Читати книгу - "Іліада. Одіссея"

633] Оборонити як слід від нападів хижого звіра.

634] Лев то вперед забіжить, а то опиняється ззаду

635] За чередою, то вскочить в середину й вже пожирає

636] Ялівку, інші ж усі розбігаються. Так же й ахеї,

637] Страхом повиті, від Гектора й Зевса, великого батька,

638] Всі утікали. А Гектор убив одного Періфета,

639] Сина Копрея, з Мікен, що від владаря ?врістея

640] Вісті приносив не раз могутній Геракловій силі.

641] Син в цього гіршого батька родився, кращий багато

642] В доблестях різних - у швидкості ніг і воєннім мистецтві,

643] Розумом же між найперших мікенських мужів визначався.

644] Тож і для Гектора став він великої слави причинком.

645] Він, обернувшись назад, на обід щита наштовхнувся,

646] Що аж до п'ят досягав та давав од списів йому захист.

647] Він похитнувся і навзнак упав, аж на скронях страшливо

648] Мідний шолом задзвенів, коли тяжко на землю він падав.

649] Гектор, угледівши це, до нього мерщій підбігає

650] Й списа у груди стромляє йому на очах в його близьких

651] Товаришів. Хоч смутні, не могли тут зарадить нічого

652] Товариші: й самі вони Гектора страшно боялись.

653] До кораблів повернувшись обличчям, аргеї вже бігли

654] Між кораблями передніми, - й гнались за ними трояни.

655] Мусили вже й від передніх вони кораблів відступити

656] Далі, і аж біля самих наметів своїх зупинились

657] Лавами, й не розбігались по станові: страх-бо і сором

658] Стримував їх, одні одних невпинно вони бадьорили.

659] А особливо їх Нестор старезний, опора ахеїв,

660] Ревно благав, закликаючи всіх іменами їх предків:

661] «Будьте, друзі, мужами і в серце вкладіть собі сором

662] Перед людьми. Спогадайте-бо кожен про любу дружину,

663] І про дітей, і про власне майно, й про батьків своїх рідних, -

664] Чи то живуть вони ще, чи, може, уже й повмирали,

665] їх іменами благаю я вас, хоч тут їх немає, -

666] Стійте відважно в бою, стережіться ганебної втечі!»

667] Мовлячи так, він у кожному силу будив і завзяття.

668] А од очей їх тим часом Афіна одвіяла хмару

669] Тьми надзвичайної. Світло ясне їм відкрилось обабіч -

670] До кораблів і до бою, однаково людям страшного.

671] Видно було й гучномовного Ректора там і все військо -

672] Воїв троянських, що ззаду лишались і в бій не вступали,

673] Й лави, що билися боєм при кораблях бистрохідних.

674] Не до душі було мужньому серцем Еанту лишатись

675] Там, куди інші синове ахеїв тоді відступили.

676] Кроком подався широким по палубах він корабельних,

677] Довгим махаючи списом, що мав для бою морського, -

678] Збитим міцно гвіздками, у двадцять два лікті завдовжки.

679] Наче їздець, що правити кіньми напрочуд уміє,

680] Четверо коней баских з табуна свого разом запрігши,

681] З поля широкого вчвал аж до мурів великого міста

682] Шляхом жене велелюдним, і всюди дивуються з нього

683] Чоловіки і жінки. А він раз у раз безугавно

684] Скаче з коня на коня. А коні летять усе далі.

685] Так і Еант по палубах перебігав корабельних

686] Кроком широким, і крики його аж до неба сягали.

687] Страшно гукав він весь час, закликаючи воїв данайських

688] І кораблі захищати, й намети. Так само і Гектор

689] Не залишався в юрбі гомінливій троян міднолатних.

690] Наче той хижий орел на зграї птахів налітає,

691] Що безтурботно на березі тихої річки пасуться,

692] На легкокрилих гусей, журавлів, лебедів довгошиїх, -

693] До темноносого так корабля пориваючись, Гектор

694] Кидавсь вперед. Рукою своєю великою ззаду

695] Зевс направляв його, й дух усього підбадьорював люду.

696] Знову навкруг кораблів розгорілася битва жорстока.

697] Так би сказав ти: два війська на битву одні проти одних

698] Вийшли нітрохи не втомлені - так вони бились завзято.

699] Кожен з воюючих думав своє: загони ахейські

700] Не сподівались уникнути лиха й загибелі ждали.

701] А у троян - надіялось серце у кожного в грудях

702] Раптом спалить кораблі й повбивати героїв ахейських.

703] З цими думками вони й виступали одні проти одних.

704] Гектор тоді за корму корабля ухопився морського,

705] Гарного й бистрого, що перевіз через море до Трої

706] Протесілая, але не вернув його в рідну країну.

707] Вколо цього корабля врукопашну ахеї й трояни

708] Впень одні одних рубали. Ніхто з них не хтів дожидати

709] Стріл бистролетних здаля чи ударів загострених ратищ, -

710] Але ізблизька, й одним пломеніючи духом завзяття,

711] Гострими бились сокирами, бардами, ще й топорами,

712] Лезами довгих мечів і міддю списів двоєгострих.

713] Гарно оздоблений меч із руків'ям чорненої сталі

714] Там не один із долоні убиваних воїнів падав

715] Або з плечей. І земля навколо від крові чорніла.

716] Гектор же, міцно за виступ оздобний корми ухопившись,

717] Не випускав його з рук, троян закликаючи гучно:

718] «Дайте вогню і крик бойовий піднесіть усі разом!

719] День-бо відплати достойної Зевс нам сьогодні дарує, -

720] Взять кораблі, що сюди прибули проти божої волі

721] Й стільки біди завдали завдяки боягузтву старшини.

722] Хоч і хотів при кормах кораблів я із ворогом битись,

723] То не пускали й мене, і всі наші загони тримали.

724] Та якщо досі нам розум затьмарював широколунний

725] Зевс, то нині він сам нас веде й закликає до бою!»

726] Мовив він це, й ще завзятіш натисли вони на аргеїв.

727] Встоять не міг і Еант під навалою стріл безупинних.

728] Перед загрозою смертною трохи назад він подався

729] З палуби свого судна на приступки семмступневі.

730] Стоячи з списом, відтіль вояків одбивав він троянських -

731] Кожного, хто з них із полум'ям згубним лише наближався.

732] Він увесь час до данаїв кричав, закликаючи гучно:

733] «Любі герої данайські, Ареєві слуги відважні!

734] Будьте, друзі, мужами, шалену згадайте ви силу!

735] Чи сподіваємось ми іззаду союзників мати,

736] Або стіну неприступну, щоб нас од біди захистила?

737] Міста за нами нема із муром надійним навколо,

738] Де б захищатись могли ми з підтримкою всього народу.

739] Ми ж на рівнині в троян, у панцири міцно закутих,

740] Ними до моря приперті, від рідного краю далеко.

741] Міць наших рук -