Читати книгу - "Не гальмуючи. В полюванні на тебе, Єва Райн"

Ніка

Час до вечора тягнувся так повільно, що я встигла написати робочий звіт, поблукати коридорами мотелю, розглянути мотоцикли на вулиці і відмітити, що у жодного не має шин бренду, сліди яких були знайдені біля двох жертв. Останнім стоїть мотоцикл Гріма, з оголеною дівчиною. Вдаючи, що розглядаю аерографію, зафіксувала для себе бренд шин. 

І він збігся з вказаним в протоколі, однак тільки фірмою. Протектори різні, у Гріма – “шипастий”, для бездоріжжя, а там був дорожний класичний варіант. 

– Подобаються мотоцикли, чи голі жінки? – насмішкуватий голос Ріка, що вранці допоміг мені змінити пробите колесо на запаску, прозвучав так несподівано, що я  здригнулась. 

– Обидва варіанти правильні! – швидко повернула собі своє красномовство. 

– Цікаво! А ти так і не сказала, що робиш тут? 

– Я письменниця-документалістка. Пишу про субкультури. – здається, з синьоволосою Кицею це звучало впевненіше. Та й вона відреагувала зовсім не так скептично, як Рік. Цей хлопець, схоже, звик все ставити під сумнів. 

– Ти вже з кимось говорила? 

– А маю?

– Не завадило б зі старим Вовком. Він буде тут від завтра, зараз поїхав у справах. 

– Думаєш, він може бути проти? 

– Навряд. Але знати повинен. 

– Дякую за попередження! 

Йдучи в бар, з подивом відмічаю, як швидко ми перейшли на “ти” з Ріком. Та й з Кицею теж. Це в них так принято? Бо для мене навіть з колегами завжди було складно. Я звикла тримати субординацію і відстань, та з байкерами, бачу, так не вийде. 

– Вже замовила мені каву? – з хитрою усмішкою дивиться на мене Ед. Чорт, я навіть не почула, як він підійшов! Рукою легко, невимушено й наче випадково торкнувся моєї руки на спинці м'якого шкіряного диванчика. Від доторку по шкірі пробігли мурашки.  

– Не знаю твоїх вподобань! 

– Все просто: кава повинна бути, як секс: міцна і солодка. – його очі змінили відтінок. Чи то гра світла тут? З зусиллям відірвала погляд від його обличчя. Є в ньому щось магнетичне, що приваблює і тримає.

Підвівшись, повільно пройшовши між столиками, підійшла до стійки бару. За нею – хлопчина без нашивок, проспект, як він назвався вранці. 

– Мені дві кави. Солодкі й міцні, як секс. – усміхнулась йому. 

– Відразу помітно вплив Еда! – усміхнувшись у відповідь, зник в невеликій арці за стойкою.  

Бачу, мене чекає цікавий вечір...

***

Любі читачі, дякую за вашу підтримку книги! Завтра нас чекає бліьш близьке знайомтсво з Едом. Не пропустіть) 

До зустрічі)

***