Читати книгу - "Янголятко в кутих черевиках. Книга друга"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— А вас багато.
— Вас теж, — сказала я.
— Перед початком: ти вирішила, що хочеш загинути?
Мені не лячно, я не боюся.
Подано знак, щоб затихли барабани. Аби було чутно мене.
— Не вирішила, — через хвилину мовчання: — Тоді я дозволю собі зробити вибір за тебе. За всіх вас.
— Роби, — сказав Вовк і вперся списом у стремено.
— Твоє право, — відповів Кіт, тримаючи двосічну сокиру в руках.
— Роби вибір, роби, — сказав священик-домініканець із важким залізним хрестом у руках.
Вони стояли напоготові.
Я знала — я не боюся.
Вітчим певен, що переможе.
Але почати не могли ні я, ні він.
Починати належало лише тоді, коли в безживному темному небі за ним постане скеля, а на ній трон і Той, що Сидить на Троні.
Коли нас освітить Сяйво. Над нами буде хмарина, пронизана безліччю яскравих променів, та яскраве Сяйво в небі.
І коли Вітчим це побачив, він кивнув головою. То був знак. Барабани загриміли. А його потворні сурмачі засурмили, — і військо рушило вперед.
Чорне військо Зла.
Що їм бракує змести двадцять войовників? Трьох янголів та одну…
— Що.
Сурми похлинулися слиною, а барабанщики завмерли, так і не вдаривши в напнуту шкіру малюків.
— Аааааааа…
— Агггггггг…
— Ооооаааааггг… — прокотилося всіма Вітчимовими військами.
Одразу, коли нас стало на одного більше.
А потім поряд із нами ставали ті, хто відважився на Битву проти Зла.
Нікого не примусиш бути добрим. Нікого не навчиш доброти. Остання Велика Битва — лише після тисячі внутрішніх двобоїв.
Так само, як Зло.
А втім, навчитися бути злим іще можна. А от навчитися бути добрим…
Ніхто нікого не кликав.
Хіба скажеш:
— Сьогодні остання битва. Якщо матимеш вільну часинку…
— Отож, хай живе Світло, допоки живуть ті, котрі вирушили в путь і крокують ним до кінця.
Прямісінько до Світла. Щоб стати його частинкою. Навічно.
— Добро живлять праведники, — казав Вітчим. — Створити життя, аби потім зробити його собою. Вищий прояв досконалості: стати частиною Світла, яке сотворило тебе?
— Зло пожирає грішників. Перемелює їх та не залишає після них нічого. Навіть пилку в міжзоряній безодні, яка називається Ніщо.
Заслужити?
Ні.
Одержати як милість? Навряд.
Бути втаємниченим у великі знання?
І ще — не те.
Просто бути. Але бути таким, як ти хочеш. Відчувати в собі світло, а отже, й Світло всього того, що є довкола тебе.
Розділ 2Люди у світлих шеренгах. Жителі багатьох світів.
Відчуття невідворотності. Відчуття найважливішого дня в житті. Ось чому вони всі прийшли. Ось що вело їх сюди.
А було їх багато. Так багато, що Вітчимові навіть довелося підвищити голос, аби примусити барабани знову загриміти.
І в небо зринуло чорне гайвороння. Крицеві кігті, гострі кланцаки, зморшкуваті обличчя старців.
Вони мчали, благаючи смерті. Вони передрікали смерть, заслонивши собою все небо.
Мить — крила згорнуто і падіння вниз.
І лише за хвильку до того, як кігті віп’ються тобі в груди, — відвертість: чи справді ти був світлий?
Я прикривалася щитом. Я перекидалася через щит, і чернець Ордена Світла допоміг мені знищити летючу потвору, що впала на мене.
Служителі Ордена Світла. Вони впродовж віків не виходили зі своїх усипалень. Учасники всіх двобоїв між Світлом і Злом.
Є кому берегти Світло.
Є кому захищати його.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Янголятко в кутих черевиках. Книга друга», після закриття браузера.