Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Помста Перса Дарія, або Скіфо-перська війна 📚 - Українською

Читати книгу - "Помста Перса Дарія, або Скіфо-перська війна"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Помста Перса Дарія, або Скіфо-перська війна" автора Лідія Гулько. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 8 9 10 ... 49
Перейти на сторінку:
мечем прийде у Степ, від меча загине.

— Хто з мечем прийде у Степ, від меча загине, — натхненно повторили вожді.

Іданфірс перевів подих.

— Бажаю почути думку кожного. Прошу до слова, — люб’язно запрошував.

Присутні водночас повскакували з подушок і водночас закричали. Іданфірс ворухнув сріблястою бровою. Його радник, князь Євстахій, тут же розпорядився:

— Першими хай висловлять свою думку шановні гості.

Скіфські вожді покірно опустилися на шкіряні та замшеві подушки.

Під мелодійний передзвін ланцюжків і браслетів до чаші з вогнем підійшов Савромат. На його голові смугаста хустка. Два кінці кумедно завернуті за вуха, а третій пиндиться на круглій спині. Савромат обсмикнув каптан, прикрашений кольоровими аплікаціями і шматочками хутра. Високим фальцетом завів:

— Хлопці, знайте, Перс ітиме до Залізних Воріт.[21] Треба збивати його з цього курсу і спрямовувати до північних племен.

— Правильно радиш, царице. Слід випроваджувати Перса на північ. До тих племен, що відмовилися розпити з нами чашу дружби, — крикнув кремезний Гелон.

— Го-го-го, сподівалися відсидітися. Аякже! Втягнемо їх також у війну, — зайшовся сміхом білявий Будин.

Савроматка наставила в бік обох долоню, мовляв: я ще не все сказала. Верещала:

– І неодмінно потрібно стерегти шлях, що веде до Танаїсу. Адже Персяка щоразу сходитиме на нього. Треба знекровлювати ворога. Коли він дійде до Меотіди,[22] то повинен бути ослаблений. А ще краще вступити з ним у відкритий бій і зразу знищити. Так голові легше.

— На Перса! На Перса! — кричали Будин з Гелоном і помахами рук підохочували всіх до скандування.

— Та не вистачить у нас сил для відкритого бою, — втихомирював гарячих гостей Іданфірс.

Цариця відкрила рота, щоб заперечити. Однак Іданфірс говорив надто гучно:

— Спустіться на землю. Так, сміливі наші воїни. Але чисельністю вони Персові вступають. Про вирішальну битву не час говорити. Треба виждати, почекати слушного часу. Ворожі загони повинні розтягнутися у безкрайніх Степах. Ось тоді, як собака Бати, станемо їх непокоїти. А на перших порах будемо знекровлювати ворога. Приміром, на крайні загони несподівано нападати. Це ослабить ворога. Ще пропоную нашому великому царству розділитися. Царство Скопасіса рушить морським берегом у бік, де сходить сонце. Тобто дорогою, що веде до Меотіди і Залізних Воріт…

— До Скопасіса приєднаються племена Савроматії, — ввернула своє цариця (вона досі стовбичила біля камінної чаші).

— Гаразд, — великодушно погодився Іданфірс.

Дзенькнули ланцюжки і браслети. Задоволена Савроматка попрямувала до своєї подушки.

— Другу силу, вважаю, можуть скласти царства Іданфірса, тобто моє, і Таксакіса. До нас приєднаються племена гелонів і будинів. Ми повинні триматися від ворога на відстані одного дня шляху. Наше завдання бачу в наступному. Слід заманювати ворога на землі тих племен, які відмовилися від союзу з нами. Втягнемо їх також у війну.

— Добровільно не хотіли воювати, воюватимуть проти волі, — підкинув Скіфарб.

Вожді на знак згоди кивали кудлатими бородами.

— Вони змушені будуть захищатися. На Перса самі нападатимуть.

Іданфірс так переконливо говорив, що всі присутні з ним погодилися.

— Товариші воїни, давайте пропозиції, як ослабити ворога? — запрошував Євстахій.

З усіх кутків лунало:

— Засипати колодязі та водойми.

— Випалювати траву.

— Не пускати Перса на землі орачів. Нині наливаються соком зерна вівса, пшениці, жита.

Збуджені вожді не звертали увагу на підлітка, подушка якого біля входу. Відреагували лише на його дзвінкий голос:

— Шановні старші, дозвольте і мені сказати слово.

Господар шатра Аріапіф заклав за вухо пишне пасмо волосся і метнув зір у кінець столу. Євстахій нахилився до царя царів і щось швидко йому сказав. Іданфірс прихильно крикнув:

— Дозволяємо. Говори, Скіле.

Хлопчина шпарко вибіг наперед. Спершу зігнувся в поклоні й торкнувся ворсу килима. Миттєво розігнувся. Благальним голосом повів:

— О царю царів, дозволь мені сформувати мобільний загін.

Захмелілі вожді вгрузли в подушки і стихли. Іданфірс критичним поглядом окинув вискочку. На його круглому видочкові палахкотіли рум’янці, одного кольору з кучерявим, кружкома постриженим, волоссям. Але сиві очі дивилися по-дорослому — твердо, незмигно. Скіл не розгубився під гострим зором царя царів. Сміливо пояснив:

— У мій загін увійдуть молодші воїни, висвячені у вовки. Увійдуть також хлопчики, що досі не воювали.

— Малих для чого брати? — хтось грубо кинув.

— Для кількості, — чемно пояснив хлопчина.

Шатром кочували несхвальні перемовини:

— Діти — найбільший скарб.

— Пращури заповідали дітей оберігати.

— Жінок з дітьми відправимо до північних племен.

Скіл крутнувся до перемовників.

— Мій загін не воюватиме. Мій загін відведе Перса від орачів і заманить Перса у пустиню.

Вожді перезирнулися, при цьому смикали осудливо плечима. На поважному зібранні молодші вбирають слова старших, як спрагла земля воду. А цей пнеться, мов жук-рогач.

— Шановне товариство, Скіл наймолодший серед нас. Але завважте, він зі славного роду Ахсартаггата. Батько його — Аріапіф, у шатрі якого ми нині, а прадід Скіла — шановний Аргат. Скіл вміло керував плем’ям з роду кривавих, — вгамовував вождів радник Євстахій.

Недовірливі погляди тут же обмацали на хлопчині широкий, у пів стана, ремінний пояс, обкладений металевими пластинами. Виділили золоту чепрагу з головою вепра. Такий знак влади не передається від батька до сина, він виборюється в чесному змаганні.

– І куди ти, Скіле, сине Аріапіфа, заманиш Перса? Можливо, поділишся своїми стратегічними планами зі мною, ратеводою, —

1 ... 8 9 10 ... 49
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Помста Перса Дарія, або Скіфо-перська війна», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Помста Перса Дарія, або Скіфо-перська війна"