Читати книгу - "Повелитель таємниць, Cuttlefish That Loves Diving"

Такий поворот подій дещо виправдав очікування Даніца. Він ледь не встиг вчасно ухилитися, і квапливо покотився вперед, ледве ухиляючись від смертельного пошкодження.

= .

На його лівій долоні знову з'явився яскраво-червоний колір, але цього разу полум'я не розширилося. Замість цього вона зменшувалася, шар за шаром.

=

За секунду Даніц викинув помаранчеву вогняну кулю, яка була розміром лише з око, ухиляючись.

Вогняною кулею керувала його духовність. Він намалював дугу в повітрі і точно влетів у пащу зморщеної голови.

!

Бум!

= .

Вогняне світло блиснуло, і вибух розколов голову, що летить, зсередини. Незліченні його шматки разом з кров'ю розбризкувалися всюди.

.

Нарешті я закінчив, Даніц скотився на ноги і зітхнув з полегшенням.

. =

Тільки тоді він зрозумів, що з цим чудовиськом, у якого була лише голова, нелегко впоратися. Проте Герман Горобець з легкістю вбив одного.

! .

Головним чином тому, що Потойбічні сили у володіннях Сонця стримують такі речі! — презирливо додав Даніц у серці.

= .

Подумавши про це, він повернув голову набік і зрозумів, що Герман Горобець не чекав на нього. З тростиною та ліхтарем він біг підтюпцем вдалину, його чорне пальто злегка майоріло позаду нього.

! !

Догшт! Чекай на мене Чекай на мене! Зіниці Даніца стискалися, коли він збільшував ходу, щоб погнатися за чоловіком. Він не наважувався залишатися сам у розрідженому тумані та тьмяному оточенні.

.

Усередині ресторану «Зелений лимон».

. =

Донна подивилася на білу порцелянову миску перед собою і темно-червоні криваві коржі в ній. Вона подумала про дивний жах, який вона відчула, коли побачила, як клієнти їдять саме зараз, а також про кров, що сочиться з шиї чоловіка в плащі без голови.

.

У неї заворушилося горло, і вона ледь не вирвала.

=

Донна вирішила відмовитися від ласощів, хоча аромат вже просочився їй в ніс.

Вона, не довго думаючи, з'їла салат і картопляне пюре і чекала, поки вітер надворі вщухне. Вона відчула, як годинник на стіні рухається все повільніше.

.

Час минав на секунду. Клієнти, які сиділи за столиком, сплатили рахунки і покинули другий поверх. Другий поверх ставав все тихішим і тихішим, коли він ставав все порожнішим і порожнішим.

! ! ! .

Тьху! Тьху! Тьху! Донна відчувала, що стукіт ніг по дерев'яних сходах, коли вони спускалися, засмучує.

.

Нарешті вона помітила, що дерева надворі вже не гойдаються, а земля всіяна всяким мотлохом.

! =

Вітер припинився! — сказала Донна, схвильовано вказуючи на вікно.

, ?

Її батько, торговець імпортом та експортом, Урді Бранч, ущипнув себе за лоба і гаркнув: «Де твої манери за столом, Донно?»

=

Але саме тоді, коли Донна збиралася сперечатися, Кліві підняв долоню і притиснув її.

740 .

На годиннику 740 вечора, і ми майже закінчили вечерю. Давайте скоріше повернемося. Про ніч у гавані Бансі ходить багато неприємних легенд.

= =

Кожен купець, який заробляв на життя морем, був більш-менш забобонним, особливо коли мова йшла про легенди тубільців. Тому Урді замовк і погодився з пропозицією Клеве.

.

Він швидко підняв рахунок і повів свою сім'ю та охоронців на перший поверх.

Клівз уже збирався відчинити двері, щоб знайти дорогу, коли з сусідньої кімнати долинув скрип. Донна ледь не скрикнула від переляку і міцно стиснула руку Дентона.

= .

Якась постать вийшла, глянула на них і спокійно сказала: "Запітніло". Краще не виходити на вулицю.

.

Фігура була одягнена у чорний фрак без капелюха. На переніссі була пара окулярів. Його обличчя було м'ясистим і майже круглим.

= ? .

Що ви намагаєтеся донести, містере Фокс? Кліві впізнав у ньому власника ресторану «Зелений лимон».

= =

Фокс без особливого виразу обличчя сказав: «У Бансі вночі, коли туман і погода різко змінюються, краще не виходити на вулицю і не реагувати на будь-які стуки. В іншому випадку можна зіткнутися з поганими речами.

= , !

Чим більше Донна слухала, тим більше їй ставало страшно. Вона голосно наголосила: «Люди вже пішли попереду нас!»

.

Лисиця показала на кімнати на першому поверсі.

.

Вони вирішили залишитися.

! !

Скрипіти! Тьху!

= =

Як тільки голос Лисиці затих, двері в різні кімнати відчинилися чи то тихо, чи то важко. Джентльмени та леді підійшли до дверей і спокійно спостерігали за Донною та її сім'єю, яка збиралася піти.

= .

Можливо, ми повинні поважати тутешні звичаї, сказав Урді Бранч. Ночівля тут не вплине на посадку на корабель.

, = !

Згідно з досвідом, яким був озброєний Клів, він повинен був прислухатися до поради Фокса і залишитися в ресторані «Зелений лимон», але він пам'ятав нагадування Германа Горобця. Це було нагадування про могутнього шукача пригод, який спостерігав за «Палаючим Даніцем»!

= =

У гавані Бансі дрімає небезпека Це не означає, що це в приміщенні чи на відкритому повітрі Кліві швидко прийняв своє рішення і сказав Урді, пане Бранч, будь ласка, довіряйте моїй професії.

, .

Так, я бачив багато фольклору, але жоден з них не прагматичний, погодився інший охоронець.

=

Не встиг він закінчити речення, як з дверей ресторану почувся стукіт, а здалеку було чути серію криків.

, . =

Дивіться, чути стукіт. Не відповідай, — повільно сказав Лис.

.

Серце Урді закалатало, коли він збирався залишитися на ніч.

=

Донна подивилася на джентльменів і леді, що стояли біля їхніх дверей, і відчула, що їхні погляди виглядають ненормально дивно.

, ! =

Ні, треба повертатися! — наголосила панночка, ледь не скрикнувши.

=

Клеві також відчував невимовний тиск і холод, що просочувався крізь його кістки, і він ще раз підкреслив свою думку.

= =

Якщо виникнуть якісь проблеми, то залишатися тут буде небезпечніше. На кораблі є гармати, а також матроси з рушницями та шаблями.

=

Ця причина переконала Урді, який жестом попросив Кліві відчинити двері.

.

Кліві почекав, поки стукіт вщухне, а потім, тримаючи в руках пістолет, другою відчинив двері.

Завивання вітру вщухло, і темрява запала глибоко серед туману, що розповсюджувався. Здавалося, що всередині заховано багато монстрів.

.

Донна тримала на руках свого молодшого брата Дентона і, сховавшись за спинами Сесіль, крок за кроком виходила з ресторану.

!

Скрипіти!

=

Двері до ресторану раптово зачинилися, не давши їм повернутися.

.

У цю мить вони були наче кораблі, що застрягли в штормі, наче вони були єдиними, хто залишився