Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Чужий 📚 - Українською

Читати книгу - "Чужий"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Чужий" автора Алан Дін Фостер. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 8 9 10 ... 58
Перейти на сторінку:
в нічній темряві ревіла буря.

— Випустити опори.

Кейн вже почав виконувати наказ Далласа. У капітанському відсіку почулося тихе скрипіння. Із днища зорельота з’явилися декілька «ніг» із товстого металу, від чого він став схожий на жука. Вони впритул наблизились до досі невидимої внизу породи.

— Чотири метри… Фух!

Ріплі припинила відлік. «Ностромо» теж зупинився, коли опори намацали тверду поверхню. Потужні бампери пом’якшили контакт.

— Посадку завершено…

Раптом щось тріснуло — можливо, закоротило якусь дрібну схему або це через те, що перевантаження не було вчасно компенсоване належним чином. А потім корабель струсонуло від якогось сильного удару. Металевим корпусом корабля пройшла хвиля вібрації, так що здалося, ніби він страхітливо застогнав.

— Я втратив контроль! — заволав Кейн, коли в капітанському відсіку зникло світло. Давачі почали голосно попереджати про небезпеку, оскільки окремі металеві «нервові закінчення» «Ностромо» відбивали сигнали про несправність.

Коли струс уразив інженерний відсік, Паркер і Бретт тільки збиралися випити по бляшанці пива. Крізь скляні стіни своєї кабіни вони помітили, як комплект з’єднаних труб, вбудований у фігурну стелю машинного відділення, вибухнув. У їхній власній кабінці управління загорілися три панелі. Клапан регулювання тиску, що знаходився неподалік, роздуло, а потім він теж вибухнув.

Cвітло згасло й інженери почали намацувати кишенькові ліхтарики. Паркер тим часом намагався знайти кнопку, яка відповідала за резервний генератор, котрий постачав живлення в разі відсутності безпосередньої роботи діючих двигунів.

У капітанському відсіку в цей час запанувало сум’яття. Коли припинилися крики та питання, Ламберт озвучила найпростішу версію:

— Напевно, допоміжний генератор дав дуба.

Вона зробила крок уперед, але сильно вдарилася об панель управління.

— Цікаво, що ж трапилося?

Кейн підійшов до стіни, і, намацуючи її, почав йти уздовж неї. «Де ж резервна панель управління посадкою… Ага, ось». Він шукав знайомі круглі ручки. «Фіксатор замка шасі… ось. Вже близько…» Рука Кейна затисла аварійний важіль освітлення. Він увімкнув його. У тьмяному сяйві з’явилося декілька примарних силуетів.

Орієнтуючись на світло, яке увімкнув Кейн, Даллас і Ламберт знайшли власні важелі освітлення. Три вогника давали достатньо світла для роботи.

— Що трапилося? Чому не спрацював допоміжний двигун? І чому зникло світло?

Ріплі клацнула вимикачем телефона внутрішнього зв’язку.

— Інженерний відсік, що трапилося?

— Усе хріново, — діловито відповів Паркер, але в його голосі вчувалися тривога і настраханість. На тлі його слів пролунав звук, схожий на далеке дзижчання жахливих крил якоїсь величезної комахи. Голос Паркера уривався. Таке враження, що він зникав із діапазону телефона внутрішнього зв’язку. — Клята пилюга забила двигуни, поки ми сідали, — ось що трапилося. Напевно, забули їх вчасно зачинити і вичистити, от і сталося займання електроприладів.

— Займання досить масштабне, — тільки й додав Бретт до загальної розмови. Його голос звучав досить слабко, наче він був десь далеко.

Настала тиша, яку порушувало лише свистіння хімічних вогнегасників у динаміках.

— Повітрозабирачі забилися, — нарешті Бретт повідомив те, чого так нетерпляче чекала компанія в капітанському відсіку. — Стався сильний перегрів, напевно, вигоріло усе відділення. Чорт забирай, тут справді стає нестерпно…

Даллас подивився на Ріплі.

— Ті двоє, схоже, досить зайняті зараз. Я хочу почути щось змістовне. Щось пішло не так. Дуже сподіваюся, що проблема стосується лише їхнього машинного відділення, але може бути й гірше. Корпус цілий? — Даллас глибоко вдихнув. — Якщо ні, то треба знайти пробоїну й визначити серйозність несправності.

Ріплі швидко просканувала аварійні здавачі герметичності, потім швидко переглянула окремі схеми кабіни. Після цього вона змогла впевнено заявити:

— Я нічого там не бачу. В усіх відділеннях тиск у нормі. Якщо десь і є пробоїна, то вона занадто маленька, а система самоущільнення вже давно її залатала.

Еш разом з іншими уважно вивчав дані індикаторів на панелі управління. У неї було окреме джерело живлення на випадок масштабних перебоїв, як от зараз. Еш підтримав слова Ріплі:

— У повітрі відсіків відсутні забруднення ззовні. Гадаю, герметичність не порушена.

— Це краща новина за останні хвилини. Кейне, увімкни зовнішні екрани, на яких ще не зникло живлення.

Старший помічник налаштував три тригери[9]. Усі побачили мигтіння, щось схоже на нечіткі контури рельєфу, а потім усе знову занурилося в темряву.

— Розрядилися. Нічого не видно, та й назовні зараз така ж темрява, як і в нас. Треба б увімкнути допоміжний генератор, принаймні зможемо роздивитися, де ми. Акумулятора для цього явно не вистачає.

Аудіосенсори потребували менше енергії, тому вони передавали звуки ззовні в кабіну. Нерухомі приймачі доносили до капітанського відсіку звуки буревію з дивним клацанням і завиванням. Часом виникало враження, що за бортом билися дві акули.

— Треба було сідати вдень, — Ламберт подивилася в ілюмінатор, за яким була темрява. — Без приладів нічого не побачимо.

— Що ж таке, Ламберт? — передражнив Кейн. — Боїшся темряви?

Вона навіть не посміхнулася.

— Я не боюся темряви, у якій я все знаю. А ця темрява — це інша справа, особливо коли там лунають звуки, які ми чули під час екстреного виклику.

Ламберт знову витріщилася на запилений ілюмінатор.

Її готовність висловити свої потаємні страхи не покращила загальний настрій у капітанському відсіку. У кращі часи він просто був напружений, а тепер посеред цієї темряви атмосфера стала взагалі задушливою через мовчання, яке затягнулося. Нарешті Ріплі оголосила:

— Нам знову телефонують з інженерного відсіку.

Даллас та інші з очікуванням дивились, поки Ламберт возилася з підсилювачем.

— Паркере, це ти? — почала розмову Ріплі.

— Так, це я, — судячи з голосу, інженер був надто втомлений, щоб різко відповідати у своїй звичній саркастичній манері.

— Як у вас там справи? — Даллас подумки схрестив пальці. — Вам вдалося загасити пожежу?

— Нарешті, — інженер зітхнув, і в телефоні це прозвучало як вітер. — Вогонь пошкодив старий шар змазки в коридорі на поверсі «C». У певний момент я подумав, що ми добряче обпалимо собі легені. Але горюча речовина виявилася тоншою, аніж я гадав, і згоріла швидше, не встигнувши поглинути багато повітря. Сепаратори добре працюють, тому скоро приміщення буде очищене від вуглекислого газу.

Даллас облизав губи.

— Який ступінь пошкоджень? Не звертайте уваги на дрібні. Мене найбільше цікавить загальна справність корабля та все, що перешкоджає нормальній роботі.

— Та-ак… Четверта панель повністю згоріла (Даллас уявив, як інженер загинає пальці, перераховуючи несправності). Допоміжний блок паралельного живлення не працює, так само, як і троє чарунок на дванадцятому модулі. Наслідки зрозумілі.

Інженер витримав паузу і додав:

— Дрібні пошкодження теж називати? За годину я зможу підготувати

1 ... 8 9 10 ... 58
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чужий», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Чужий"