Читати книгу - "Безприданниці. Ребекка, Олена Гуйда"

Чомусь саме зараз при денному світлі і під вивчаюче-глузливим поглядом синіх очей було особливо соромно.  Як звикнути вважати його чоловіком?  Втім, якщо він і далі буде всіляко показувати мені моє місце, звикання буде зайвим.  Сподіваюся, і кімнату в його замку мені виділять подалі від його покоїв.  Щоб перетинатися якомога рідше.

Я стисла губи, не в силах придумати, як натякнути чоловікові, що мені необхідно залишитися на самоті, щоб переодягнутися і вийти в загальний зал.  А від його погляду чомусь застрявали всі слова в горлі.  Але не встигла піднятися з ліжка, як лорд швидко подався до ложа, зірвав простирадло, жбурнув в камін і, щедро полиши його маслом для розпалювання, підпалив.  На якусь мить я навіть остовпіла, дивлячись на те, як палає, чорніє і обсипається попелом відмінна дорога тканина.  Вона була тим малим, що мені вдалося заховати від батька і зберегти до ось такого пам'ятного, важливого моменту.  І ось така її доля.  Мабуть, який момент, така і пам'ять у мене буде про нього.

 - Міледі, до найближчого заїжджого двору в якому нам вийде зупинитися - трохи менше дня шляху.  Якщо не збираєтеся ночувати в мороз під відкритим небом - пропоную вже почати збори.

Я моргнула, тільки тепер усвідомивши, що на очі вже навернулися сльози.

 - Я буду готова раніше, ніж ви можете подумати, лорде!– пообіцяла я дверям, що зачинялись за моїм чоловіком.

Але, здається, моя відповідь була однаково важливою, що дверям, що чоловікові.

***

Дорогі читачі, дуже вам дякую за підтримку - зірочки, репости, відгуки. Вони дуже важливі та приємні авторові!

З теплом, ваша О.Гуйда!