Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Нейромант 📚 - Українською

Читати книгу - "Нейромант"

740
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Нейромант" автора Вільям Форд Гібсон. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 8 9 10 ... 76
Перейти на сторінку:
номер 92 не було нічого, крім звичайного кишенькового комп’ютера «Хітачі» й невеликої піноплас­тової морозилки. У морозилці лежали залишки трьох десятикілограмових брил сухого льоду, акуратно загорнених у папір, аби не випарувалися, й алюмінієва лабораторна колба. Кейс присів навпочіпки на мнемолоновий мат, що правив за ліжко й підлогу, витяг із кишені Сінів пістолет і поклав його на морозилку. Тоді зняв куртку. У капсулі був термінал, вмонтований просто у випуклу стіну навпроти таблички з правилами перебування в готелі, переліченими сімома мовами. Кейс узяв рожевий телефон і набрав гонконзький номер. Вичекав п’ять гудків і поклав слухавку. Покупець, що мав намір придбати три мегабайти оперативки з його «Хітачі», не відповідав на дзвінки.

Кейс набрав номер у Сіндзюку.

Жіночий голос на тому кінці щось відповів японською.

– Змія можна?

– Радий чути тебе, – привітався Змій. – Саме чекав на новини.

– Товар у мене, – сказав Кейс, глянувши на морозилку.

– Чудово. У нас тут перебої з готівкою. Можна заплатити пізніше?

– Чувак, мені ці гроші дуже потрібні…

Змій поклав слухавку.

– От падло, – промовив Кейс, почувши короткі гудки. Знов подивився на дешевий пістолет. – Непруха, – сказав собі. – Сьогодні сама непруха.

Кейс увійшов до «Чату» за годину до світанку. Руки він тримав у кишенях куртки: в одній пістолет, у другій – алюмінієва колба з морозилки.

Рац сидів за дальнім столиком і пив мінералку «Аполл онаріс» із пивного кухля, якось прилаштувавши всі сто двадцять кіло своєї глевкої плоті на хиткому стільці. Юний бразилець на ім’я Курт стояв за стійкою й обслуговував кількох переважно тихих п’яниць. Протез щоразу дзижчав, коли Рац підносив кухоль до рота. Його виголений череп блищав від поту.

– Кепський у тебе вигляд, гер артист, – промовив він, блиснувши руїнами зубів.

– Та нормальний, – відповів Кейс і вишкірився. – Суперовий!

Він розвалився на стільці навпроти Раца, не виймаючи рук із кишень.

– І тому ти тиняєшся туди-сюди в саперському обладунку з бухла й швидких. Береже він тебе від бридкіших переживань, певно?

– Годі вже діагнозів, Раце. Вейджа бачив?

– Береже від страху і відчуття самотності, – вів далі бармен. – Ти б до страху прислухався. Може, він тобі друг.

– А ти про бійку в ігровому павільйоні не чув? Постраждав хтось?

– Охоронця порізали, і то добряче. Кажуть, дівка якась психована.

– Мені б із Вейджем поговорити. Я…

– Он як. – Раців рот розтягнувся в одну непривітну лінію. Він дивився повз Кейса на вхідні двері. – Гадаю, зараз ти матимеш таку нагоду.

На якусь мить Кейсові пригадалися ті сюрикени у вітрині. Голова гула від швидких. Пістолет у кишені був слизький від поту.

– Гер Вейдж. – Рац поволі підвів свій рожевий протез, наче чекав, що його потиснуть. – Така приємна несподіванка. Нечасто ви шануєте нас своєю присутністю.

Кейс обернувся й побачив лице Вейджа просто перед собою. Засмагле й геть пересічне, воно нагадувало маску. Ніконівські очні транспланти, вирощені в біолабораторії, світилися морською бірюзою. На Вейджеві був шовковий костюм кольору воронованої сталі, на обох руках – прості платинові браслети. Його супроводжував ескорт – двоє бойовиків із нарощеними м’язами на руках і плечах, однакові, ніби близнюки.

– Здоров, Кейсе.

– Панове, – устряв Рац, піднімаючи клешнею зі столу пере­повнену попільничку, – мені тут проблем не треба.

То була важка небитка попільничка з рекламою пива «Дзіньтао». Рац легко роздушив її протезом. Недопалки, попіл і зелені пластикові друзки посипалися на стіл.

– Вам ясно?

– Золотко, – озвався один із Вейджевих хлопців, – хочеш ту свою штуку на мені перевірити?

– Можеш цілити не по ногах, Курте, – розслаблено сказав помічникові Рац. Кейс глянув на барну стійку й побачив за нею бразильця зі смітендвессонівською поліцейською рушницею для розгону демонстрацій. Дуло її дивилося просто на трійцю гостей. Ствол із надтонкого сплаву, обмотаний кілометром скловолокна, завтовшки з добрячий кулак. У рамці магазина було видно п’ять оранжевих дозвукових набоїв із гумовим шротом.

-Технічно це травмат, – пояснив Рац.

– Чуєш, Раце, – сказав йому Кейс, – я твій боржник.

Бармен знизав плечима.

– Та де боржник. А оці, – він глянув на Вейджа з ескортом, – хай двічі подумають. У «Чатцубо» ніхто нікого не вбиватиме.

Вейдж кашлянув.

– А хто кого зібрався вбивати? У нас ділова зустріч. Ми ж із Кейсом партнери.

Кейс витягнув із кишені свою репліку «Вальтера» й націлив Вейджеві в пах.

– Чув, ти мене порішити хочеш.

Рац стиснув рожевою клешнею ствол пістолета, і Кейс безвольно опустив руку.

– Слухай, Кейсе, ти б пояснив, що за мутки срані. Ти вгашений, чи що? Хто тобі у вуха насцяв, що я тебе вбити хочу?

Вейдж звернувся до помічника:

– Повертайтеся обоє в «Намбан». Ждіть мене.

Кейс провів їх поглядом до виходу з бару, де тепер було геть порожньо, коли не рахувати Курта й п’яного матроса в хакі, що згорнувся калачиком на підлозі коло барного стільця. Ствол «Сміт-енд-Вессона» також провів бойовиків до виходу, а тоді знов націлився на Вейджа. Магазин випав із Кейсового пістолета на стіл із гучним стукотом. Рац, тримаючи «Вальтер» у клешні, видобув із набійника останній набій.

– Хто сказав тобі, що я збираюся тебе вбити? – перепитав Вейдж.

Лінда.

– Хто це тобі сказав, чувак? Тебе хтось підставити хоче?

Матрос застогнав і вибухово проблювався.

– Прибери його звідси, – кинув Рац Куртові. Той сидів на краю стійки й саме підкурював сигарету, тримаючи «Сміт-енд– Вессон» на колінах.

Кейс відчув, як ніч тупо б’є його в потилицю, наче мішок із вологим піском, і відлунює межи очей десь усередині черепа. Він витягнув із кишені колбу й віддав Вейджеві.

– Усе, що маю. Витяжка з гіпофіза. Якщо швидко збагриш, матимеш п’ять сотень. Ще була планка оперативки, але вона десь ділася.

– Ти окей, Кейсе? – Колба зникла у внутрішній кишені воронованого піджака. – Ну, тобто гаразд, тепер ми квити, але виглядаєш ти паскудно. Як гівно розкатане. Пішов би десь поспав.

– Ага. – Він підвівся й відчув, як бар захитався. – А ще я мав п’ятдесятку, але віддав декому.

Він гигикнув, забрав зі стола магазин від «Вальтера» й один набій, кинув їх в одну кишеню, а пістолет – у другу.

– Маю зайти до Сіна, забрати заставу.

– Іди додому, – сказав Рац і посунувся на стільці

1 ... 8 9 10 ... 76
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Нейромант», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Нейромант"