Читати книгу - "Спалах, Ендрю Вебстер"

– А ось ця рушниця нехай полежить у вас, про всяк випадок, – додав він, простягаючи рушницю Святославу через опущене скло автомобіля.

– Ось, тримайте й набої, – Захар простягнув руку з невеликою коробкою.

– Добре, дякую, – відповів Святослав, віддаючи честь. Він прийняв зброю, стоячи в найтеплішій куртці, яка у нього була, але навіть вона не захищала від пронизливого вітру.

– Передавайте привіт дружині Поліні, – додала Соня.

– Обов’язково, – кивнув Олександр. – Йдіть уже до будинку, такий вітер просто крижаний. Не дай Боже зараз опинитися в горах. Сподіваюся, всі вже повернулися звідти.