Читати книгу - "Моя зухвала, Ема Ноель"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Тепер я готова йти в наступ.
Іду будинком у пошуках чоловіка моєї мрії. Знаходжу його внизу у вітальні. Він там не сам, розмовляє з якимось іншим чоловіком, сидячи на дивані.
— Руслан, дивись, — кричу радісно, збігаючи сходами, — я прийняла душ і переодяглася, щоби тобі було приємно мене цілувати.
Обличчя Руслана застигає на мені. Витягується й біліє. Спалахує злістю. Чую напружений подих. Бачу, як він закриває обличчя долонею і повільно веде нею зверху вниз.
— Доброго дня, Катерино, — каже чоловік поруч із ним і піднімається. — Мене звати Андрій. Я з поліції…
Ох, блін. І що я щойно бовкнула…
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Моя зухвала, Ема Ноель», після закриття браузера.
