Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Небезпечне сватання 📚 - Українською

Читати книгу - "Небезпечне сватання"

199
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Небезпечне сватання" автора Бьорнстьєрне Бйорнсон. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 91 92
Перейти на сторінку:
насолод, віра їхня доходить до фанатизму. Сюневе, їхня дочка, підростаючи, дедалі чіткіше бачить суперечність між світом своїх батьків і тим, до якого прагне її серце. Зрештою, тільки Сюневе своїм коханням переборює впертість і нестримність Турб’єрна, яку марно намагається зломити суворістю його батько і яка мало не стала фатальною для хлопця. Образ Семуна, Турб’єрнового батька, який за своєю неприступністю і суворістю ховає добре, чуле серце, — один із найзворушли-віших у Б’єрнсонових оповіданнях. Він сам гарячий і запальний, але великим зусиллям волі гамує в собі ці небезпечні риси своєї вдачі. Любов батька до сина і глибока пошана сина до батька майже не виявляється в словах, а проте зображена в оповіданні так майстерно, що читач напружено стежить за їхніми стосунками.

Цим двом образам, задуманим як етичні взірці, протиставлені в оповіданні образи Аслака і Кнута Нордгауга, що дають волю своїм негативним, руйнівним нахилам. Демонстративна підступність Аслака отримує соціальне підгрунтя, коли він на весіллі в Нордгаугів розповідає історію однієї служниці та її відштовхнутого суспільством нешлюбного сина, яку читач сприймає як історію самого Аслака.

Оповіданням «Сюневе Сульбакен» Б. Б’єрнсон ввів у норвезьку літературу новий стиль прози, що справив великий вплив на всі наступні покоління норвезьких письменників. Надзвичайно скупий спосіб розповіді вражає своєю мистецькою простотою. Б. Б’єрнсон розповідає так, як розповідають селяни і як він сам чув у дитинстві. Це народна мова, прозора й чітка, як кожна усна мова. Він свідомо відмовляється від довгих складних речень і яскравих означень, характерних для романтичного стилю. Орієнтація на стиль народних казок і насамперед саг надає його героям історичного виміру. За образами простих селян вгадується людський тип давніших часів і давня традиція вислову думок та почуттів.

Плин розповіді у Б. Б’єрнсона ніде не відхиляється від самої дії, автор не перебиває його ні своїм коментарем, ні міркуваннями про якісь загальні проблеми, ні екскурсами в минуле. Єдиний відступ від основної дії — оповідання в оповіданні, що надає їй епічного розмаху й поетичної глибини. Герої твору схарактеризовані лише їхніми вчинками. Свої думки й почуття вони, як у сагах, виявляють діями і виразом обличчя. Мовиться лише те, що необхідне для сюжету і для розуміння подій. Так само мало розповідає письменник про зовнішність своїх героїв. Як у народному епосі, він дає тільки загальне уявлення про них, відмовляючись від докладнішої характеристики.

У багатьох оповіданнях Б. Б’єрнсона події змальовано з погляду дитини. Він був першим визначним письменником у норвезькій літературі, що взявся змальовувати дитячу психіку. Наївність і безпосередність світу дитячих уявлень надають цим його творам поетичної щирості, а вкраплені в них вірші, часто за своєю поетикою близькі до народних пісень, підкреслюють їхній ліричний тон. У норвезькому літературознавстві цей спосіб відображення дійсності називають «поетичним реалізмом».

Особливу роль в оповіданнях Б. Б’єрнсона відіграють картини природи. Часто зміни в природі віддзеркалюють психічний стан дійових осіб. Інколи письменник вдається до запозиченого в казках одухотворення природи. Класичний приклад використання цього фольклорного засобу маємо в першому розділі оповідання «Арне». Тут кущі й дерева вперто намагаються одягти горду голу скелю, а коли після багатьох спроб нарешті досягають вершини, то бачать, що там уже росте ліс. Ця картина — алегоричний вислів прагнення чільних діячів норвезького відродження спинити еміграційний рух до Америки. Розвиток капіталізму в Норвегії руйнував дрібні селянські господарства, тисячі колишніх жителів села залишалися без засобів до існування і виїздили за океан у пошуках кращої долі. Лише 1882 року, під час промислової кризи, з Норвегії виїхало понад тридцять тисяч чоловік, а з 1836 року, коли почалася еміграція, і до 1915 року — близько семисот п’ятдесяти тисяч. Це була величезна цифра, коли рахувати, що в усій Норвегії на кінець XIX сторіччя населення не досягало двох з половиною мільйонів. Країна знекровлювалась, бо виїздила переважно молодь, її основна продуктивна сила.

Б. Б’єрнсон оповіданням «Арне» закликає співвітчизників не залишати батьківщини, а якнайповніше використати її багатства, показати себе гідними спадкоємцями минулих поколінь. Він сподівався, що норвезькі селяни завдяки освіті навчаться краще господарювати, як навчився його герой Арне, і стануть провідною силою в суспільстві.

Проте з часом ідеалізований погляд на селянство поступається місцем у Б. Б’єрнсона реалістичному. Його надія на суспільний поступ, яскраво виявлена в оповіданнях «Арне», «Веселий хлопець» та інших творах цього періоду, потьмарилася. Досягнення науки перестали викликати в нього той захват, що викликали раніше. Найкраще свідчення цьому — оповідання «Залізниця і цвинтар». Воно посідає особливе місце серед творів письменника цього жанру. В ньому вже немає тієї поетизації селянства та його життя, що в попередніх творах. Тут ми вперше бачимо трохи скептичне ставлення до технічного і суспільного поступу. Щоб побудувати залізницю, колія якої має пролягти через цвинтар, потрібно переховати тих, хто там лежить, а це — наруга над мертвими, порушення вікових звичаїв і традицій. І хоч автор визнає необхідність змін, симпатії його на боці того, що відмирає в цій сільській громаді, на яку створення банку й пов’язана з ним спекулятивна гарячка справили нищівну дію.

Під тиском нових обставин селянство не виправдує тих надій, які на нього покладав письменник. Воно також піддається руйнівній силі капіталістичних стосунків.

У 70-х роках Б. Б’єрнсон перестає писати оповідання. Він обирає для своїх творів нових героїв і нові теми, звертається до нових жанрів. З-під його пера й далі з’являються вірші, він пише кілька романів, але справжньою зброєю в громадській і політичній боротьбі стає для нього театр. Його соціальні драми цього періоду торкаються найгостріших проблем тогочасного життя. Він змальовує партійний фанатизм буржуазних журналістів, що для своєї брудної мети використовують підступ і шантаж («Редактор», 1875), брехню і шахрайство фінансового світу, охопленого жадобою збагачення, характерною для епохи бурхливого розвитку капіталізму («Банкрутство», 1875), показує неспроможність монархічної системи і фальшивість її оборонців («Король», 1877), виступає за рівноправність жінок («Леонора», 1879; «Рукавичка», 1883).

Наприкінці 70-х років Б. Б’єрнсон переживає глибокий духовний злам. Під впливом критиків Біблії він пориває з християнством, у ньому прокидається цікавість до природничих наук, і він стає палким прихильником дарвінів-ської теорії історичного розвитку органічного світу. Наслідком цих його соціально-історичних і філософських пошуків стала драма-дилогія «Понад наші сили» (частина І—1883, частина II—1895), яку сучасна норвезька критика вважає вершиною останнього періоду його творчості. В першій частині драми Б. Б’єрнсон закидає християнству те, що

1 ... 91 92
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Небезпечне сватання», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Небезпечне сватання"