вона взагалі могла так довго відмовляти йому в близькості? Малій уже понад два місяці, а вона все ще вагається.

Виціловуючи тіло Адама, Анна губами здолала весь той шлях, який щойно здолали її пальці, і опустилася на коліна… Навряд чи сьогодні він зможе дорікнути їй тим, що вона забула все те, що колись навчилася робити для нього.

До пам’яті вони з Адамом приходили під голосний і вимогливий плач Елі.

Накинувши на себе першу-ліпшу річ, Анна побігла до колиски і підхопила малу на руки. Мокра і голодна. Хто б сумнівався. Заходилася її переповивати, але Еля, зрозумівши, що наразі її не збираються годувати, вчинила такий ґвалт, що Анна мимоволі забула про все на світі.

— У тебе там нічого не горить? — Адам ввійшов до кімнати і зупинився навпроти Анни. — Ти б зазирнула на кухню.

— О, Господи, вечеря…

Тицьнувши дитину йому на руки, Анна вибігла з кімнати. Рятувати вечерю сенсу вже, звичайно, не було, проте порятувати помешкання від пожежі шанс іще залишався.

Опинившись на кухні, Анна загриміла покришками, обпекла палець, впустила пательню, від розгубленості бухнула в баняк холодної води і врешті, зачинивши двері кухні, розчинила навстіж вікно. Ні, такого з нею ще не траплялося ніколи.

Згорнувши жалюгідні залишки вечері до сміття, Анна приречено озирнулася довкола. Густа завіса з диму поступово трохи розсіювалась, проте невиразна сірість повітря та запах пригорілої страви все ще залишалися.

Щільно причинивши за собою двері кухні, Анна повернулась у кімнату. Тут теж усе було сизим від диму. Нікудишня з неї сьогодні господиня. Може, хоч коханка трохи краща.

Анна кинула погляд на Елю на руках у Адама і мимоволі усміхнулася. Переповити малу він, звичайно, не зумів, і з оберемка пелюшок назовні виткнулися дві рожеві п’яточки, проте в нього на руках Еля не плакала. Цікаво, як йому це вдалося?

Анна взяла малу на руки, швиденько переповила і, нагодувавши, поклала в колиску.

— Чому ви не йдете додому? — пошепки запитала вона Адама. — Ніч надворі. Ви ж підете?

Він заперечно хитнув головою. Не мав жодного бажання виходити на вулицю, посеред ночі йти додому, щось там пояснювати, намагатися не розбудити дітей.

— Я переночую тут, а там як складатиметься… Тепер іноді залишатимусь у тебе на ніч.

— А як… — Анна не договорила. Анеля все одно знає, де зараз її чоловік, і вдавати, що все інакше, смішно. — Добре, залишайтеся в мене. Я зараз приберу на кухні й теж прийду.

Намагаючись рухатись якомога тихіше, вона швиденько впоралася з роботою і повернулася. Адам спав, і щоб не турбувати, вона обережно присіла біля нього на ліжко, а як лягла та заснула, вже й не пам’ятала — відключилася десь на півдорозі до подушки. Під ранок Адам спробував пригорнути її до себе, проте у відповідь вона навіть не ворухнулася. Щось невиразно пробурмотіла і знов провалилась у сон. Здається, все тим і обмежилося, бо жодних інших спогадів про цю ніч у неї не залишилося. Вранці прокинулася, коли Адам пішов.

Солодко позіхнувши, Анна підвелася з ліжка і вийшла на кухню. На столі — самотня порцелянова філіжанка і кавник. Адам пішов не поснідавши, лише каву випив. Погляд її затримався на папірці, притисненому до столу цукерничкою.

«Кохана моя дівчинка, вранці ти так солодко спала, що мені не хотілось тебе будити. Дуже тебе люблю і дякую за цю ніч і за те, що ми з тобою разом. Коли знов прийду, наразі не знаю, але обов’язково тебе попереджу. Не переживай, якщо затримуватимусь. Маю багато роботи в маєтку. Цілую тебе ще разів з десять…»

Замислено склавши папірець учетверо, Анна поклала його в кишеню. Ну що ж, така вже її доля. Очікувати і не знати нічого певного. Власне, в її ситуації інакше й не буває. Вона сама влаштувала собі таке життя і сама тепер страждає від його наслідків. Єдине, що залишається: сподіватися, чекати і жити як живеться. На опір нема ані сили, ані бажання.

Розділ 7

Наступні три місяці Анна саме так і жила — «як живеться». Адам інколи приходив і залишався в неї на ніч або й на дві чи три, а інколи — забігав лише на годину-другу, а потім не з’являвся цілий тиждень, і вона губилась у здогадах, не знаючи, коли він з’явиться знову. Поступово все докотилося до найбанальнішої і найпоширенішої з життєвих ситуацій — Адам жив на дві родини. Навряд чи це подобалося хоч комусь, проте ніхто не намагався порушити крихку рівновагу кардинальним рішенням. Будь-яке руйнування — це завжди небезпека не вціліти під уламками та надто великий ризик втратити те, що маєш.

Життя в місті рухалося своєю паралельною колією. Четвертого червня виїхав до Відня губернатор граф Стадіон, на його місце став Вацлав Залевський, який усупереч цісарському декретові про рівноправність русинської і польських мов у школах Галичини, домігся від міністерства освіти розпорядження про запровадження викладання польською мовою в усіх гімназіях та у Львівському університеті. У відповідь Головна Руська Рада вислала до цісаря делегацію з петицією проти цього та з низкою інших вимог, а поляки, в свою чергу, почали поширювати чутки про те, що русини хочуть прилучити Східну Галичину до Росії. Згідно з Конституцією, було оголошено вибори до державного сейму, і довкола цього виникло стільки метушні, розмов та інтриг, що важко було б усе це проігнорувати. Анну іноді навіть дивувало те, як багато сил, енергії та часу приділяли всьому цьому чоловіки. Зрештою, вона жінка, а тому її таке не повинно обходити. Голосувати на виборах можуть лише чоловіки. Але менше з тим, Адам теж захопився всім цим, і вона мимоволі уважніше почала прислухатися до розмов. Важко уявити, щоб він залишався десь поза подіями і загальними настроями в місті. Зрештою, нічого поганого в тому не бачила. Зле було лише те, що все це заважало Адамові приходити сюди так часто, як їй би того хотілося. Робота, маєток, громадське життя, невідкладні справи, родинне життя, обов’язки, клопоти — все це забирало у нього

1 ... 88 89 90 ... 129
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мелодія кави у тональності кардамону», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мелодія кави у тональності кардамону"