Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Сюжети минулого, Страшні оповідання на ніч 📚 - Українською

Читати книгу - "Сюжети минулого, Страшні оповідання на ніч"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сюжети минулого" автора Страшні оповідання на ніч. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 8 9 10 ... 32
Перейти на сторінку:

У його ж руках цього разу я розгледів не звичну мені книжку з художнього розділу бібліотеки, а якусь старовинну на вигляд енциклопедію, з пожовклим доволі об'ємним блоком сторінок і затертою місцями обкладинкою. Виведена на обкладинці назва книжки також зазнала впливу часу, проте її все ще можна було розгледіти – напівстертими літерами я прочитав "Забуті релігійні культи та обряди світу". У відповідь на мій питальний погляд я почув, що як прийде час я про все дізнаюся.

Так пройшло місяців зо два – часто вранці впродовж тижня ми бачилися в бібліотеці, де я пізнавав принади творів Абея Ґаспара, Едварда Кноблока, а також спільних праць Ґете й Шіллера, коли Леон у цей самий час старанно занотовував цікаві йому записи зі сторінок таємничої енциклопедії собі в зошит. Як дозволяв далі наш розпорядок дня, ми прогулювалися містом та імпровізували, залучаючи до цього зовсім випадкових перехожих, які нічого не розуміли, що зараз перед ними відбувається. І нас це дуже веселило. Також я ходив на виступи Леона в "Мельпомену", проте на моїх виступах у "Калейдоскопі" він не з'являвся.

В один момент Леон кудись загадково зник. Черговий тиждень добігав кінця, а я про себе відзначив, що так жодного разу не перетнувся з ним у читацькому залі. Тоді великого значення я цьому не надав, оскільки він просто міг змінити час відвідування бібліотеки, або зовсім перестати туди ходити, переписавши всю необхідну інформацію у свій зошит. З наступного тижня я і сам перестав відвідувати бібліотеку, оскільки попереду на мене чекало безліч репетицій майбутньої вистави, де я мав головну роль. Саме тоді я й отримав свій перший лист із глядацьким захопленням, і з цією чудовою новиною я помчав до "Мельпомени", щоб розділити свою радість із другом.

На подив Леона там також уже два тижні як не бачили. У репертуарі не значився жоден спектакль за його участю, як і в гримерці з того часу більше не було його особистих речей, які він завжди залишав у театрі. З розмови зі своїми колишніми колегами по сцені я нічого путнього не довідався, коли ненароком один із них згадав, як мій друг одного разу обмовився про якусь можливу поїздку, але будь-яких подробиць про це він не отримав. Кімната в пансіоні, де він проживав, відтоді пустувала.

Довгих сім років про мого друга нічого не було чути. На той час я став провідним актором "Калейдоскопа", поставив десяток успішних вистав за власними сценаріями, одну з яких представили публіці столичного національного театру, де після вистави Наум удостоївся бажаного звання видатного драматурга сучасності. Відтоді багато чого змінилося в театрі, і далеко не в кращий бік – як, наприклад, сценарії піддавалися надто великій цензурі, якщо Наум або його секретар помічали хоч найменший натяк на можливе бунтарство. Навіть там, де його і в помині не могло бути. Моя ж душа прагнула ризикувати, як колись заповідав мені мій друг. Єдине, що мене втримувало в цьому невтішному божевіллі – порівняно хороша заробітна плата, яка майже вся йшла на утримання моєї новоспеченої сім'ї.

Раптова новина, що на околиці нашого містечка швидкими темпами зводиться якийсь новий, судячи з розмаху будівництва далеко не аматорський театр, сколихнула нашу театральну спільноту. Найбільше з цього приводу обурювався Наум, мовляв, як так сталося, що його батько, маючи хороші зв'язки в органах виконавчої влади, допустив появу конкуренції.

Навіть без будь-якої взаємодії з газетами звістка про швидку появу нового театру почала поширюватися в суспільстві. Частина городян вважала, що майбутній театр також належить Науму, який зумів виплекати наступне покоління акторів, котрим з різних причин не знайшлося місця в "Калейдоскопі". Яким ж було моє здивування, коли я дізнався, що власником нового театру з непересічною назвою "Акт гранде" є ніхто інший, як мій близький друг Леон!

Я миттєво забажав переконатися в цьому особисто, і того ж дня якнайшвидше дістався до вказаного місця.

Свого друга я впізнав одразу, хоч він і помітно змінився зовні. Його мужнє обличчя з яскраво вираженими вольовими рисами набуло більшої серйозності, а його зухвалий і шляхетний погляд став більш пронизливим. Проте гордовита постава і підняте підборіддя, що завжди вирізняли його з-поміж тих, хто його оточував, залишалися незмінними.

Він стояв посеред будівельного майданчика і вів бесіду з найманцями, частково щось пояснюючи жестами, коли раптом немов відчув мій розбурханий погляд на собі, і одразу почав озиратися на всі боки. В один момент наші погляди зустрілися, і сповнена теплої привітності посмішка мимоволі осяяла наші обличчя. Леон закінчив робочу бесіду і поспішив вийти до мене, сердечно привітавши.

Замість прояву належної привітності, як того вимагали обставини, своїм проявом нетерпимості я виглядав перед Леоном вкрай нав'язливим, без упину розпитуючи його про все, що стосувалося його раптового й такого тривалого зникнення. Мій дорогий друг поводився куди більш належно і терпляче мене вислуховував, проте давав переважно поверхневі відповіді далеко не на всі запитання. В одну мить Леон перебив мене і зі спокоєм промовив:

– Друже мій, ти обов'язково дізнаєшся про все, що тебе наразі цікавить, але лише коли прийде на те час. Як бачиш, доля мені надала можливість звести власний театр, де я зможу втілювати свої найсміливіші ідеї та задуми, а також, можливо, реалізовувати мрії, які я вже вважав назавжди загубленими. Я подбав, щоб будівництво тривало безперервно, і особисто контролюю кожен процес, тож, як все вийде, як я задумав, зовсім скоро я покажу суспільству нові небачені сюжети, створені самим життям з його безпринципною вдачею. А тебе попрошу набратися терпіння – час мине, і ми обов'язково ще виступимо на одній сцені разом! Я тобі обіцяю!

1 ... 8 9 10 ... 32
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сюжети минулого, Страшні оповідання на ніч», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сюжети минулого, Страшні оповідання на ніч"