Читати книгу - "Таврований"

Начальник Українського штабу партизанського руху Тимофій Амросієвич Строкач сидів у своєму кабінеті на другому поверсі акуратного будиночка на Тверському бульварі, переглядав матеріали по Сумському з’єднанню. Щодня отримував десятки донесень, радіограм про стан справ у з’єднаннях і загонах, що діяли на окупованій території. Вони стосувалися найрізноманітніших питань і розкривали багато непривабливих рис народних месників.

У партизанських загонах пили, починаючи від керівників і закінчуючи рядовими бійцями, ґвалтували жінок, нерідко одружені чоловіки жили з жінками значно молодше їх, як чоловік і дружина. Звідси грабежі мирного населення, п’яні бійки з застосуванням зброї. Іноді доходило до вбивств. Що було приводом ворогам називати партизан бандитами.

Ці факти дратували спокійного і врівноваженого Тимофія Амросієвича. Вживалися заходи щодо запобігання таких фактів, наведенню в партизанських загонах порядку. Однак, на багато що доводилося дивитися крізь пальці. Тому що люди перебували на окупованій території, в важких побутових умовах, відірвані від сімей. Їм щодня доводилося ризикувати своїм життям.

Строкач народився в сім'ї селянина-переселенця в Приморському краї. Брав участь у партизанському русі на Далекому Сході, служив у прикордонних військах НКВС СРСР, навчався у Вищій прикордонній школі. У 1940 році став заступником наркома внутрішніх справ УРСР. Брав участь в обороні Києва і Москви. У 1942 році очолив Український штаб партизанського руху.

Незважаючи на те, що багато років свого життя Тимофій Амросієвич віддав НКВС, стиль його керівництва не був типовим для того часу. Він був м’який у спілкуванні, уважний, допускав критику на свою адресу, не вступав в різкі конфлікти з керівництвом партизанських з’єднань, загонів і груп.

Зараз в очікуванні капітана Короткова переглядав справи по Сумському з’єднанню, намагаючись розібратися, що там відбувається. Перед ним лежала доповідна записка начальника радіовузла Бабій: «Прийняли нас в загоні тов. Ковпака не зовсім привітно. Перші слова, які ми почули на нашу адресу: „А, рація? Можна було б і не прилітати. У нас і так зайві радисти“.

У перший час до нас ніхто абсолютно не звертався і взагалі вважали нас зайвими людьми, але коли почали надходити матеріали і побачили, що без затримки все приймається і передається, мабуть вирішили, що можемо працювати. Зараз докорів на адресу рації не чути і не повинно бути. Але знаєте, як прикро, коли не розуміють нічого і навіть усвідомлюють це, і доводять зі скандалами абсолютно протилежне.

Командир тов. Ковпак весь час говорить про те, що „Карасьов і Ромашин дармоїди і я їх відправлю в роту, а Вам направлю змінника“ — це він говорить про оператора мовної станції, який стільки розуміє в радіо, скільки я в медицині. Доводиться весь час сперечатися, відстоювати, доводити і навіть не підкорятися деяким наказам. Працюємо дуже багато, більше, ніж будь-хто.

Тов. Строкач! Часто тут вислуховуємо думку і розмови про роботу Штабу і у нас, знаючих, як напружено і в яких важких умовах працює Штаб, серце обливається кров’ю. Ми б на Вашому місці, жодного слова Сиромолотному не передавали. Це людина, яка всіх без винятку і все поливає брудом і тільки про себе неперевершеної думки. Тут тільки одна людина, яка по праву повинна заслуговувати подяки — комісар Руднєв. З ним тільки і можна про все поговорити і все пояснити. Тільки про нього тут хорошої думки всі бійці.

Тов. Ковпак дуже і дуже грубий, некультурний, наприклад: за те, що 4 відділ надіслав нам мило, він нас з Яковлєвою так грубо обізвав і назвав це контрреволюцією. Доводиться миритися з усім. Тут усім керує і займається Руднєв. Якщо дає розпорядження Ковпак, так тільки (дуже, дуже часто) під диктовку Сиромолотного або за його порадою.

Ковпак завжди обзиває всіх дурнями і лає — і, по-моєму, думає, що тільки і тільки він на що-небудь здатний, а більше ніхто нічого не розуміє. Його дуже важко зрозуміти і важко з ним про що-небудь поговорити, нічого не хоче розуміти і якщо настоїть на чому- небудь, правий чи неправий — буде лаятися і сперечатися до істерики».

Строкач пригадав зустріч з Ковпаком. Він нагадав йому селянина. Грубий, різкий, малограмотний, самовпевнений. Уже тоді Тимофій Амросієвич засумнівався, як очолюване Ковпаком з’єднання провертає такі операції. Тепер прояснялося. Всім в загоні керує кадровий військовий…

Черговий доповів, що з’явився капітан Я. Ф. Коротков.

Капітан Коротков зайшов у кабінет, віддав честь.

— Доповідай, що у вас там сталося.

Капітан виструнчився, заходився чітко доповідати.

Строкач перебив його:

— Сідай і викладай все ґрунтовно.

Коротков розповів, що всупереч наказу УШПР в з’єднанні його не захотіли приймати, поставилися до нього відкрито вороже. Такий конфуз вийшов тому, що в з’єднанні не погодили наказ про призначення людини на розвідку зі штабом. Треба вимагати від командирів, щоб вони про нові призначення ставили до відома штаб.

— Як ставиться керівництво до штабу? — Запитав Тимофій Амросієвич.

— Негативно. Особливо незадоволений Ковпак. Мені довелося спостерігати, як він коментував прийомку вантажів з літака. Обзивав штаб і вас особисто самими паскудними словами. І це в присутності рядових бійців.

— Чим вони незадоволені?

— Що мало надсилаєте вибухівки та боєприпасів.

— Яку позицію займає Сиромолотний?

— Можна відверто?

— Зрозуміло.

— В особі Сиромолотний я бачив там, в тилу противника, як хвалька, так і несерйозну і лукаву людину. Він замість того, щоб разом з командуванням усувати всі непорядки в з’єднанні, зжився з ним. Заохочував неподобства, протиставлення керівництва партизан УШПР і, гірше того, сам проявляв неподобства, свідком яких я особисто був.

— Як ви ставитеся до командира і комісара?

— Руднєв фактично виконує роль командира з’єднання. Це освічений, інтелігентний військовий. Всі бійці більше говорять