Читати книгу - "Не повертай мене, Джулія Рейвен"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Збільшені копії одна за одною змінювалися на екрані.
Артем приречено вчепився руками у волосся. Все, що він щиро любив і цінував, зараз руйнувалося швидкісними темпами. Навіть шкода його стало. Ніколи не бачила його таким безпорадним.
Струснула головою, проганяючи жалісливу пелену з думок. Знайшла кого шкодувати.
Заступник мера в істериці схопив ноутбук оператора і, кинувши на землю, почав щодуху стрибати по ньому. Але спроба припинити шоу виявилася марною. Трансляція фільму тривала.
Тоді політик вирішив використати перевірений метод уникнення покарання. Він схопився за серце і, морщачись, наче від болю, почав осідати на землю. Його пухка дружина пискляво вимагала від охорони викликати швидку допомогу. Частина гостей та журналістів перекинули свою увагу на цю емоційну парочку. Але решта — не зводила очей з Артема та екрану.
— Наш вихід, лялечко, — Ян обережно підштовхнув мене до сцени. Я міцно вхопилася за його долоню і, відчувши себе набагато впевненіше, поспішила до чоловіка.
— Давай, Мія, покажи йому, крихітко, — тихий смішок Емми тільки додає сміливості.
Артем невіряче дивився на наш квартет, коли ми піднялися на сцену. Його обличчя спотворилося страшною гримасою, і я розхвилювалася, що його зараз розіб'є інсульт.
— Не знаю, що ти задумала, — Артем прохрипів пораненим звіром, — по-подумай ще раз. Тому що я тобі цього ніколи не пробачу!
Гості миттєво замовкли, не чути було навіть рідкісного напівшепоту.
— Яворський, іди нахер зі своїми погрозами! — замість мене відповів Ян. — Ніхто тебе не боїться.
— Ця людина, — заволав Артем, страшно витріщивши очі і показуючи пальцем на Яна, — він викрав мою дружину. Він… він… змусив Мію все це провернути!
— Що? — тільки й зуміла видавити із себе зі сміхом.
— Люба, нумо, — чоловік улесливо звернувся до мене, — підтвердь мої слова.
Стискаючи долоню Яна, я глибоко вдихнула і впевненим голосом промовила:
— Я не робитиму цього, — не повівши і бровою, відповідаю йому.
— Люба, у тебе стрес...
— Та замовкни ти блд нарешті! — Ян, недовго думаючи, з усієї сили зарядив кулаком Артему в ніс.
Я лише скрикнула від несподіванки, але, як це не дивно звучить, отримала моральне задоволення, дивлячись як кров червоною цівочкою забруднила дорогий костюм чоловіка. Артем припідняв голову і затиснув перенісся, намагаючись зупинити кровотечу.
Марат, обійшовши нас, ударив чоловіка ще раз. І той, не чекаючи такого жесту, впав на сцену. Гучно матюкаючись і спльовуючи кров, він почав нестримно сміятися. А потім скинув на мене погляд, сповнений тваринної люті, і прохрипів:
— Я тебе ненавиджу.
Свербляче сумління під шкірою я проігнорувала, коли тріумф справедливості і відплати змусив мою душу тріпотіти.
Який же Артем жалюгідний...
Він насолоджувався владою наді мною: беззахисною і залежною від нього, але одразу ж спасував, коли зіткнувся з суперниками сильніше.
Поправивши вибите із зачіски пасмо, я з твердістю в голосі промовила:
— Це взаємно, любий.
Артем задоволено гмикнув, наче я сказала щось дуже смішне і розреготався ще голосніше.
— Пані та панове! — зібравшись думками і мружачись від спалахів фотокамер, я звернула свій погляд на всіх присутніх. — Настав час дізнатися вам усю правду про мого чоловіка, Артема Яворського, талановитого ювеліра і домашнього тирана. Впевнена, я зумію вас здивувати...
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не повертай мене, Джулія Рейвен», після закриття браузера.