Читати книгу - "Рід Добрянських. Генеалогія і спогади, Леонід Добрянський"

1. Лук'ян Курінний (1805-18...) жив у с. Тишківка, був людиною грамотною. По неділях до нього сходились діди, і він читав священні книги. Мав трьох дітей: Олександру, Василину і Дем'яна.

1.1. Олександра Лук'янівна Курінна (по чоловікові Супрун) мала трьох синів - Андрія (диригував хором), Семена і Лікандра (був музика). Макар Дмитрович Добрянський згадує у своїх спогадах Андрія в розділі «Жулік».

1.2. Василина Лук'янівна Курінна (1859-1919), одружена з Дмитром Мокійовичем Добрянським, мала п'ятеро дітей (див. рід Добрянських). Похована на старому цвинтарі в с. Михайлівці поблизу могили свого зятя - Григора Юхимовича Мелника, першого чоловіка Килини.

1.3. Дем'ян Лук'янович Курінний (1829-1870), одружений на Тетяні, мав двох дочок - Анастасію (1860-1934) і Ганну (1864-1961). Остання, вийшовши заміж за Тимофія Лещенка (1861-1942), народила дочку Наталку (1899-19...) і синів Михайла (1894-1969), Івана (1897-19...), Гаврила (1904-1992), Олександра (1907-1983).

1.3.2.1. Гаврило Тимофійович Лещенко (1904-1992) онук Дем'яна Курінного (син його дочки Ганни) і внучатий племінник Василини Курінної прожив дуже цікаве і тяжке життя. Коротка історія його життя викладена в статті Віктора Акуленка «Галактика Гаврила Лещенка», опублікованій в газеті «Демократична Україна» (1994, 9 липня). Він народився в селянській сім'ї в с. Тишківка поблизу Михайлівки. Закінчив церковнопарафіяльну школу, садово-городню професійну школу при Уманському сільськогосподарському інституті, Київський інститут народного господарства; вчився в аспірантурі і працював на посаді доцента кафедри політекономії Українського лісотехнічного інституту.

В тридцяті роки йому було інкриміноване звинувачення в причетності до так званої контрреволюційної справи професорів Завади і Петренка. Суд присудив Гаврила Лещенка до семи років ГУЛАГу, де він провів одинадцять. Потім знову тюрма й висилка на вічне поселення в північні райони Новосибірської області.

Після вісімнадцятирічного ув'язнения в 1954 році він звільнився, але ще два роки добивався права жити і працювати в Києві. Захистив кандидатську, а пізніше, в сімдесятирічному віці, - докторську дисертацію. Опублікував дванадцять підручників і навчальних посібників для студентів у галузі організації сільськогосподарського виробництва.

Гаврило Тимофійович був надзвичайно і всебічно обдарованою людиною. Багато часу він присвятив відновленню забутих імен науковців, розкуркулених односельців і багатьох інших людей, які загинули в концтаборах ГУЛАГу, - писав статті, звертався до державних інстанцій. Він зібрав величезну бібліотеку, чудово знав вітчизняну і світову літературу. Це був ідеальний тип українця, в якому гармонійно поєднувалися сердечність, простота, людяність, любов до всього рідного. Похований Гаврило Тимофійович в с. Тишківці біля могили своєї матері.

Схема №7. Генеалогічна схема нащадків Лук'яна Курінного