Читати книгу - "Багряний рейд"

— Хочеш лягавих гукнути? Валяй, кіпішуй. У мусорів такий самий інтерес буде: чому до тебе прийшли, дура, а не до когось іншого? Народу повно на базарі.

Подіяло.

Тітка Павла плутано, тремтячим шепотом стала пояснювати, що насправді мало знає, може помилятися, на неї наговорюють. Максим мовчав і кивав, дозволивши завершити коротку передмову. Потім мовчки тупнув ногою, загрозливо сунувши руку в кишеню пальта. Жінка закивала, мов китайський порцеляновий бовванчик, прошепотіла з присвистом:

— Іди в чайну, бачиш, он там, біля виходу? Там чекай.

Коломієць мав при собі справжні радянські гроші, невелику суму видали всім перед виходом. Тому в чайній замовив собі благенького, ріденького, ледь підфарбованого чимось окропу, взяв на додачу пиріжка з цибулею, примостився за клишоногим столиком. Встиг з’їсти й навіть допити, коли відчув рух поруч, і навпроти примостився Восьмиклинка.

Зміряв поглядом, цикнув зубом.

— Ти з Києва?

— Ну.

— Від кого?

— Я не до тебе.

— А питаю я.

— Не баклань, сявка. Веди, куди треба. Знаєш уже.

Восьмиклинка знову цикнув.

— Ну-ну. Гайда.

Підвівся, вийшов, не озираючись.

Максим рушив за ним.

Петляли довгенько, поводир навмисне закручував маршрут.

Виринули, як водиться, на краю, біля непоказної хатинки вглибині вулиці. Тут, на відміну від інших, паркан виявився помітно міцнішим та вищим. Збивали з різних старих дощок, проте не так давно. Хотіли зробити щось подібне до фортеці, і Коломієць оцінив: при потребі штурм мешканці витримають, хай недовго. Напевне є змога втекти городами, інакше б фланги не укріпили, аби затримати ймовірного ворога. Тим не менше, Максим припустив — Щербань має не одне лігво в окрузі.

У дворі, в садку, багряніли дерева. Щойно Коломієць, рухаючись за провідником, зайшов у хвіртку, з-за стовбура виступив чоловік з німецьким автоматом напереваги. Цього разу бандит перевдягнувся у звичніше йому цивільне. Проте Максим упізнав у ньому одного з автоматників, з якими лише кілька днів тому розійшовся в лісі біля спаленої вантажівки. Зупинившись, Коломієць миролюбно витягнув руки перед собою порожніми долонями догори. Бандит кивком звелів іти до хати, Максим підкорився. До подібного прийому готувався, нічого іншого від такої публіки не чекав.

Ступивши на ґанок, хотів штовхнути двері сам. Його випередили, розчахнувши, а Восьмиклинка сильним поштовхом ззаду змусив Коломійця рухатися швидше.

— Легше, ти, — вишкірився Максим.

— Це я легенько.

Посунувши далі, Коломієць опинися в світлиці, вікна якої зсередини закривали білі занавіски. Ледь перевалило за дванадцяту, зовсім темно в помешканні не було, але й яскравого освітлення — теж.

— А я думаю, хто тут у нас.

Щербань, як був минулого разу — в офіцерській формі, хоч тепер без погонів та портупеї, так само гладенько поголений, підвівся назустріч з-за столу.

Рух ліворуч: з сусідньої, меншої кімнати вийшов чоловік із круглим, побитим віспою лицем; одразу впізнав ще одного автоматника з лісу. Лише тепер стискав парабелум, наблизився з правого боку. Ззаду й ліворуч став той, з саду, автомата не опускав.

— Усі? — поцікавився Коломієць.

— А тобі що до того? Я часто почав випадково зустрічатися з тобою, мусор.

— Зараз я сам тебе шукав. Знайшов.

— На свою голову. Сам віддаси чи помогти?

— Віддати — що?

— Ти не порожній прийшов. Кишені вивертай, порядок знаєш.

— Клав я болт на твої порядки.

Максим підійшов до столу, виклав пістолет. Лишився стояти на місці.

— Два кроки назад.

Коломієць підкорився. Восьмиклинка хутко оббіг його, хапнув зброю, запхав собі в кишеню. Вкотре цикнувши зубом, переплів пальці, хруснув суглобами.

— Розстебни кліфт, підніми граблі.

Максим по черзі розчепив кожен ґудзик, підняв руки на рівень плечей. Спритні пальці пробіглися по тулубу, ковзнули по кишенях. На стіл перекочувало кілька купюр, жменька монет, виписаний Майєю папір, нарешті — колечко з бірюзою.

— Продаєш цяцьку? — гмикнув Щербань. — Глянь, Киря.

Восьмиклинка, відгукнувшись на назване прізвисько, взяв кільце двома пальцями, покрутив перед очима.

— У голодний рік згодиться. А так — фуфло, камінчик не фонтан. З десяток таких — товар.

— Не товар. Подарунок. Сувенір, поклади на місце.

Щербань грюкнув кулаком по столу.