Читати книгу - "Відлуння, Оксана Усенко"

Ірада

Свідомість Іради блукала Зовнішнім полем то споглядаючи чужі життя та часи, то занурюючись у власні спогади. Дитинство, юність, часи вільної безтурботної свободи з Бохлейном, озеро, перші видіння, отримання статусу Рані.

Пам'ять поверталася. Дівчина згадала, як дізналася, що пробудження її здібностей було не випадковим. Це була продумана комбінація Великого декхаї, який, виявляється, мав періодичні контакти з сальвахес. Мохеджо давно відчув наростання опору Зовнішнього поля, проте одночасно помітив, що той опір оминає сальвахес і є меншим для дхаса. З сальвахес було занадто важко комунікувати, а дхаса марили «силами богів», Великий декхаї звернув свою увагу на шанті, які саме носилися з ідеєю принести освіту і любов до дхаса. Попри загальні правила та громадський осуд,  шанті вважали мистецтво кохання не менш важливим, ніж знання, тому не цуралися плотських утіх з дхаса. Коли ж та наївна ініціатива закінчилася жертвами, Великий декхаї вирішив скористатися наслідками гіркого уроку, а саме — дітьми, які народилися після тих сеансів освітньої любові. Ірада була однією з таких. Матір її зачала під час перебування у дхаса. Була ця дитина наслідком хвилинної слабкості чи насилля, Ірада не знала, батьки ніколи навіть не натякали на таку можливість. Але точно знали. Як знали медичні центри,  які обслуговували шанті, як знав Мохеджо. Втім про це мовчали, бо однією з основних умов забезпечення поселення шанті всім необхідним, було саме «забуття» походження таких дітей.

А ще причиною уваги Мохеджо до Іради були виявлені у дівчинки гени сальвахес. Дхаса регулярно задивлялися на красивих дикунок і не гребували здоровим потомством, особливо якщо це були хлопчики. Отож, Мохеджо влаштував Іраді занурення в отруйне озеро, яке, за спостереженнями сальвахес, дарують «шлях до бога» (як вони називали зв'язок з Зовнішнім полем), дитину трьох народів. Й Ірада стала єдиною, кого витягли звідти живою.

Дивно було усвідомити, що Велика Рані — то лише результат експериментів у спробі втримати контроль над життям, підказок Зовнішнього поля та банального збігу обставин. Суттєвим розчаруванням для Іради стало дізнатися, що корона Тріпури це не лише красивий символ влади, а  витончене досягнення науки предків, яке, несподівано для самих людей, химерно поєдналися з залишками чужої цивілізації на цій планеті. От тільки до Рані ніхто не бачив цього поєднання. Навіть Мохеджо був засліплений вірою у власну виключність, розумність, умінням бачити картину в цілому. Наївний. На щастя для Великого декхаї, отриманні Ірадою знання досить швидко звели нанівець всі бажання реваншу, бо відкрили важливіші питання. «Найкраща угода», «мрія всіх жінок» виявилася зовсім не такою, як було обіцяно Мохеджо. Втім,  Іраді довелося визнати, що тут було мало провини Великого декхаї. Справджені мрії мало коли схожі на очікування. Особливо, коли мрієш про щось, чого не розумієш.   

Корона Рані швидко показала Іраді наскільки крихким є цей світ, майбутнє людства та життя взагалі. Знання та усвідомлення відповідальності за всіх швидко змили наївно-щасливу безтурботність. Чим більше людина знає, тим більше може зробити, проте одночасно занадто добре розуміє наслідки помилок. Ірада занурювалася у чуттєві марафони з Правителями заради під’єднання їх до Зовнішнього та деякий час вірила, що розподілення цього тягаря на чотирьох, допоможе знаходити найвдаліші рішення. Деякий час так і було. Але потім корона Рані показала їм Сулаке – неймовірну систему, яку поставила інша цивілізація. Й це відкриття внесло суперечності в розуміння ситуації. Правителі надихнулися можливістю керувати планетою, мати такий неймовірний інструмент коригування життя. Вони не бачили, не могли  повірити, що контроль над Сулаке тримає сама планета. Вони до останнього думали, що Рані неправильно трактує свої відчуття виключно внаслідок більш емоційного сприйняття потоків Зовнішнього поля. Вважали, що Іраді просто не вистачає широти мислення, знань, розуміння перспектив опанування Сулаке. Так, знань Іраді дійсно не вистачало, хоч вона й старанно працювала над наявними прогалинами, проте дівчина нутром відчувала, що всі перспективи людства упираються в один єдиний вибір – навчитися жити за законами планети, не намагаючись її підкорити. Відчувала, що Сулаке це не дресувальний ошийник для планети, навіть якщо колись, можливо, так і було, а хитра приманка, на яку вже планета ловить занадто самовпевнені види. І людство вчепилося в ту приманку, з азартом голодного ящера. Правителі, Мохеджо, науковці сприймали відкриття Сулаке, виключно, як величезний прорив та можливість для людства, і лише Ірада мучилася від тривожного відчуття, треба якнайшвидше знищити корону Тріпури і соранойсі, які майже синхронізувалися з Сулаке. Але як переконати всіх, спираючись лише на відчуття? Тим паче тих, хто вже набудував грандіозних планів на опанування нових технологій? Як зупинити тих, хто йде у прірву, вважаючи її дорогою до прекрасного майбутнього?  Ірада спробувала, проте… планета віртуозно обіграла всіх.

Ірада втомилася сперечатися з усіма й ризикнула діяти на свій розсуд. Переконала своїх охоронців допомогти їй потайки полишити палац та Сваргемахал, відволікти увагу. Амар полишився в покоях Рані, Махасена полетів на вімані Рані до Чхаттісгарх, а Ірада взяла непримітний службовий віман та відправилася якнайдалі від поселень людей. Встановивши автопілот, вона  дістала корону Тріпури і деякий час на неї дивилася. Попри впевненість у правильності своїх дій, підняти руку на таку красу було важко. Проте іншого виходу дівчина не бачила.

Нарешті скрушно зітхнувши, Ірада взялася за невеликий, позичений у Амара різак й почала розділяти корону Рані, досконалий витвір науки та мистецтва на дрібні елементи та витоплювати  соранойсі. Отримані дрібні елементи та камінці дівчина викидала з вімана, намагаючись обирати для цього найменш доступні місця (ущелини, моря, болота, ліси). Червоні камінці зблискували, немов краплі крові у променях двох сонць, і з кожним викинутим камінцем, з кожною, найменшою деталлю корони Ірада відчувала, як світлішає темрява безнадії, що огортає її душу.