Читати книгу - "Берег наших сердець, Лея Ейр"

Повертаючись додому після прогулянки з Олексієм, Олександра відчувала, як у ній вирує цілий ураган почуттів. Відкриття, з яким вона зіткнулася, спілкуючись із однокласником, здавалося дивним і навіть трохи лякало. Їй подобалося бути поруч із Олексієм — його спокій, щирість і доброта були наче бальзамом на душу після всього, що сталося. Але водночас її серце залишалося пов’язане з Андрієм, попри біль і розчарування.

"Чому життя ніколи не буває простим?" — подумала вона, заходячи до квартири.

Того вечора, сівши за робочий стіл, Олександра вирішила завершити книгу. Її пальці ковзали по клавішах, у тексті з’являлися останні штрихи: сильний фінал, у якому героїня знаходить гармонію, залишаючи позаду свої страхи і сумніви.

Коли вона поставила останню крапку, глибоко вдихнула.

"Все. Це кінець. І водночас початок," — подумала вона, відчуваючи, як хвиля щастя й полегшення наповнює її.

Видавництво

Наступного дня вона знову стояла біля дверей видавництва. Тепер її серце билося сильніше від хвилювання, але цього разу з радісним очікуванням.

— Ви готові? — запитав представник видавництва, побачивши її.

— Так, я закінчила роман, — з усмішкою відповіла вона, подаючи йому рукопис.

Вони переглянули деталі договору, обговорили терміни друку, редагування й оформлення. Все пройшло так легко, що Олександра ледве вірила в реальність того, що відбувається.

— Ваша книга буде піддана редакції, можливо, ми надішлемо вам електронною поштою те, що варто корегувати. — сказав чоловік, потискаючи їй руку. — Вітаю вас!

Коли вона вийшла на вулицю, сонце сяяло яскравіше, ніж будь-коли. Олександра відчувала, що зробила великий крок до своєї мрії.

Нове життя у новому місті

Дні минали швидко. Олександра вирішила залишитися в цьому місті на тривалий час. Вона орендувала квартиру на півроку і вже уявляла, як працюватиме над наступною книгою, сидячи в улюбленому кафе або гуляючи знайомими вуличками. Треба було виправи дещо і книга уже пішла у друк.

Вона ще пару разів зустрічалася з Олексієм, і їхнє спілкування ставало все ближчим. Він був для неї тією людиною, з якою можна було говорити про все — про творчість, мрії, життя. І звісно, вона інколи телефонувала подрузі. Але з Інною їй уже було не повернути ту близькість стосунків, що була раніше. І її серце все ще не було вільним.

"Я хочу жити тут, почати все спочатку. Але чи зможу я залишити минуле позаду?" — думала вона вечорами, дивлячись у вікно.