Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Не укладай угоду з демоном! , Вікторія Фед 📚 - Українською

Читати книгу - "Не укладай угоду з демоном! , Вікторія Фед"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Не укладай угоду з демоном!" автора Вікторія Фед. Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 90 91 92 ... 124
Перейти на сторінку:

Анджелус кивнув, не моргнувши:

— Я вже підготував відповідну форму. В розділі «безнадійні спроби». Можу подати замість вас.

— Зрадник! — показала я на нього пальцем.

— Вірний слуга, — гордо відповів скелет.

Я хотіла ще щось відповісти Анджелусу, аж тут пригадалася практика, яку ректор обіцяв провести у Підземному світі.

— До речі, — сказала я, повертаючись до Райвена з підозрілим прищуром. — Я б хотіла поговорити стосовно тієї… практики в Безодні. Це ж був жарт, правда?

Райвен обтер крихти з пальців серветкою й дуже поважно поглянув на мене:

— Я ніколи не жартую щодо практики. Особливо в Безодні.

— Це ж не офіційно! — я схопилася за останню надію.

— Офіційно, — спокійно відповів він. — Підписано. Завізовано. І навіть додано до календаря зі смайликом.

Анджелус кивнув:

— Там ще й помітка: «Взяти з собою перекус, бо практика в Безодні завжди затягується».

Я з підозрою глянула на сера скелета:

— І як це розуміти?

Він кашлянув.

— Наприклад, непередбачувана зустріч з Пожирачем, а потім витягування з його пащі чергового адепта.

— ЩО?! — мабуть мій крик було чути в самій Безодні. — Я відмовляюсь туди йти!

— Це Анджелус так не смішно жартує, — заспокоїв Райвен. — Так, Анджелусе?

— Але ж коли вас попросив про практику лорд-ректор Академії Смерті, то…

— АНДЖЕЛУС!

Мені здається чи я зблідла?! Якогось адепта найкращої Академії Асаю витягували з пащі якось Пожирача?! Ну, нафіг, цю практику, хай Алек йде, це йому треба враження!

— А можна відмовитись від практики по стану здоров’я?

Ідея була супер.

— Тільки, якщо ви при надії, міс, — хитро посміхнувся щелепами скелет.

Страшне це явище я вам скажу.

Я ледь не захлинулася чаєм. Райвен, який саме робив ковток, спокійно поставив чашку, наче нічого не сталося, хоча я помітила, як його плечі здригнулися від стриманого сміху.

— Мені здається, — повільно промовив він, з дуже серйозним виглядом, — що мій вірний слуга переходить дозволені межі. Бо я йому явно дав забагато свободи.

— Я лише служу істині, мій лорде, — з гідністю відповів Анджелус, поправляючи уявний комір.

— От і згадаємо про це, коли я дам тобі завдання чистити архіви Безодні без мітли.

Анджелус клацнув щелепою, ніби то був нервовий сміх… або судома від жаху. А я просто сміялася. Настільки, що на кілька хвилин забула про темряву, пророчі видіння, Пожирачів… І навіть про практику.

— Але якщо серйозно, — нарешті мовила я, витираючи сльози сміху з кутиків очей, — мені потрібно повернутись в Академію. Інакше в мене накопичаться нові «хвости». Та й… — я зробила паузу, — треба морально підготуватись до цієї надзвичайно захоплюючої подорожі в Безодню.

Його очі трохи потьмяніли, і усмішка на мить згасла.

— Я поверну тебе, — тихо сказав Райвен. — Хоч і не хочу. Хочеться, щоб ти залишилася ще трохи… Але мені потрібно зустрітись з Аріанелем.

Я насторожилась.

— Через Аль-Хе?

Він кивнув. Погляд став гострим, мов клинок.

— Він вже знає.

У мене було в цей момент лише одне щире бажання, зіткане з чистого панічного жаху:

«О, Вищі, будь ласка, зробіть так, щоб Верховний демон не захотів зі мною познайомитися!»

Але якби я тоді знала, що Вищі — ті ще жартівники… І що вони почули мої слова з точністю навпаки — я б, можливо, вже тоді почала готувати заповіт.


 

****

Ми ще трохи сиділи за столом. Тиша вже не була ніяковою — вона була затишною. Ситою. Такою, яку не хочеш порушувати без потреби.

— Пора? — спитала я, хоча відповідь вже знала.

— Пора, — кивнув він.

Він підвівся першим, я — за ним. І коли ми опинилися поруч, я зупинилась. Просто подивилась на нього. Він торкнувся мого обличчя легенько, кінчиками пальців — ніби боявся розбудити щось крихке в мені.

А потім нахилився і поцілував мене — повільно, м’яко, але з тією глибиною, від якої підкошуються коліна.

Коли ми розірвали дотик, він провів рукою в повітрі, і переді мною розгорівся вогняний портал — золотисто-оранжевий, з легким шепотом полум’я, що ніби муркотіло.

— До зустрічі, рідна, — його голос був теплішим за вогонь.

— До зустрічі, Рай, — усміхнулась я і ступила в полум’я.

І вже за мить, коли м’яке світло згасло, я стояла у своїй кімнаті в Академії. Амелії в кімнаті не було.

В кімнаті нічого не змінилося. Стіни, полички, знайомий стіл — усе на місці. Все правильно. Але я — вже зовсім не та, що виходила звідси.

Я опустилась на край ліжка і видихнула.

О, Вищі, як переосмислити те, що зі мною відбулося?


 

****


 

— Ти і ректор?! — Амелія виглядала так, ніби щойно побачила, як я приручаю дракона, стоячи на одній нозі.

— Ти ще не знепритомніла? Бо я вже подумки кличу цілителів, — спокійно сказала я, знімаючи плащ.

— Ти сама цілитель!

— Я тільки вчуся, — весело посміхнулася я.

— Ректор! Особисто! Забрав тебе, зникли до неділі, а тепер ти приходиш з виглядом богині, яку тільки-но воскресили в обіймах некроманта!

— Дуже поетично, дякую, — пирхнула я.

— Це змінює все! — саркастично вигукнула вона. — Тобто, ви не просто класно провели час, а, судячи з твоїх очей, ці пригоди включали ще й гарячі справи… емоційного характеру!

— Аме-е-елія…

— І я тебе ненавиджу, — схрестила вона руки. — А я, між іншим, сиділа тут, писала реферат про некротичні потоки в історії континенту! Самотньо! Без пригод! Без поцілунків дипломатичного значення!

Я захихотіла.

— А чому Алек не склав тобі компанію? І поцілунками міг тебе також нагородити.

— Він боїться до мене підходити, — оскалила зуби в хижій посмішці Амелія.

— Якщо ти йому так посміхаєшся, то я його розумію, — пожартувала я.

— Та ну тебе! Я хочу знати всі деталі. З якою саме інтонацією він каже твоє ім’я? Як дихає? Ти спала в його ліжку? Як він виглядає оголеним? Між вами…

— Амеліє…

1 ... 90 91 92 ... 124
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не укладай угоду з демоном! , Вікторія Фед», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Не укладай угоду з демоном! , Вікторія Фед» жанру - 💛 Міське фентезі:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Не укладай угоду з демоном! , Вікторія Фед"