Читати книгу - "Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР, Вахтанг Теймуразович Кіпіані"

• чотири аркуші білого паперу стандартного формату з машинописними текстами віршів: «Тагіл. Зима…», «Опівночі, о дванадцятій годині…», «Чого ти ждеш…», «Йде середня людина…», «Я йшов за труною…», «О краю мій…», «У щастя, кажуть…»;

• 17 аркушів паперу, з яких 7 стандартних і 10 з учнівського зошита, з рукописними текстами віршів, виконаних різнокольоровими барвниками та простим олівцем, які починаються віршем: «Сьогодні — ти…», а закінчуються: «Але п’яний сміх Котляревського».

Кому належать пред’явлені вам вірші, хто їх автор та виконавець?

ВІДПОВІДЬ. Обвинувачений Стус відмовився знайомитись з пред’явленими йому текстами віршів і по суті поставленого запитання відповіді не дав.

ЗАПИТАННЯ. В розпорядженні слідства знаходяться:

• 49 аркушів з рукописними віршованими текстами, виконаними різнокольоровими барвниками, що починаються зі слів: «Цей став повіселений останній чорний став…» і закінчуються словами: «…і мертва не воскресне всемолода біда»;

• аркуш білого нелінованого паперу з машинописним віршованим текстом, що починається зі слів: «Громадяни, дотримуйтесь тиші…» і закінчується словами: «…не можу бути певним, що світ не збожеволів. 18.8.70».

Зазначені тексти з віршованими текстами пред’являються вам для огляду та ознайомлення.

Дайте покази, що це за тексти, кому вони належать, хто їх автор та виконавець?

ВІДПОВІДЬ. Обвинувачений Стус не захотів знайомитись з пред’явленими йому для огляду текстами віршів і на поставлене запитання ніякої відповіді не дав.

В зв’язку з тим, що обвинувачений Стус відмовився знайомитись з протоколом допиту, протокол був оголошений йому слідчим. Заяв, зауважень та поправок до протоколу з боку обвинуваченого не надійшло. Підписувати протокол допиту обвинувачений Стус безмотивно відмовився.

Старший слідчий Слідчого відділу КДБ

Української РСР

майор Селюк

додаткового допиту обвинуваченого

місто Київ

6 серпня 1980 р.

Старший слідчий Слідчого відділу КДБ Української РСР майор Селюк в приміщенні Слідчого відділу КДБ УРСР, кабінет № 20, з додержанням вимог ст. ст. 143, 145 і 146 КПК УРСР допитав обвинуваченого: Стуса Василя Семеновича, 1938 року народження (дані про особу обвинуваченого маються в справі).

Допит почато в 14 год. 10 хв.

Закінчено в 16 год. 50 хв.

ЗАПИТАННЯ. На допиті 19 травня 1980 року вам пред’являвся для огляду рукописний документ — ваша заява від 10 грудня 1976 року, адресована «В Президиум Верховного Совета СССР», під текстом якої значиться дата її написання і ваш підпис, але ви відмовились дати показання про обставини виготовлення зазначеної заяви, заявивши, що участі в слідстві не хочете брати.

Про те, що цей документ виготовлений саме вами, свідчить також висновок криміналістичної експертизи від 21 липня 1980 року, з яким ви були ознайомлені 2 серпня цього року.

Вам ще раз пропонується дати показання, де, коли та за яких інших обставин був виготовлений вами названий вище документ.

ВІДПОВІДЬ. Вислухавши запитання, яке було оголошене слідчим, обвинувачений Стус ніякої відповіді на нього не дав.

ЗАПИТАННЯ. З тексту вашої заяви «В Президиум Верховного Совета СССР» видно, що в цілому вона написана з ворожих радянському суспільству позицій, містить у собі наклепницькі вигадки, що порочать радянський державний і суспільний лад.

Покажіть, з якою метою ви виготовили та розповсюдили цей наклепницький документ?

ВІДПОВІДЬ. Відповіді від обвинуваченого на поставлене запитання не надійшло.

ЗАПИТАННЯ. В зазначеному документі — заяві «В Президиум Верховного Совета СССР» ви, оправдовуючи свою ворожу діяльність, вказуєте, що вас репресовано нібито лише «за чувство собственного достоинства» і наклепницьки твердите, що в Радянському Союзі з боку влади начебто чиняться беззаконня, насильство та розправи над радянськими людьми. Разом з цим зводите також наклепи на демократичні основи нашого суспільства, заявляючи, що нібито «пространство человеческих прав, очерченное текстом Декларации, в СССР очень урезано» і права радянських громадян утискуються, захищаєте ряд осіб, засуджених за антирадянську діяльність, називаючи їх учасниками так званого «украинского национально-демократического движения».

Ці ваші твердження вказують на те, що зазначений документ виготовлений вами саме з метою підриву та ослаблення Радянської влади. Чи визнаєте ви це?

ВІДПОВІДЬ. Відповіді по суті поставленого запитання від обвинуваченого не надійшло.

ЗАПИТАННЯ. На допиті 10 червня 1980 року ви особисто ознайомились з текстом свого листа до Лук’яненка Левка Григоровича від 9 листопада 1977 року, який починається зі слів: «с. Матросово, 9.11.77 р. Шановний пане Левку! На превелику силу…» і закінчується словами: «…перед народом, нащадками. Дай Боже! Василь Стус», а на допиті 14 червня цього року оглянули електрографічну копію поштового конверта, в якому надіслали зазначеного листа Лук’яненку.

Висновком криміналістичної експертизи від 21 липня 1980 року встановлено, що адреси відправника та отримувача на вказаному конверті виконані вами.

Покажіть, в зв’язку з чим був виготовлений вами названий вище лист та з якою метою ви розповсюдили його?

ВІДПОВІДЬ. Відповіді не надійшло.

ЗАПИТАННЯ. У вищезазначеному документі — вашому листі від 9 листопада 1977 року, направленому мешканцю міста Чернігова Лук’яненку Левку Григоровичу, містяться злісні наклепницькі вигадки, що порочать радянський державний і суспільний лад. В ньому ви, заявляючи про своє бажання бути членом так званого «Українського наглядового комітету», підбурюєте його «учасників» проводити ворожу діяльність «комітету» в більш широкому плані, наклепницьки твердите про те, що на Україні проводяться нібито безпідставні «репресії української інтелігенції», що в занедбаному стані знаходиться українське «письмо», що начебто «чимало є ще українців, яким боронено проживати на Україні — і вони коріняться будь-де: на Колимі, в Красноярскому краю, Казахстані і т. ін.». У цьому ж листі з націоналістичних позицій ви зводите також наклеп відносно рівноправності союзних республік і націй в складі Союзу РСР, заявляючи, що «український демократичний рух має на меті поставити перед урядом ті питання, без розв’язання яких неможливе конституційне право про фактичну рівноправність націй».