Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Два веронці, Вільям Шекспір 📚 - Українською

Читати книгу - "Два веронці, Вільям Шекспір"

307
0
13.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Два веронці" автора Вільям Шекспір. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 8 9 10 ... 26
Перейти на сторінку:
всіх бажаний гість,

Якщо це справді друг ваш.

 

Валентин

Так, синьйоро.

Володарко моя, дозвольте нам

Віднині з ним вам разом слугувати.

 

Сільвія

Негідна я таких високих слуг...

 

Протей

О ні, прекрасна панно, навпаки,

Слуга негоден ваших слів ласкавих.

 

Валентин

Покиньте говорить, що хтось негоден...

Прийміть, синьйоро, і його до послуг!

 

Протей

Вам вірність - то моя повинність, панно!

 

Сільвія

За вірність вас чекає щира дяка.

Слугу віта негідна господиня.

 

Протей

Якби це інший хто сказав, я вмер би!

 

Сільвія

Тому, що привітав вас?

 

Протей

Ні, тому,

Що ви негідною себе назвали.

 

Входить Туріо.

 

Туріо

Синьйорино, володар мій, ваш батько, хоче побалакати з вами.

 

Сільвія

Я йду.

 

Слуга виходить.

 

Синьйоре Туріо, прошу вас,

Ходім зі мною. Вас, новий слуго,

Вітаю ще раз я і залишаю,

Щоб побалакати могли ви з другом.

Як скінчите - приходьте, ми ждемо.

 

Протей

Обидва ми до послуг синьйорини.

 

Сільвія, Туріо та Спід виходять.

 

Валентин

Розповідай, як там ведеться вдома?

 

Протей

Здорові всі, привіт тобі від друзів.

 

Валентин

А як твої?

 

Протей

Здорові і вони.

 

Валентин

А як красуня? Як твоє кохання?

 

Протей

Мої сердечні справи? Не для тебе:

Не полюбляв раніш ти цих розмов.

 

Валентин

Протею, друже, все тепер змінилось!

Мене кохання тяжко покарало

За те, що зневажав його раніш.

Живу, немов якась душа покутна!..

З думок не йде мені моя кохана,

І я не їм, нудьгую, день у день

Нема мені просвітлої години,

А ніч по ночі сльози ллю гіркі...

Помстилося кохання за зневагу,

Забрало сон з подоланих очей,-

Вони стоять на варті і пильнують

Над невгамовним серцем цілу ніч!..

О друже мій! Кохання - це тиран,

І я йому скоривсь! Тепер для мене -

Немає мук над муки від кохання,

Немає втіх - над радощі його!

Немає балачок поза коханням...

Кохання - все для мене! В слові цім -

Мій сон, обід, сніданок і вечеря.

 

Протей

Спинись! В твоїх очах читаю я

Твою судьбу; а твій кумир, звичайно,

Був зараз тут?

 

Валентин

Вона - небесний ангел!

 

Протей

О ні, вона - довершеність земна.

 

Валентин

Скажи - божественна...

 

Протей

О ні, не хочу

Підлещувати їй.

 

Валентин

Ну, то мені.

Підлещуй; таж хвала живить кохання!

 

Протей

Коли заслаб я на кохання, ти

Мені давав гіркі пілюлі; зараз

Ті ж самі ліки я даю тобі.

 

Валентин

Тоді кажи про неї тільки правду;

Якщо і не богиня, то найвища

Вона з усіх красунь, і на землі

Ніхто їй дорівнятися не може!

 

Протей

За винятком коханої моєї...

 

Валентин

Без винятків, мій друже, як не хочеш

Образи щонайтяжчої завдати

Моїй коханій.

 

Протей

Як? То я не можу

Віддать моїй над нею перевагу?

 

Валентин

Я й сам твою звеличу: я вшаную

Твою кохану дозволом носити

Шлейф Сільвії, аби земля низька

Не запишалась тим, що поцілує

Її вбрання і раптом не зреклася

Вирощувати квіти запашні

І літніх днів не обернула в зиму!

 

Протей

Це що за хвастощі, мій Валентине?

 

Валентин

Пробач! Все, що кажу я,- це ніщо,

Коли із Сільвією порівняти,

Всі вищі досконалості - ніщо!..

Її краса сіяє самотою...

 

Протей

Хай самотою і живе.

 

Валентин

О ні!

Нізащо в світі!.. Ні! Вона моя!

Владаючи цим скарбом, я багатий,

Як двадцять океанів, хай би в них

Був перлами коштовними пісок,

Прозорі хвилі хай були б нектаром,

А золотом - скелясті береги...

Даруй мені, що я забув про тебе,

Збагни - я ввесь захоплений коханням...

Ось щойно з нею вийшов мій суперник;

На розум небагатий він, але

Багатий він на гроші, й через те

Її отець йому дав перевагу;

Тож мушу я за ними поспішатись.

Адже кохання,- знаєш сам,- ревниве!

 

Протей

Ну, а вона ж тебе кохає?

 

Валентин

Так.

Ми заручилися, ба, навіть більше:

Уже призначено годину шлюбу,

І склав я хитрий план, як утекти нам;

Я влізу по драбині мотузяній

В її вікно. Я вже обміркував.

Сприятливо все склалось, нам на щастя!

Ходім до мене, любий мій Протею,-

Твоя порада стане нам в пригоді.

 

Протей

Іди вперед; а я не забарюсь.

Я мушу йти до гавані по речі,

Які лишилися на кораблі;

Я заберу їх і прийду до тебе.

 

Валентин

Повернешся негайно?

 

Протей

Так, звичайно.

 

Валентин виходить.

 

Як світлом ясним поглинають кволе

Чи клином вибивають інший клин,

Так згадка про мою любов колишню

Зітерлася і зникла, мов туман

Супроти сонця нового. Чому б то?

Чи очі то мої, чи захват друга,

Її краса, а чи моя зрадливість

Мені зненацька розум замутили...

Вона красуня, так, але ж красуня

І Джулія, що я її кохаю...

Кохаю?.. Ні! Кохав колись, давно...

Моя

1 ... 8 9 10 ... 26
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Два веронці, Вільям Шекспір», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Два веронці, Вільям Шекспір"