Читати книгу - "Пан Тадеуш, Адам Міцкевич"
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пан Тадеуш" автора Адам Міцкевич. Жанр книги: 💙 Сучасна проза / 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Шрифт:
-
+
Інтервал:
-
+
Добавити в закладку:
Добавити
Перейти на сторінку:
такий Кров очищає нам і покріпляє сили. Знов інші борщ несуть, усім полякам милий, Що королівського ім’я йому дали. А далі — аж міцні ввігнулися столи — Потрав наставлено, що їх і не списати… Яких лише туди інгредієнцій[209] взято, Що за підлевами полито щедро їх! Тепер почуємо лиш од людей старих Про всі ті контузи, аркаси та блемаси,[210] Обідів предківських уславлені окраси! Були і кав’яри з Турецької землі, І по-литовському зготовані драглі, Лососі, осетри, п’яти гатунків щуки, І врешті — гордощі кухарської науки — Білуга, що її некраяну дали, Але при голові осібно запекли, З хвоста запряжили, зварили в середині… Струмує гострий дух пахучого коріння, І страви міняться, що їхні імена Лише сьогоднішній маршалок двору зна!.. Та хитромудрі ті підлеви і потрави Зникають, — а гостям нітрохи не цікаво, Як їх готується і як їх треба звать… Аби-но чим було наїдки запивать! Тим часом одмінив свої сервіз кольори, Розтали снігові гаї, замети, гори Із цукру чистого та спінених вершків: Весняний краєвид зацвів, зазеленів… Не зогляділися, аж ось картина нова: Буяє хвилями пшениця шафранова, Тремтять із ласощів пороблені гречки І кучерявляться рожаїсті садки, Гілля схиляючи від плоду золотого. Усі милуються з видовища такого, Але четверта враз одміна настає: Барвиста праосінь в тонкі гірлянди в'є Квітки прив'ялені та листя пурпурове. Од вітру зимного обсипались діброви, Дерева втратили красу своїх корон І оголилися: дотепно цинамон Було на стовбури та на гілля ужито.[211] Усе, що принесло благословенне літо, Бере на закуску по чарці кожен гість, Гілля обламує, листки осінні їсть, Бо все то ласощі, зготовані уміло. «Ну, ну, маршалку наш! Що за предивне діло» — Домбровський вимовив. — Чи не Пінетт[212] сам Прислав до помочі таємні сили вам? Чи, може, на Литві такі діла за звичай?» А Войський оді^азав: «Ніяк не таємнича Ця справа. Сили тут бісівської нема. Колись, як Польський край сіяв між усіма Своєю славою, потугою міцною, Ніхто б не здивував ні учтою такою, Ні цим от посудом. Ох, то було колись!.. Ті давні звичаї отак, як бач, звелись, Натомість нам нова прищеплюється мода: Буває, панові вина для гостя шкода, Наїдків жалує, над посудом дрижить… Вже не венгерське, ні,- дають шампанське пить, Шайтанське! Нас того чужинці научили… На що то зводиться шляхетство, боже милий! Та навіть — правду вам, не криючись, повім — Коли сервізом я наважився оцим Стола прикрасити, то навіть Підкоморій (Хай пан не сердиться!) почав мені докори, Що це все іграшки дитячі, що нудне Це все дорослому. І пан Суддя мене Збивав, доводячи, що ніби це начиння Застаросвітське… Що ж, переконався нині, Що я таки гостям потрапив догодить. Хто зна, чи вдруге нам приймати пощастить Таку компанію. А все, чим вас трактую, В цій книзі вичитав. Тепер її дарую Я генералові, що має справжній смак, На учтах знається, як давніх літ поляк. Тож, як настане день, що для ясного грона Гостей уславлених або й Наполеона Давати прийдеться парадний вам обід, — Загляньте в книгу цю… Ще мій небіжчик дід…» Зненацька вигуки почулися в околі — Все ближче: «Хай живе наш Півник на Костьолі!..» І шляхтичів юрба, як буруни живі, У залу котиться. Перед веде Матвій. Суддя обняв його, з шанобою садовить Між генералами і так до нього мовить: «Сусіде, слухайте: недобрий той сусід, Хто запізнається до мене на обід!» Е, що там! їсти я наївся і в Добжині, А подивитися мене скортіло нині На нашу армію. Так що ж — ні се ні те… Ну, шляхта тягне в дім, ви місце даєте, — Спасибі…» І замовк, одсунувши талірку Та поглядаючи насуплено і гірко. «Оце б то й є отой костюшківський боєць, — Домбровський вигукнув, — той бравий молодець, Славетний Різочка! Поглянь, який бадьорий І жвавий!.. Скільки ж літ минуло!.. Я вже хворий,
Перейти на сторінку:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пан Тадеуш, Адам Міцкевич», після закриття браузера.
Подібні книжки до книжки «Пан Тадеуш, Адам Міцкевич» жанру - 💙 Сучасна проза / 💛 Поезія:
Коментарі та відгуки (0) до книги "Пан Тадеуш, Адам Міцкевич"