Книги Українською Мовою » 💛 Молодіжна проза » Ігри мажорів. "Сотий" ліцей, Діна Ареєва 📚 - Українською

Читати книгу - "Ігри мажорів. "Сотий" ліцей, Діна Ареєва"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ігри мажорів. "Сотий" ліцей" автора Діна Ареєва. Жанр книги: 💛 Молодіжна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 90 91 92 ... 111
Перейти на сторінку:

— Куди біжиш, мажорка? — запитує він сипло. 

— Не твоя справа, — пробую вивернутися, але він виявляється сильнішим. Захоплює за шию ліктем, і тільки тоді бачу в іншій руці гвинтівку з відпиляним стволом. 

— Моя, — видихає він мені у вухо, — я ненавиджу вас, мажорів. Убивати вас хочу. Мстити.

Мене сковує липкий тваринний страх. Одразу згадуються хлопці, які влаштували бійню в школі «Колумбайн».* Вони теж мстилися. Нам зовсім недавно розповідали про це на класній годині. Чому я не слухала? Як мені тепер поводитися з цим божевільним?

— Сергію, я не мажорка. Я аут, — мій голос тремтить і зривається.

Так не годиться. Неймовірними зусиллями беру себе в руки.

Не треба показувати, що я боюся. Не можна скочуватися в істерику. Він прийшов убивати, я фізично відчуваю флюїди ненависті, що виходять від Грачова. Ними просякнуте навколо все повітря. І будь-який мій рух може спрацювати спусковим механізмом.

Не можна цього допустити, прольотом вище повний зал людей.

— Я аут, Сергію, — повторюю, але він рухає ліктем, сильніше здавлюючи шию.

— Ти з Топольським плутаєшся, він мажор. Значить і ти як вони. Ти Максу подобаєшся, але ти його не вибрала. Чому?

До чого тут Каменський? Повітря не вистачає, і я вчіплююся в його лікоть, щоб хоч трохи послабити хватку.

— Мені нічим дихати, — хриплю. Вгорі грюкають двері, зі сходів долинає тупіт ніг — сходами йдуть люди. Не йдуть, біжать.

На майданчик влітає Нікіта, за ним його батько і Шведов.

Страшно так, що коліна дрібно тремтять, не перестаючи. А Нікіта здається спокійним, ніби ми на прогулянці.

— Сергію, давай мінятися, — каже він Грачову, — ти її відпускаєш, а береш у заручники мене.

— Мені плювати, я вас усіх покладу, мажори драні, — бурмоче Сергій, і в мене серце знову провалюється нижче хребта.

Він хворий. Хіба здорова людина прийде до школи зі зброєю?

— Так вона не мажорка, — Нікіта робить крок, і Грачов підкидає гвинтівку. Раптово лунає голос Шведова. Теж спокійний і рівний.

Я що, тут одна близька до істерики?

— Чуєш, тезко. А давай домовлятися. Ти відпускаєш дівчинку, даєш мені карабін, а я тебе відмазую від в'язниці. Ти ж розумієш, що це термін, — він крокує вперед, і Грачов смикається всім тілом.

— Не підходь, — загрозливо змахує гвинтівкою, обпиляний ствол зависає просто перед очима, — я з виродками не домовляюся.

Батько і син Топольські обмінюються швидкими поглядами. Шведов зупиняється і виставляє вперед руки.

— Тихо, тихо, хлопче, не істери. Скажи, чого ти хочеш. У тебе ж є якісь вимоги?

Грачов мовчить, а потім відповідає, спльовуючи крізь зуби:

— Я хочу, щоб вони всі здохли. Всі в цьому ліцеї.

Обличчя Шведова кам'яніє, зіниці звужуються. Він дивиться на мене впритул.

— Машо, — каже швидко і ковтає, — Нікіта тобі ніхто. І Андрій теж. Я твій батько. Або я, або... Ні, я.

У мене все пливе перед очима. Може цей божевільний придурок Грачов передавив мені трахею, і я тепер втрачаю свідомість? І в мене передсмертні галюцинації?

Сергій послаблює захоплення, у його голосі чується здивування.

— Гей, дядьку, ти мариш? Ти взагалі про що?

Поки він відволікається на Шведова, Топольський ударом ноги вибиває карабін і ривком висмикує мене з рук Грачова. Я з розмаху влітаю в широкі груди, боляче вдарившись носом. Шведов піднімає з підлоги зброю.

— Здувся, тезко? — він кидається на Грачова, але той ухиляється і вдаряється спиною в стіну.

— Не дочекаєшся, — його рука виринає з-під толстовки, в ній затиснутий круглий предмет.

— Обережно, Сергію, у нього граната, — кричить Топольський. Шведов штовхає Нікіту в бік сходів і кричить.

— Падай, Андрію! Я хлопця прикрию.

Вони котяться сходами вниз. Топольський збиває мене з ніг і падає зверху, закриваючи своїм тілом. Простір навколо здригається від вибухової хвилі, нас обох відкидає вбік.

Останнє, про що встигаю подумати, це долари Бонда, які, як і раніше, лежать у мене в сумочці. Я так і не встигла віддати їх Шведову...

*Масове вбивство в школі "Колумбайн", штат Колорадо, вчинене учнями старших класів 20 квітня 1999 року.

1 ... 90 91 92 ... 111
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ігри мажорів. "Сотий" ліцей, Діна Ареєва», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ігри мажорів. "Сотий" ліцей, Діна Ареєва"