Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Небезпечне сватання 📚 - Українською

Читати книгу - "Небезпечне сватання"

199
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Небезпечне сватання" автора Бьорнстьєрне Бйорнсон. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 88 89 90 ... 92
Перейти на сторінку:

Свою «Весну народів» Норвегія пережила раніше й трохи інакше, ніж решта країн Західної Європи. Втративши самостійність ще в XIV сторіччі, вона до початку XIX сторіччя входила в склад Данії. Природно, що норвежці весь цей час плекали мрію про звільнення і робили все можливе, щоб здійснити її. Данія залишала Норвегії досить велику свободу в її внутрішніх справах, і хоч довгі сторіччя васальної підлеглості тяжко позначилися на її економічному й духовному житті, серед норвежців ніколи не завмирала політична й національна думка. В часи наполеонівських війн, скориставшись тим, що Данія та інші держави були заклопотані власними справами, Норвегія розірвала унію з Данією і 2 березня 1814 року вперше за триста років сформувала свій уряд, а 17 травня 1814 року ухвалила конституцію, яку К. Маркс назвав найдемократичнішою в сучасній Європі. Але провідні європейські держави не визнали її самостійності і змусили норвежців до унії зі Швецією, підписаної 14 серпня того ж таки року. З цього приводу В. І. Ленін писав: «Норвегію віддали Швеції монархи під час наполеонівських воєн, всупереч волі норвежців, і шведи повинні були ввести війська в Норвегію, щоб підкорити її собі»[10].

Відтоді починається другий етап боротьби норвежців за свою самостійність. Коли в часи унії з Данією вони змагалися насамперед за рівноправне становище в зовнішній політиці, виступаючи проти того, щоб Данія використовувала їхні економічні засоби і військову силу в своїх інтересах, а часом і всупереч інтересам Норвегії, то тепер, в унії зі Швецією, їм доводилось боронити свою конституцію, яку весь час намагалися змінити і їхні спільні королі, і шведські політики, щоб посилити свій вплив і свою владу в Норвегії. Тому з перших років нової унії в країні зростала опозиція їй, яка в першу чергу спиралася на селянство.

Норвезькі селяни ніколи не знали кріпацтва, вони протягом сторіч боронили свою волю і міцно трималися своїх національних традицій. В умовах панівного становища датської культури, коли її прийняла майже вся інтелігенція, чиновництво і нечисленна ще буржуазія, селянство єдине зберегло в багатьох діалектах свою мову і свій багатющий фольклор, що стали животворним грунтом для розквіту в XIX сторіччі національної норвезької літератури і культури. В союзі з селянством виступала і дрібна буржуазія, позиції якої особливо зміцнилися в другій половині XIX сторіччя, коли Норвегія остаточно перетворилася з відсталої аграрної країни в аграрно-індустріальну. Опозиція, спираючись на ці дві сили, твердо відбивала всі спроби Швеції, сильнішого партнера унії, обмежити дію норвезької конституції чи змінити окремі її статті, а в багатьох випадках і здобувала нові перемоги. Найбільшою з них було скасування стортінгом ще в перші роки унії дворянського стану — головної опори короля. А 1905 року багатовікова боротьба Норвегії за свою незалежність закінчилась остаточною перемогою — скасуванням унії зі Швецією.

З усіма найважливішими подіями політичного і культурного життя Норвегії другої половини XIX і початку

XX сторіччя нерозривно пов’язане ім’я видатного норвезького письменника і громадського діяча Б’єрнстьєрне Б’єрн-сона (1832–1910).

Б’єрнстьєрне Б’єрнсон народився в гірському селі центральної Норвегії, де його батько був пастором. Коли хлопцеві було шість років, батька перевели до провінції Румсдаль на західному узбережжі, де й минули дитячі та юнацькі роки майбутнього письменника. Селянське оточення, серед якого виріс Б. Б’єрнсон і яке він потім змалював у багатьох своїх поетичних і прозових творах, зокрема в оповіданні «Буланий», вміщеному в цій книжці, зберігало ще на той час багато патріархальних рис. Тут хлопець почув і полюбив народні пісні, родинні саги й казки, які дали йому багатий матеріал для майбутніх віршів, п’єс та оповідань.

Скінчивши школу в сусідньому містечку і приватну гімназію в Хрістіанії (теперішнє Осло), Б. Б’єрнсон вступає до університету і з головою поринає в літературні суперечки, що точилися в той час на сторінках норвезької преси. У своїх статтях він висміює тужливу, далеку від життя поезію представників консервативного крила норвезького романтизму, починає рішучу боротьбу за створення національного театру, якому надає величезного значення у справі поширення культури. Перші ж статті Б. Б’єрнсона на цю тему були схвально зустрінуті громадськістю, і 1857 року його запрошують на посаду художнього керівника театру в Бергені. А що репертуару для норвезького театру бракувало — досі в ньому йшли переважно датські п’єси і виконували їх датські актори, — то Б. Б’єрнсон сам береться за його створення. Він пише низку історичних драм: «Між битвами» (1856), «Крива Гульда» (1858), «Король Сверре» (1861), трилогію «Сігурд Лихий» (1862), «Марія Стюарт у Шотландії» (1864), «Сігурд Хрестоносець» (1872), у яких оспівує героїв давньоскандінавських саг, боротьбу норвезького народу проти датського панування, проголошує право народу на влаштування своєї долі, засуджує свавілля монархії, жорстокість і розбещеність дворянства. В цих творах Б. Б’єрнсона, як і в ранніх п’єсах другого великого норвезького драматурга, його сучасника Г. Ібсена, ще помітні риси, властиві романтизмові,— культ минулого, гіперболізація людських почуттів, піднесеність у вислові їх. Його героям властива палка любов до батьківщини, відчайдушна хоробрість і самовідданість. Ці п’єси Б. Б’єрнсона не тільки мали успіх у глядачів, а й сприяли піднесенню національної свідомості норвежців. Завдяки його діяльності театр у Бергені, який перебував на межі закриття, знов здобув міцну фінансову основу й досяг високого мистецького рівня.

Одночасно з п’єсами, що були останнім акордом романтизму в норвезькій літературі, Б. Б’єрнсон пише оповідання, в яких дедалі певніше стає на позиції реалізму. Саме в них він перекидає місток від давнини до сучасності. Перші свої спроби в цьому жанрі Б. Б’єрнсон публікував у газетах, ще навчаючись в університеті, проте справжня слава прийшла до нього після появи великого оповідання «Сюневе Сульбакен». Окремою книжкою воно вийшло восени 1857 року, і відразу ж ім’я його автора стало відоме в усій Норвегії. Протягом двох років воно було перекладене шведською, англійською, німецькою і голландською мовами. Такого успіху ще не мав жоден норвезький письменник.

У цьому оповіданні Б. Б’єрнсон виводить два протилежні типи норвезьких селян. Одні з них, Гранлієни, що живуть на північному схилі гори, нагадують постаті з саги: вони мовчазні, в їхніх серцях жевріють небезпечні пристрасті, що тяжіють над ними, ніби прокляття. Сульбакени з південного боку гори належать до секти гаугіанців і живуть аскетичним життям, із щоденною думкою про кару на тому світі. Вони цураються життєвих

1 ... 88 89 90 ... 92
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Небезпечне сватання», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Небезпечне сватання"