Читати книгу - "Поезії"
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Поезії" автора Олександр Павлович Бердник. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Шрифт:
-
+
Інтервал:
-
+
Добавити в закладку:
Добавити
Перейти на сторінку:
сива, накувала На чарівне Диво-свято, на Купала… БЛИСКАВИЦЯ
— Блискавице, блискавице! Ти — небесная дівице, Зупинися, стань! Дай на тебе подивиться, Дай на тебе помолиться, Матінко, повстань! — Зупинитись я не можу, Б’ю у силу стоворожу, Це — моє життя! Хочеш мчатися зі мною? Стань вогнистою стрілою, Стань без вороття! Хай течуть у море води, Хай ворушаться народи, Ти — лети в блакить! І тебе народить знову У ясне життя громове Блискавична мить! ПІСНЯ ПРО НЕБЕСНОГО КОВАЛЯ
Жив коваль-чарівник у правічнім гаю край дороги, (В цілім світі широкім відомо його ремесло). Доручили кувать йому Слово Полум’яне давнії Боги І урочий Світанок призначили — вельми таємне число. Дні летять, ніби птахи. І треба кувати це Слово! Тільки люди ж ідуть, замовляють підкови й мечі. Тим царям захотілось для тюремної брами обнову. Тому вкрай необхідні для жінкі нові рогачі. І жаліє коваль тих людей, сіє вироби марні у світі, Забуває про Слово Огнисте, заповідане здавна йому. І згасає талант. І лягають на плечі століття. Покривають утомою серце, відпливаючи в тьму. Небо все ще чекає і надіється знову і знову, Лиш умови своєї воно з ковалем не міня — Грізний час недалеко, світ жадає Вогнистого Слова І урочий Світанок уже осідлав чарівного коня. НАРОДИ МЕНЕ, МАТІНКО БОЖА
Народи мене, Матінко Божа, В Новий Світ народи, Поклади мене в Зорянім Ложі, Щоб не знав я біди. Хай сповиє мене те Мовчання, Що у серці Твоїм, Хай моєю оселею стане Твій надзоряний Дім. У обіймах Твоїх задрімаю Мов дитя, залюбки, І не треба вже іншого раю — На віки… на віки… А як знову настане тривога, І Земля спалахне — У далеку криваву дорогу Ти розбудиш мене. Я пройду крізь ворота тілесні, За похмуру межу. Та Твій образ, Матусю, чудесний, У душі збережу… Лиш одне я молю: у долині, Де страждання завжди, — Не покинь Твого вірного сина Серед лиха й біди. Ди вдихни мені мудрості й сили, Певність в ділі святім, І здолаю я темну могилу, І вернуся в Твій Дім… МАКИ
Барви світанкові, маки рожеві, Діви-Природи вуста… Квітами тими Землі-Королеви Ніжна любов пророста… Маки червоні Маки багряні, Білії маки, мов сніг… Крила пелюсток — дрімаючі птахи — Тихо спадають до ніг… Спокою чари, тайна кохання — Все в кольорів глибині… Туга смеркання, втіха кохання Там спочивають у сні… Та не піддайся дрімоті знемоги, Друже захоплений мій. Зернята маків, як стяг перемоги, В серце гаряче посій! ТИ НЕ ПЛАЧ СИРОТОЮ
— Блискавице, блискавице! Ти — небесная дівице, Зупинися, стань! Дай на тебе подивиться, Дай на тебе помолиться, Матінко, повстань! — Зупинитись я не можу, Б’ю у силу стоворожу, Це — моє життя! Хочеш мчатися зі мною? Стань вогнистою стрілою, Стань без вороття! Хай течуть у море води, Хай ворушаться народи, Ти — лети в блакить! І тебе народить знову У ясне життя громове Блискавична мить! ПІСНЯ ПРО НЕБЕСНОГО КОВАЛЯ
Жив коваль-чарівник у правічнім гаю край дороги, (В цілім світі широкім відомо його ремесло). Доручили кувать йому Слово Полум’яне давнії Боги І урочий Світанок призначили — вельми таємне число. Дні летять, ніби птахи. І треба кувати це Слово! Тільки люди ж ідуть, замовляють підкови й мечі. Тим царям захотілось для тюремної брами обнову. Тому вкрай необхідні для жінкі нові рогачі. І жаліє коваль тих людей, сіє вироби марні у світі, Забуває про Слово Огнисте, заповідане здавна йому. І згасає талант. І лягають на плечі століття. Покривають утомою серце, відпливаючи в тьму. Небо все ще чекає і надіється знову і знову, Лиш умови своєї воно з ковалем не міня — Грізний час недалеко, світ жадає Вогнистого Слова І урочий Світанок уже осідлав чарівного коня. НАРОДИ МЕНЕ, МАТІНКО БОЖА
Народи мене, Матінко Божа, В Новий Світ народи, Поклади мене в Зорянім Ложі, Щоб не знав я біди. Хай сповиє мене те Мовчання, Що у серці Твоїм, Хай моєю оселею стане Твій надзоряний Дім. У обіймах Твоїх задрімаю Мов дитя, залюбки, І не треба вже іншого раю — На віки… на віки… А як знову настане тривога, І Земля спалахне — У далеку криваву дорогу Ти розбудиш мене. Я пройду крізь ворота тілесні, За похмуру межу. Та Твій образ, Матусю, чудесний, У душі збережу… Лиш одне я молю: у долині, Де страждання завжди, — Не покинь Твого вірного сина Серед лиха й біди. Ди вдихни мені мудрості й сили, Певність в ділі святім, І здолаю я темну могилу, І вернуся в Твій Дім… МАКИ
Барви світанкові, маки рожеві, Діви-Природи вуста… Квітами тими Землі-Королеви Ніжна любов пророста… Маки червоні Маки багряні, Білії маки, мов сніг… Крила пелюсток — дрімаючі птахи — Тихо спадають до ніг… Спокою чари, тайна кохання — Все в кольорів глибині… Туга смеркання, втіха кохання Там спочивають у сні… Та не піддайся дрімоті знемоги, Друже захоплений мій. Зернята маків, як стяг перемоги, В серце гаряче посій! ТИ НЕ ПЛАЧ СИРОТОЮ
Перейти на сторінку:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поезії», після закриття браузера.
Подібні книжки до книжки «Поезії» жанру - 💛 Поезія:
Коментарі та відгуки (0) до книги "Поезії"