Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Князь Єремія Вишневецький, Нечуй-Левицький 📚 - Українською

Читати книгу - "Князь Єремія Вишневецький, Нечуй-Левицький"

218
0
17.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Князь Єремія Вишневецький" автора Нечуй-Левицький. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 8 9 10 ... 87
Перейти на сторінку:
в Лу­бен­щині, осістись ту­теч­ки на­завсіди, за­люд­ни­ти по­рожні сте­пи, роз­вес­ти гос­по­дарст­во й прид­ба­ти гро­шей, си­лу гро­шей! Це моя си­ла! З цих степів поллється в мої скрині зо­ло­то річкою. Тоді я за­ве­ду військо, як уділо­вий князь, за­ве­ду двад­цять, трид­цять ти­сяч війська й ста­ну най­дуж­чий і най­ви­щий за усіх маг­натів, бу­ду вер­хо­во­ди­ти шлях­тою, маг­на­та­ми й ко­ро­лем. Польща підхо­жа до моєї впо­до­би, до моїх замірів, до моїх планів. Ме­не ніхто не ски­не з місця, як ко­за­ки ски­да­ють своїх гетьманів. Ук­раїна з гетьманст­вом, з ко­за­ка­ми мені не при­па­дає до впо­до­би. Якась там нікчем­на, гид­ка чор­но­та, якісь сіро­ма­хи бу­дуть на­до мною вер­хо­во­ди­ти. Не ба­жається мені ста­ти ко­зацьким гетьма­ном, яким був мій дід Бай­да Виш­не­вецький. На ко­зацьких ра­дах який­сь там Грицько, який­сь Пав­люк крик­не тобі в вічі: «Кла­ди бу­ла­ву!» Який­сь Кру­тихвіст, який­сь За­де­ри­мор­да ски­не те­бе з гетьманст­ва й ви­де­ре з твоїх рук бу­ла­ву. Плю­ну­ти мені на такі ра­ди! Не варті во­ни кня­жої сли­ни! Я сам візьму свою бу­ла­ву і ні пе­ред ким не пок­ла­ду її. Моя гетьманська бу­ла­ва - то землі безмірні, безліч гро­шей, військо. Он де моя си­ла! А з цим я до­бу­ду й сла­ви, а мо­же й ко­ро­ни… Це ба­га­то вартніше за якусь гетьманську бу­ла­ву. Ко­зацькі по­ряд­ки, ко­зацький му­жицький ук­лад про­тивні мені! Я їх не­на­вид­жу. Польща - це рай зад­ля панів: там, тільки там у Польщі моє царст­во, моє й панст­во… Ко­заків, їх гетьманів, усю Ук­раїну тре­ба зни­щи­ти і вби­ти на смерть… Але тре­ба зад­ля цього маєтностів си­лу! гро­шей си­лу! війська си­лу! Я по­ви­го­ню з Лу­бен­щи­ни усіх, навіть польських панків та панів, по­ви­ди­раю в їх землі си­лою, збе­ру військо, ста­ну міцно на Дніпрі, потім піду далі, ста­ну в Вар­шаві, ви­ки­ну свій стяг, стяг князів Виш­не­вецьких, Ольгер­до­вичів! І тоді не­хай по­тя­гається зо мною маг­натст­во! Не­хай по­вой­дується зо мною сам ко­роль!.. Але зад­ля цього тре­ба порідни­тись з польськи­ми маг­на­та­ми… Тре­ба виб­ра­ти собі жінку з ро­ду, варт­но­го князів Виш­не­вецьких».

І князь Єремія, по­ки­нув­ши усю гос­по­дарську і військо­ву спра­ву в Лу­бен­щині на ру­ки вірно­го ста­рос­ти Яку­ба Ко­ля­ди, по­летів до Вар­ша­ви. Йо­го пал­ка не­терп­ля­ча вда­ча нес­ла йо­го, на­че на кри­лах, до приз­на­че­ної ви­со­кої ме­ти, до ви­со­кої ролі.


«Тепер ко­за­ки по­биті, - ду­мав Єремія, їду­чи до Вар­ша­ви. - Їх си­ла впа­ла й не підніметься. Край зас­по­коївся. Скрізь без­печ­но. Хло­пи бу­дуть пос­лу­ха­ти і ро­би­ти пан­щи­ну. Час мені ста­ва­ти до сво­го діла. Час мені йти вго­ру, підніма­ти­ся ви­со­ко, як тілько мо­га! Час мені всту­пи­ти в ко­ролівський двір, заб­ра­ти од ко­ро­ля якусь знач­ну по­са­ду, сісти на яко­мусь ста­ростві, або ста­ти воєво­дою, втис­ну­тись між маг­натів і… підгор­ну­ти їх усіх під се­бе та й вер­хо­во­ди­ти над ни­ми і в Польщі, і в Литві, і на Ук­раїні. Час мій нас­тає. Моя ду­ша, моє сер­це по­чу­ває це доб­ре. Сла­ва й честь жде ме­не й, ко­ли не діждеться, то са­ма завітає в гості до па­ла­цу князів Виш­не­вецьких, до кня­зя Єремії. Я по­бив ко­заків: вже блис­ну­ло проміння моєї сла­ви і до­сяг­ло до Вар­ша­ви, до дво­ру. Вже чут­ка про Ста­ри­цю й Пу­тивль до­ли­ну­ла ту­ди!»


І в палкій Єреміїній го­лові ма­нячіли ве­ликі бит­ви, славні йо­го вчин­ки в бит­вах, йо­му при­вид­жу­ва­лось, що він вже вчи­нив якісь славні події і йо­го жде уся Вар­ша­ва, ви­сип­ле йо­му на­зустріч, заг­лу­шить йо­го ву­ха радісни­ми кри­ка­ми; що йо­го сподіва­ються усі маг­на­ти й сам ко­роль, привіта­ють йо­го в ко­ролівсько­му па­лаці, гук­нуть «vi­vat» на сеймі йо­му на­зустріч, засліплені й за­чу­до­вані йо­го слав­ни­ми вчин­ка­ми, а пан­ни й панії в білих кун­ту­шах та сук­нях стрінуть йо­го з вінка­ми в ру­ках, об­сип­лять йо­му стеж­ку квітка­ми і заспіва­ють гімни в йо­го сла­ву.



III



В кінці серп­ня 1637 ро­ку у Вар­шаві жда­ли приїзду мо­ло­дої ко­ро­ле­ви Цецілії Ре­на­ти, сест­ри австрійсько­го ціса­ря Фер­ди­нан­да III. Вже на 37 році сво­го жит­тя Вла­дис­лав IV за­ду­мав оже­ни­тись з доч­кою покійни­ка Фер­ди­нан­да II, австрійсько­го ціса­ря, й сест­рою йо­го си­на, мо­ло­до­го ціса­ря Фер­ди­нан­да III. Він пос­лав до Відня своїх пос­ланців. На чолі пос­лан­ницт­ва поїхав мен­ший ко­ролів брат Ян Ка­зимір. Цісар з ве­ли­кою охо­тою зго­див­ся ви­да­ти свою сест­ру за ко­ро­ля. Міся­ця серп­ня, 9 дня 1637 ро­ку, Фер­ди­нанд III поб­ла­гос­ло­вив Цецілію Ре­на­ту на вінчан­ня з ко­ро­лем Вла­дис­ла­вом, і її за­раз, по тодішньому зви­чаю, повінча­ли з ко­ро­ле­вим бра­том Яном Ка­зиміром, кот­рий зас­ту­пав на той час місце бра­та. Цецілія Ре­на­та че­рез три дні виїха­ла до Польщі з польськи­ми пос­лан­ця­ми. Тірольська ерц­гер­цо­ги­ня Клавдія, вже літня лю­ди­на, поїха­ла про­во­ди­ти мо­ло­ду ко­ро­ле­ву до са­мої Вар­ша­ви.


З ве­ли­кою пишністю встріли ко­ро­ле­ву польські маг­на­ти та біску­пи на польській гра­ниці в розкішно­му на­меті й про­во­ди­ли її в Краків і далі до Вар­ша­ви. Поїзд став на од­по­чи­нок за 18 верс­тов од Вар­ша­ви в містеч­ку Ілжах. Ко­роль Вла­дис­лав виїхав в Ілжи на­зустріч Цецілії, привітав­ся до неї й вер­нувсь до Вар­ша­ви. Поїзд ру­шив далі й знов став на од­по­чи­нок в Уяз­довсько­му па­лаці ко­ло са­мої Вар­ша­ви. Тут ко­ро­ле­ву одвіда­ли ко­ролів брат Карл, що був біску­пом Вроц­лавським, та ко­ро­ле­ва сест­ра Ган­на Конс­танція. На­зустріч ко­ро­леві виїха­ла з Вар­ша­ви ве­ли­ка си­ла польських панів та паній, виїха­ли й чу­жо­земські пос­ланці. Ко­ро­ле­ва в'їха­ла у Вар­ша­ву з ве­ли­кою це­ре­монією. За її по­зо­ло­че­ною ка­ре­тою їха­ли ка­ре­ти маг­натів, такі ж самі ба­гаті та пишні, як і ко­ролівські, об­ко­вані сріблом, об­биті шов­ком та ок­са­ми­том. Поїзд був здо­ро­вий і над­то пиш­ний. Мо­ло­да ко­ро­ле­ва та ерц­гер­цо­ги­ня Клавдія зди­ву­ва­лись роз­коші та збит­кам польської шлях­ти. Брат Цецілії Фер­ди­нанд дав за нею при­да­но­го всього 100.000 гульденів. Цього при­да­но­го не ста­ло б на ка­ре­ти, коні та ок­са­ми­ти для тих польських маг­натів, що про­во­ди­ли мо­ло­ду німецьку ко­ролівну до Вар­ша­ви.


Кругом ка­ре­ти ко­ро­ле­ви гар­цю­ва­ли вер­хи на чу­до­вих ко­нях мо­лоді си­ни польських маг­натів. Сідла на ко­нях та чеп­ра­ки бу­ли об­литі зо­ло­том, об­си­пані пер­ла­ми. До­рогі ок­са­ми­тові ясні кун­туші, об­ля­мо­вані зо­ло­том, пе­ра на шап­ках, об­си­пані брильянта­ми, срібні й навіть зо­лоті підко­ви та ост­ро­ги на за­каб­лу­ках, кінська збруя, об­ли­та сріблом, - уся ця розкіш за­чу­до­ва­ла мо­ло­ду німецьку ко­ролівну. Розкіш зда­ва­лась незмірна і ней­мовірна навіть ба­га­тим чу­жо­зем­цям і заг­ра­нич­ним пос­лан­цям. В ка­ре­тах сиділи жінки тa доч­ки польських маг­натів, уб­рані в шов­кові та ок­са­ми­тові уб­ран­ня. На ввесь поїзд не­на­че впав з не­ба зо­ло­тий та срібний дощ і роз­си­пав­ся й роз­лив­ся по ок­са­ми­тах, по шов­ках та до­рогій парчі, роз­си­пав­ся й пе­ремішав­ся в од­ну ко­ло­рит­ну блис­ку­чу ма­су чер­во­них, жов­тих та зе­ле­них кун­тушів, і блис­ку­чих по­зо­ло­че­них ка­рет, і до­ро­гих бас­ких ко­ней уся­кої масті, з сідла­ми, об­си­па­ни­ми пер­ла­ми, ви­ши­ти­ми зо­ло­том.


На чу­до­во­му во­ро­но­му коні ко­ло са­мої ко­ролівської ка­ре­ти гар­цю­вав мо­ло­дий князь

1 ... 8 9 10 ... 87
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Князь Єремія Вишневецький, Нечуй-Левицький», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Князь Єремія Вишневецький, Нечуй-Левицький» жанру - 💙 Класика:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Князь Єремія Вишневецький, Нечуй-Левицький"