Читати книгу - "Маленька, Драч Марія"

Я зібрала волосся у хвіст та взявши сумочку, зайшла на кухню, щоб зробити собі каву. Шлунок неприємно забурчав. Я сильно зголодніла, але наперед вже знала, що в холодильнику нічого нема. Я планувала ще вчора сходити до магазину, але все пішло шкереберть. Очікуючи, поки чайник закипить, я дістала гаманець. Моєму подиву не було меж, коли я не знайшла в ньому грошей. Гаманець був порожнім, навіть копійки зникли. Я навмисно розклала гроші таким чином, щоб знати, яку суму витрачу на їжу, а яку залишу на інші витрати.

Це вже було занадто. Хотілось волати та задати перцю. Таке руйнівне відчуття особливо посилювалося через учорашній жах. Я стисла гаманець у руці та стрімко увійшла до кімнати батька. Вона вже була порожньою.

Прихилившись спиною до дверей, я почала розмірковувати, як все це могло трапитися. Хоча, моя сумочка весь час знаходилася у передпокої, а мене не було вдома, тому батько міг коли завгодно поцупити гроші. Я дуже сильно хотіла їсти, але можливість поснідати була втраченою через татову залежність. Мені часом навіть гидко дивитися на себе в дзеркало через те, що я надмірно худорлява, але як у цій ситуації підтримувати нормальне харчування?

Нічого іншого окрім того, щоб випити каву на порожній шлунок та вирушити на роботу, я не змогла зробити. Часу, щоб дочекатися повернення батька в мене не було, тому ця бесіда відкладається на потім. Я закрила двері, сховала ключі та стрімко збігла сходами.

Після вчорашньої моторошної негоди визирнуло сонечко, купаючись у небесній блакиті. Я зупинилася біля під’їзду, глибоко вдихнула ранкове повітря та повільно видохнула його. Здавалося, що неприємні враження нарешті відпустили мене, але я зарано почала радіти. Не встигнувши залишити межі двору, я помітила знайому чорну автівку. Серце швидко-швидко забилося у грудях, а потім ледве не вискочило назовні, коли автомобіль під’їхав ближче та зупинився поряд зі мною.

- Підвезти? – скло опустилося і у вікні з’явилося обличчя усміхненого Габріеля.

***

Габріель

Мені зносило дах до того ж ґрунтовно. Я ніколи не міг похвалитися своєю рівновагою. Часто буває достатньо однієї секунди, щоб вибухнути та послати всіх до чорта лисого. Але зараз зі мною трапилося те, з чим я зіткнувся вперше.

У тому, що мій дах кудись віднесло, я чітко зрозумів, коли наступного дня гнав свій позашляховик до будинку малої. Навіщо мені це? Чого я досягну своїм приїздом? Не знаю. Просто відчував, що зараз повинен бути саме там. Сьогодні мені потрібно владнати дуже багато справ, але замість цього, я їду до малої, яка з якихось невідомих мені причин не хоче залишити мої думки в спокої.

Недобре я запідозрив ще вчора, коли приїхав до Ольги. Зазвичай ми могли довго трахатися ночами. Мені це подобалося. Вона задовольняла мене на всі сто відсотків. Ми вже давно дорослі люди, які не прагнуть перетворити наші вільні стосунки в щось більш серйозне. Гарний секс – краща альтернатива подружньому життю.

Але що я маю в підсумку? Я не зміг. Учора вечері я облажався по повній програмі. Ольга як будь-яка доросла та мудра жінка з розуміння поставилася до цього, мовляв, я вже не хлопчик, тому невдалий секс – поширена практика. Можливо, це так. Можливо, в іншій ситуації я б досить спокійно поставився до цього всього. Але я відразу зрозумів у чому річь. Струнке тіло Ольги раптом позбавилося у моїх очах колишньої звабливості та сексуальності, яку я раніше так чітко відчував і бачив. Вона більше не збуджувала мене, немов не було тих п’яти років запаморочливого сексу та необтяжливого спілкування між нами.

Перед очима мерехтіла маленька та щоб я не робив, вона нікуди не хотіла зникати. Я не знаю, яка саме фігура приховується під мішкуватим одягом, наскільки дівчинка може бути гарною в ліжку, але чомусь все це для мене не мало значення. Її величезні блакитні очиська, переляканий погляд, стиснуті вуста – все це породжувало в мені незнайоме почуття тривоги та жагу захистити її. Робін Гуд, щоб його!

Як таке могло трапитися? Не розумію. Через невдалий секс, я вирішив полегшити удар по своїй самозакоханості ковтком чого-небудь міцного. Ольга налила мені абсенту, який вона завжди купувала виключно для мене. Навіть після кількох чарок настирливий образ маленької нікуди не подівся, а навіть навпаки – став чіткіше, немов дівчинка дійсно стоїть поряд, тільки руки до неї треба простягти, щоб відчути. Приїхали. В мене їде дах? Тільки цього ще не вистачало!

Я прокинувся вранці, коли Ольга вже зібралася на роботу. Я прийняв душ, одяг свіжу сорочку, що завжди лежить у шухляді. Попрощавшись із подругою, я сів в автівку з чітким наміром зайнятися роботою, але сам цього не розуміючи, вже їхав до дому Поліни. Гостре бажання побачити її хоча б здалеку пронизувало та болюче обпікало свідомість. Я навіть злякався цих почуттів. Невже закохався у маленьку? Ні, цього просто не могло статися. Я не з тих людей, які схильні до цієї сердечної хвороби. Тоді в чому справа? Наслідки випитого алкоголю? Неприборкане бажання оволодіти дівчинкою? Звісно, в цьому щось таке особливе було приховане. Це немов потрапити в храм та трахнути на вівтарі сексапільну монахиню. Ця фантазія одразу викликала в мені хвилю огиди.

Я заїхав у двір та побачив її. Всередині усе затремтіло. Людей поблизу ніде не було видно, бо ще дуже рано. Тоді куди ця чарівна істота на тоненьких ніжках зібралась? Я роздивлявся її, вбирав у себе її субтильну фігурку, що була прихована під курткою та джинсами-кльош. Поля не була схожа на вісімнадцятирічну дівчину, молодше. Невже Андрій дійсно хотів, щоб я… із нею…? Я продовжував жадібним поглядом вивчати маленьку, немов намагаючись зрозуміти, чому мій мозок безкінечно транслює в моїй підсвідомості її образ. Відповідь була відсутня. Історія, яка повинна були закінчитися ще вчора, несподівано почала розгойдуватися.

Поліна мені відразу сподобалася, як тільки вона з’явилася на кухні. Але та полярність відчуттів, що виникла всередині мене – лякала. Я бажав цю малу, немов підліток, у якого гормони тільки-но почали розбурхуватися. А потім мене поглинуло бажання допомогти, зберегти цю дівчинку. Голова майже вибухала від такої кількості думок.