Читати книгу - "Це не солодке кохання, Катерина Мединська "

Коли принесли закуски і напої, за столом зав'язалася приємна бесіда. Як завжди, не замовкала Валентина Іванівна - вона рясніла жартами і примовками, від яких Ганна лише червоніла, а ось Микита заливався сміхом. Здається, юнак був у повному захваті від дотепів літньої жінки. Вона раз у раз смикала матір за сукню під столом, натякаючи їй замовкнути, але ту, схоже, тільки розохочувало випите вино.

Тим часом подружжя Громових поводилося стримано-доброзичливо, зрідка вставляючи репліки і чемно посміхаючись. Микита ніжно тримав Настю за руку, вони перешіптувалися і сміялися, занурені у свій світ.

Ганна зробила глибокий подих, намагаючись заспокоїтися і прийняти цю нову ситуацію. Вона старалася усміхатися і поводитися природно.  Але сумніви та емоції заповнили її думки. Жінка спостерігала за хлопцем з дуже заможної сім'ї, який був красивим і впевненим у собі. Його присутність поряд з її дочкою викликала у Ганни змішані почуття - захоплення і тривогу водночас. 

Молоді люди разюче контрастували один з одним. Тож Ганна розмірковувала Невже кохання здатне поєднати таких несхожих, майже полярних особистостей?Вона із сумом усвідомлювала, що її донька Настя росла в умовах скромності та життєвих труднощів, оточена обмеженнями. В її задумливий погляд врізалася думка, що мучить душу: що ж цей розпещений багатством юнак міг знайти в простій, непримітній дівчині?

Чи зможе їхній союз стати міцним з огляду на разючі контрасти в статусі та можливостях? Чи зуміє Настя адаптуватися до нового стилю життя, необхідного для вливання в аристократичне сімейство? Ці сумніви гризли Ганну, і вона не могла позбутися страху за майбутнє доньки.

Але в глибині материнського серця жевріла іскорка надії, бо бачила сяйво доньки поруч з обранцем, чула їхній сміх і усвідомлювала, що можливо хлопець знайшов в її дочці щось особливе, чого не міг знайти серед багатства.

Посеред розмови Микита раптом піднявся й урочисто оголосив:

- Ми зібралися тут не просто так. У нас є надзвичайно важлива звістка для вас усіх!

Настя залилася яскравим рум'янцем і несміливо опустила погляд, не в силах зустрітися очима з бурею емоцій батьків, що от-от мала вибухнути. 

- Я зробив Насті пропозицію руки і серця, - весело продовжив Микита, - і вона погодилася зв'язати себе зі мною узами шлюбу!

На мить над столом повисла зловісна тиша. Валентина Іванівна несамовито сплеснула руками, поглянувши до небес, ніби дякуючи Всевишньому. Софія ж зблідла рівно настільки, що будь-який спостерігач міг би вирішити - душа її ось-ось піднесеться до Господа. Бідолашна жіночка з жахом притиснула руку до грудей, тоді як під нею здіймалася хвиля емоцій, що стрімко виходила з-під контролю.

- Невже це можливо так швидко?!- пробурмотіла вона, ледь стримуючи сльози.

Ганна застигла, як статуя. Вона не те щоб не повірила почутому - вона просто відмовлялася вірити! Лише Олег Громов здавався зібранним і стриманим, ніби могутній льодовик посеред океану почуттів.

Атмосфера за столом розпалилася до максимуму. Здавалося, ще мить - і повітря розірветься від приголомшливих емоцій і пристрастей.

- Ну що ж, вітаю вас, милі голубки! - вигукнула Валентина Іванівна, піднявши келих за молодят. - За ваше безхмарне щастя! Сподіваюся, до самого весілля вже зовсім недалеко?

Олег Громов споглядав на молодь - його обличчя було росслаленним, лише в куточках губ проступила легка напруга. Його дружина Софія з тривогою кидала спонукальні погляди на чоловіка, ніби безмовно волала, щоб він нарешті взяв ситуацію під контроль. Ганна виразно відчувала, як гнітюча і тяжка ніяковість ущільнюється над їхнім столом. Стало абсолютно зрозуміло - не тільки вона вважає цей шлюбний союз вкрай дивним і необачним.

А закохані ж, здавалося, нічого не помічали, занурені у свій власний маленький світ - вони воркували, грайливо перешіптувалися. Ганна ж відчувала, що ці поспішні заручини обернуться суцільними проблемами і бідами. 

Нарешті Олег рішуче поставив келих на стіл, різко вставши з місця, звернувся до сина.

- Микита! Нам терміново потрібно дещо обговорити, - його голос звучав надзвичайно владно.

Юнак награно здивовано глянув на батька, але той був непохитний,  його німа вімога не допускали заперечень.

- Зараз? - здивувався хлопець

- Це важливо і абсолютно не терпить жодних зволікань. Йди за мною, нам потрібно поговорити віч-на-віч, - відрізав Олег.

Він рішуче попрямував до виходу із залу, жодного разу не озирнувшись - знаючи, що син покірно піде за ним.

Микита зніяковіло кинув винуватий погляд на Настю та її рідних і стрімголов поспішив слідом за батьком. Олег Громов енергійно попрямував до виходу із залу, жодного разу не озирнувшись - він був абсолютно впевнений, що впертий син покірно піде за ним.

Ситуація стрімко загострювалася і ставала принизливою. Коли Олег без найменшого сорому грубо вивів Микиту з-за столу для термінової розмови наодинці, Ганна з неясним жахом усвідомила - нічого доброго з цього не вийде. Стало очевидно, що непохитний батько Микити рішуче проти цього шлюбу.

З тривогою Ганна скоса подивилася на Настю, яка раділа і сяяла від щастя. Що ж тепер робити? Як їй захистити улюблену довірливу доньку від страшного розчарування і глибокого душевного болю?