Читати книгу - "Псалом 44, Данило Кіш"

невидимому поєдинку — схожі були радше на змовників у якійсь спільній акції, ніж на те, ким, як вона знала, вони були: на ворогів, поділених расовими та ідейними, ієрархічними і всіма можливими й неможливими розбіжностями переконань та упереджень, які на хвилину прийняли (принаймні позірно) точку зору та переконання, по суті протилежні своїм, щоб у такий спосіб, тією позірною ідентифікацією, довести один одному свої супротивні точки зору як спільні, хоча й переконані, що це радше один зі способів найлегше висловити своє переконання, ніж впевненість ідентифікації: гра в покер, під час якої король милостиво програє, поки це приносить йому задоволення — на рівних змагатися зі своїми підданими: наприкінці він мусить бути переможцем, бо у нього в руках три королі; підданий із тріумфальним сміхом відкриває свої карти і згрібає всю державну касу до себе, тоді король дає знак своїм вартовим: стій; це три королі, а я — четвертий, а підданий з гірким смішком повертає гроші, в які вклав усе, що мав, і сміється разом зі всіма з королівської підступності та аплодує його дотепності, а потім іде і на знак протесту перед входом до палацу пускає собі кулю в рот: це єдине, що вона збагнула зі всього цього, коли доктор Ніче далі провадив гру, коли вона почула продовження того «Але»:

«…вас ніхто не запитує, чи ви вважаєте це розумним, корисним чи як ви це ще назвете. Вам просто наказали, по-ве-лі-ли провести певні експерименти над людьми, хай би вам це здавалося божевільним чи абсурдним. Так само як молодший сержант, якому віддають наказ (а тут справді йдеться про наказ військового ґатунку), не сміє роздумувати і не повинен розуміти, чому він зі своїм роєм має захищати це укріплення перед мостом. Він разом зі своїм роєм загине на укріпленні, незважаючи на всі обставини та евентуальні особисті сумніви в доцільності цього завдання і тієї точки укріплення. Так само і з лікарем, якому дали наказ провести (скажімо) тотальну стерилізацію певної групи чи навіть раси чи втілити програму евтаназії, чи ставити досліди над людьми з вакциною або ж з низькою температурою: коли б той лікар відмовився від здійснення дослідів, до яких його зобов’язала офіційна центральна установа, його б, безсумнівно, притягнули до відповідальності за непослух. У такому разі — а тут треба зважати на авторитарний характер нашої держави — окремо взяте дотримання етичних приписів певної професії має поступитися перед тотальним характером цієї війни»; з його повної м’ясистої долоні, стиснутої в тістоподібний кулак, що м’яко бухкав об стіл, вилетів пустопорожній, дурнуватий піковий валет у зеленому капральському мундирі.

Якоб кинув свій досвідчений погляд азартного гравця на ту уніформовану прусську фіґуру на карті з двома дзеркально симетричними тілами і двома симетричними мечами, і раптом отой дзеркально подвоєний образ здався йому водночас небезпечним і смішним; хоча вона не могла бачити виразу його обличчя, його ноги під столом чи принаймні чути його дихання або щось інше, з чого б могла зрозуміти Якобів стан, вона була впевнена, що він більше не ризикуватиме, хоча б заради неї, якщо не через щось інше, бо він мусить весь час думати про те, як вона, ледь жива, тремтить у шафі, беручи участь у тій небезпечній грі не лише як вболівальник за Якобовою спиною, а і як невидимий співгравець, як ставка і закамуфльований суфлер, який не дозволяє ризикувати і приборкує запал гри в ім’я якоїсь слабкості і в ім’я страху, що його мав відчувати Якоб, коли непереконливо (принаймні для неї) і примирливо (для доктора Ніче) сказав:

«Не знаю. Важко зрозуміти все це і зорієнтуватися у всьому», — а вона згадала, як попросила Якоба зробити щось для Марії Белянської, її тезки, що спала тоді з нею в одній кімнаті: її і ще з десяток жінок викликали до доктора Ніче, він зробив їм ін’єкції, від яких у них набрякли ноги; Марію кілька разів оперували, накинувши на голову покривало, тож вона не могла бачити, що роблять з її ногою, яка жахливо боліла, була забинтована і в гіпсі. Після того їй зняли гіпс і пов’язку, а з рани цідився гній. Вона не могла звестися на ноги. А невдовзі її відвели в газову камеру; але ще до того, з самого початку, вона просила Якоба: досі пам’ятає вираз його обличчя і його голос:

Це експерименти доктора Ніче.

Що це означає, Якобе?

Треба їй підкинути морфій. Чи щось таке. Розумієш?

Щоб померла, так?

Так. Щоб заснула: тоді зрозуміла все і пригадала Маріїн настрій, коли її викликали перший раз: думала, що після огляду її відправлять додому, і тому знову сказала Якобові:

Зроби це для неї. Спробуй зробити це для неї. Прошу тебе, Якобе.

Спробую, сказав Якоб. Але це треба було зробити раніше, боюся, що вже запізно.

Знала, отже, що Якоб зараз не протестуватиме і не дозволить себе приспати; власне, для доктора Ніче настав час перейти до того, заради чого він прийшов до Якоба о такій пізній годині, почати розмову віч-на-віч, конфіденційну, як колеґа, перейти до того, заради чого він гарцював і ходив довкола Якоба з оголеним коротким мечем, але примирливо, немов граючись, це, мабуть, відчув і Якоб, інакше б не сказав йому оте незавершене «якби я забув бодай на хвилинку…», хоча це щось означало, доктор Ніче змушений перейти врешті до суті справи, принаймні тому, що Якоб його спровокує, бо ж пам’ятає, що замкнув її в шафі, і знає, що вона не може там стояти цілу вічність, що вона впаде або крикне чи голосно заплаче; а потім вона подумала — може, й добре, що вона, хоча й ціною таких зусиль і випробувань, присутня на цій таємній дуелі, при цій небезпечній грі, в якій один з гравців має пікового короля з двома мечами, а інший — лише повітряний щит гравця і правду на своєму боці, а може, ще й час: якби союзницькі сили десь у Європі чи на Уралі, чи в Тихому океані не викинули тоді з колоди кілька десятків тисяч умундированих та озброєних двома мечами пікових королів і в такий спосіб стали партнерами часу (чирвовий туз), доктор Ніче нацькував би на Якоба своїх двох пікових есесівців, щоб покарати його за непокору і пасивний спротив, а вона б залишилася тут, у цій шафі, стікати кров’ю, мов зарізана вівця, підвішена за гак униз головою. І подумала на хвилинку, як би розгорталася ця гра без правил, якби