Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Княжа Україна, Олександр Олесь 📚 - Українською

Читати книгу - "Княжа Україна, Олександр Олесь"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Княжа Україна" автора Олександр Олесь. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 8 9 10 ... 18
Перейти на сторінку:
знайти…

Та на герць ніхто в державі

Не зважається піти.

 

Засмутився Володимир…

Аж прийшов якийсь дідусь:

«Син побореться мій, князю,

І поборе, побожусь.

 

З ним колись ми посварились,

Пам’ятаю, як тепер,

М’яв він шкуру, так, повіриш,

Спересердя всю роздер».

 

Привели до князя хлопця:

Соромливий, мовчазний,

Невисокого і зросту,

Хоч доволі кремезний.

 

«Може, князю, хочеш знати,

Чи міцна моя рука,

Роздражніть на пробу жаром

Найсильнішого бика».

 

Роздражнили. Бик на хлопця,

Але той схопив за бік

І кавалок м’яса вирвав…

Бик упав і кров’ю стік.

 

«Добре!» - князь сказав до хлопця,

А військам своїм звелів,

Щоб озброїлись і ждали

Щохвилини ворогів.

 

Третій довгий день минає

І ідуть борці на бій,

Князь і хан собі гадають:

«Хто поборе - твій чи мій?!»

 

Печеніг угледів хлопця

І сміється: «От, дурне,

Подолати, побороти

Воно думає мене!!»

 

Не злякався Кожум’яка

І боротися почав.

Повертав борця і важив,

Потім, наче кожу, м’яв.

 

І нарешті, наче бочку,

Обхопив і кинув вмить.

На землі без руху мертвий

Печеніг-борець лежить.

 

І на тім славетнім місці,

Де страшний борець упав,

На тім місці Володимир

Переяслав збудував.

 

БІЛГОРОДСЬКИЙ КИСІЛЬ

 

 

Войовничі печеніги

Знов збираються в поход,

Знов ідуть і облягають

Український Білгород.

 

Налякалися міщани:

«Ну, настав нам, видно, край:

Хліб останній доїдаєм,-

Хоч лягай та умирай».

 

Зажурились і підмоги

Вже не ждали нівідкіль,

Вже збиралися скоритись,

Аж іде старий Кисіль.

 

«Помагай Дажбог! Не плачте!

Дам пораду добру я…

Я - Кисіль! І я вам раджу

Наварити киселя.

 

Весь овес, усю пшеницю

Поваріть у казанах,

Скрізь розлийте по криницях,

Скрізь розставте у чанах».

 

Так, як радив, і зробили.

Закипіли казани,

Скрізь по вулицях парують

Повні бочки і чани.

 

А уранці печенігів

Подивитися зовуть:

Як у нас всього багато,

Як у нас їдять і п’ють.

 

Здивувались печеніги:

«Ну й країна чарівна:

З киселем у них криниці,

Бочки меду і вина!»

 

«Досить! Годі облягати! -

Печеніги заревли.-

Міста голодом не візьмеш!» -

Так рішили і пішли.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

 

Киселю й тепер немало,

Та настав вже інший час:

Вороги нас через його

Облягають раз у раз.

 

ХРЕЩЕННЯ ВОЛОДИМИРА ВЕЛИКОГО

 

 

Біля княжої палати

Зеленіє пишний сад.

Попід липами густими

Стали ідоли у ряд.

 

Ідол Волоса, Перуна,

Ось Сварожич, там Стрибог,

А за ними найщедріший,

Найласкавіший Дажбог.

 

Перед кожним тиха жертва

Тліє в полум’ї блідім,

І іде, летить угору,

Як молитва, сизий дим.

 

Задивився Володимир,

Потонув в своїх думках,

І шукають його очі

Правди в синіх небесах.

 

Хто Христос? Чого навчав він?

І хотів добра чи зла,

І чому Христову віру

Мудра Ольга прийняла?

 

І скликає Володимир

На нараду мудреців…

І послав він їх пізнати

Кожну віру і богів.

 

І до кожної країни

Їдуть княжі посланці…

Роздивились, все пізнали

І вернулись мудреці.

 

І сказали: «Ми пізнали

Віру кожної землі,

Та найліпша - віра грецька,

Не забути нам її».

 

І послам своїм щасливий

Володимир відповів:

«Я давно уже, бояри,

Охреститися хотів.

 

Я візьму за жінку Анну,

Доню грецького царя,-

Як волхвів, до Царгороду

Все вела мене зоря».

 

А як греки не схотіли

І відмовили йому,

Став він військом облягати

Грецький Корсунь у Криму.

 

Не злякались корсуняни,

Зачинились і сидять.

Досить в них води і хліба,

Ждуть вночі, а вранці сплять.

 

Та гадає Володимир:

«Я їх викличу на бій,

Хай три роки тут простою,

Але Корсунь буде мій!

 

Час ішов. Сміялись греки,

Бо пожива в них була,

Аж летить колись до князя

З міста пущена стріла.

 

Українець Анастасій

Написав на тій стрілі:

«В місто йде вода по трубах,

Знищ негайно їх в землі».

 

Без води скорились люде.

Володимир переміг

І з листами посилає

В Царгород послів своїх:

 

«Царю! Зважся ти на мене

Заміж видати сестру,

Коли ні,- як взяв я Корсунь,

Царгород твій заберу».

 

І у Корсунь переможно

Повернулися посли,

І усюди по дзвіницях

В місті дзвони загули.

 

Охрестився Володимир

І з княгинею назад

Повертається у Київ

До покинутих палат.

 

ХРЕЩЕННЯ УКРАЇНИ

 

 

Що це в Києві за гомін,

Звідки крики, галас, сміх

І куди оце кияни

Тягнуть ідолів своїх?

 

Ось Стрибога порубали,

Там Дажбог стоїть без ніг,

Там в огні горить Сварожич,

Волос теж на спину ліг.

 

А Перуна на наругу

Прив’язали до коня

І по вулицях волочать,

І катують серед дня.

 

Б’ють Перуна батогами!..

Де ж його небесний гнів,

Чом він стріл своїх не пустить,

Чом не скине він громів?!

1 ... 8 9 10 ... 18
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Княжа Україна, Олександр Олесь», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Княжа Україна, Олександр Олесь"