Читати книгу - "Мед для Ворона, Селена Рейні"

– Дурепа, – обізвала себе Софія.

Від збудження, яке вона відчувала кілька хвилин тому, залишився лише холод. Так швидко вона прийшла до тями вперше.

Після короткої розмови з Денисом, вона пройшла у гостьову і накинула на голе тіло його футболку. Ще й усміхнулася сама собі, бо уявила, як Ворон старатиметься зняти її з неї.

Пройшла у його спальню і сіла на край ліжка. Минула лише хвилина, а вона нетерпляче ковзала по свіжій, накрохмаленій постелі. Аби хоч трохи відволіктися, поправила подушку. І тут її очі натрапили на недосконалість, яку вона шукала напередодні. Куточок простирадла збився і нерівно лежав на матраці.

Дівчина протягнула руку, щоб розгладити тканину. Але відчула, що під нею щось є. Нахмуривши брови, вона підняла куток простирадла і тільки вловила очима, що там, з огидою відсахнулася. Між бильцем та матрацом лежали тоненькі червоні жіночі трусики. Випустивши з пальців простирадло, Софія встала і поспішила у гостьову кімнату.

Вечір п’ятниці… А вона сьогодні дізналася, що щочетверга до Ворона ходить прибиральниця, яка, зокрема і змінює постільну білизну. А, отже, попередню ніч він провів не сам.

Лише від думки про те, що не минуло і двадцяти чотирьох годин з того моменту, як він розважався з власницею червоних трусиків на цьому ліжку, Софію струсонуло від болю.

Опинившись у сусідній спальні, дівчина замкнула двері й вимкнула світло. Чула, як Денис пройшовся вітальнею. І навіть, – а може їй тільки здалося, – постояв перед її дверима. Однак врешті все стихнуло.

Софія поставила будильник на телефоні на шосту ранку. Притиснулася до стіни. Але, як не старалася рахувати подумки овечок, так нормально і не заснула. Зрештою, вона підвелася, увімкнула світло і дістала з сумки блокнот та прості олівці. І почала малювати.

Спершу це було щось невиразне, без сюжету та конкретних деталей. Але вже за годину вона зрозуміла, що малює вечірнє сонце, яке занурюється у вузьку річку. У вухах залунала далека, повільна музика, а спина знову горіла від долонь Дениса.

Розсердившись на себе, Софія вирвала лист з блокнота, зіжмакала його і кинула на комод поряд з ліжком. Завтра викине у смітник. Тоді взялася малювати тендітні орхідеї на тонких гілочках. В цих квітах Ворона не було.

За роботою вона незчулася, як настав світанок. Ще трохи позволікавши, дівчина почала одягатися. І вже о шостій ранку була готова.

Спершу вона хотіла піти не попрощавшись, але тоді передумала. Коли Денис прокинеться і не знайде її у гостьовій спальні, то захвилюється. І може навіть приїде до неї додому, щоб вислухати причину того, чому вона так невиховано вчинила.

Тож Софія тихо зайшла у його спальню. Ворон спав на спині, поклавши одну руку над головою, а іншу тримаючи на грудях. Софія пригадала, як кілька ранків прокидалася під його боком.

«Ти не одна така», – кинула собі подумки й подивилася у куток ліжка, де були заховані жіночі трусики.

– Денисе, – покликала його з порогу. – Денисе, – мовила трохи гучніше.

Перш ніж розплющити очі, чоловік нахмурив брови та поплескав долонею по ліжку, ніби шукаючи власника голосу. А коли підняв повіки, то різко підірвався.

– Щось сталося? Тебе нудить? Погано?

– Ні, – гірко відказала. – Все гаразд. Просто мені потрібно іти.

– Що? – він навпомацки знайшов телефон на тумбочці й подивився на екран. – Лише шоста ранку. Навіщо іти так рано?

– Мені потрібно переглянути костюми, які пошили для акторів фільму, – скористалася брехнею, яку Ліна вигадала для Дани. – Це терміново.

– Я завезу тебе, – почав підводитися.

– Ні. Вже курсують маршрутні таксі.

– Це займе багато часу?

– Я за годину буду вдома.

– Ти не зрозуміла. Твоя робота? Це займе багато часу? Я хотів, щоб ми поснідали разом.

– Я буду зайнята весь день, – вдруге збрехала. – Все. Я пішла. Напишу, як буду вдома, – чомусь проказала на прощання.

Вона чула, як Денис підвівся з ліжка, але вийшла з його квартири перш ніж він дійшов до вхідних дверей.

Ранок зустрів її прохолодою. Софія обійняла себе руками та швидко закрокувала до зупинки. На її щастя, потрібний автобус довго чекати не довелося. І вже за годину, як і обіцяла, написала йому, що вона вдома.

Тоді пішла у душ, аби змити з тіла аромат чоловічого гелю. Одягнулася у простий, домашній сарафан і почала готувати сніданок. Сьогодні їй захотілося млинців з корицею, медом та ягодами. Софія саме виклала все на тарілку, коли отримала нове повідомлення від Дениса.

«Ти поснідала?»

У відповідь вона надіслала фото свого сніданку. Він відреагував на світлину.

«Якщо щось знадобиться, відразу пиши мені»

«Окей», – відповіла Софія і відклала телефон у сторону.

Вона була впевнена на всі сто відсотків, що найближчим часом їй нічого не знадобиться від Дениса.

Аби хоч трохи пригальмувати коловорот негативних думок в голові, вона зайшла на сторінку у фейсбук. І одразу ж відкрила сповіщення про нового друга. Вчора вони з Алісою обмінялися номерами, а сьогодні ще й стануть друзями у соціальній мережі.