Читати книгу - "Брама"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Через деякий час (не знаю, скільки це тривало), я підводжу голову і говорю:
— Зіґфріде, вибач.
— За що, Робе?
— За те, що я так плакав.
Я фізично виснажений. Це як немов пробігти десять кілометрів крізь стрій божевільних чокто[15], які віддубасили мене своїми палицями.
— Робе, тобі стало краще?
— Краще?
Я ненадовго замислююся над цим дурнуватим запитанням. Потім збираю думки докупи. Дивно, але мені справді покращало.
— Так, дійсно. Не добре у твоєму розумінні, але краще.
— Робе, посидь спокійно кілька хвилин.
Як на мене, це звучить по-дурному. Я йому так і кажу. У мене сили залишилося достоту, як у маленької медузи, що померла від артриту тиждень тому. Я не маю вибору, тому й сиджу спокійно.
Утім, я дійсно почуваюся ліпше.
— Таке враження, — говорю я, — наче я нарешті відчув свою провину.
— І пережив це.
Я міркую над цим.
— Гадаю, що так, — відповідаю.
— Робе, обговорімо аспект провини. Чому ти почуваєшся винним?
— Тому що я скинув дев’ять людей як баласт, щоб урятуватися, дурню!
КРЕДИТОВЕ АВІЗО
Для Робінетта Броудгеда:
1. Визнано, що Ваші налаштування курсу для Брами-2 дозволяють проводити польоти туди й назад, а час подорожі становить приблизно на 100 днів менше порівняно з попереднім стандартним курсом для цього об’єкта.
2. Згідно з рішенням Ради Вам присуджується відсоток за відкриття у розмірі 1 % від усіх доходів, отриманих від майбутніх польотів за даними налаштуваннями курсу, та аванс у розмірі 10 000 доларів без урахування вказаних відсотків.
3. Відповідно до рішення Ради з Вас стягується половина вказаних відсотків та авансу як штраф за пошкодження корабля, на якому Ви літали. Таким чином, Ваш рахунок буде ПОПОВНЕНО в такому розмірі:
Відсотки авансом (Наказ Ради № A-135-7) без урахування утриманої суми (Наказ Ради № A-135-8): 5000 доларів
Ваш поточний БАЛАНС: 6192 доларів
— Тебе хтось звинувачував? Я маю на увазі, окрім тебе самого?
— Звинувачував? — Я знову сякаюсь і замислююся. — Та ні. Чого б це? Коли я повернувся, то став для них героєм.
Я згадую про Шикі: він був такий добрий і дбайливий; про Френсі Херейру, який обіймав мене і дав виплакатися, незважаючи на те, що я вбив його двоюрідну сестру.
— Одначе їх там не було. Вони не бачили, як я підірвав паливні баки, щоб вирватися.
— Ти підірвав баки?
— Хай тобі біс, Зіґфріде, — відповідаю я, — Не знаю. Я збирався. Тягнувся до кнопки.
— А можна було б з’єднані баки посадкових модулів підірвати за допомогою кнопки, що була на кораблі, який ти збирався покинути?
— Чому б і ні? Не знаю. Утім, — веду далі я, — немає жодних доказів, що я про це сам не думав. Можливо, Денні або Клара натиснули кнопку раніше за мене. Але я тягнувся до своєї!
— Як ти гадаєш, який корабель урятувався б?
— Їхній! Мій, — виправляюсь я. — Не знаю.
Зіґфрід похмуро говорить:
— Насправді ти вчинив дуже кмітливо. Ти знав, що всі не врятуються, а часу не було. Перед тобою стояв вибір: або помруть деякі з вас, або всі. Ти зробив свій вибір, щоб перевірити, чи хтось виживе.
— Маячня! Я вбивця!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Брама», після закриття браузера.