Читати книгу - "Безприданниці. Ребекка, Олена Гуйда"

Король поморщився, але після якось задоволено посміхнувся: 

 - Ти змінилася з дня нашої з тобою останньої зустрічі, Ребекко. Подорослішала і... стала суворіше, чи що. Північ на тебе дійсно погано впливає, - хмикнув монарх. - І навіть не знаю, добре це чи погано. 

 - Навряд чи я зможу відповісти вам на це питання, - помітно розслабившись від зміни тону розмови, заговорила я. - Тільки час здатен відповісти на такі питання. 

 - Ти маєш рацію, дорога, - кивнув король. Зараз він не здавався завжди настороженим монархом, що грає в придворні гри. Швидше знайомим, що намагається вести задушевні бесіди. Невміло, на жаль. - І все ж, звідки у тебе цей дар - здатність до магії? Я вже й не сподівався, що в королівстві знайдеться хоч хтось, хто дійсно володіє силою древніх. 

 - Зізнатися, це не те питання, на яке я зможу знайти відповідь. Я народилася такою. 

 - І твоя мати знала, що ти особлива. Тому і втекла, - посміхнувся король. - Знав би - не відпустив би. 

Відпустив би. Ще як би відпустив, щоб випадково не нависла загроза над троном. Дорогий дядько був радий позбутися сестри. Але говорити цього я розсудливо не стала. 

 - Сталося, як сталося. І хто знає, може, навіть все й на краще. У мене було достатньо часу, щоб освоїти силу і навчитися магічного ремесла, щоб мати можливість служити нашому королівству. 

 - Хтозна... тепер мені варто побоюватися тебе, племіннице. Ти сильна, магічно обдарована. І хто поручиться мені, що не спробуєш відвоювати спадщину предків і посадити на трон свою дитину? Тим більше тепер, коли вже носиш спадкоеємця під серцем. 

В на якусь мить потеплілий королівському погляді зблиснула холодна, гостра, дуже небезпечна сталь. Цього я і чекала. 

 - Я ручуся. Більш того, дам клятву вірності. Магічну клятву, скріплену власною кров'ю. Як піддана, як леді Північнї межі, як воїн, здатний встати під ваші прапори, коли буде потрібно. 

Брови короля злетіли. Але замість того, щоб розслабитися, він, навпаки, натягнувся, як струна. 

 - І що ти попросиш натомість? 

 - Не так багато, як вам здається, - посміхнулася я, так і не наважившись без дозволу зрушити з місця. - Мої сестри залишать за собою право вибору. Забажають вони служити короні, вийти заміж і народжувати дітей, або вивчати науки - це буде тільки їх вибір, і ви не будете тиснути на них. Моя падчерка - Лінді Амора повинна виховуватися в Північній межі, - король напружився, але я продовжила, не дозволивши йому заперечити. - Вона буде виховуватися як дочка Нейта Амори її впишуть в усі родові книги. Я, в свою чергу, зобов'язуюся навчати її магії, стати її наставницею, а коли вона буде готова - Лінді присягне вам, як і я. 

 - Цікаво, - пробурмотів король, потираючи бороду. 

Судячи з усього, йому ця ідея подобалась. З ненавченої обдарованої мало толку, а нормальних, досвідчених наставників в палаці не було. 

 - До того ж ми зобов'язуємося відвідувати свята у палаці і будемо завжди раді прийняти вас в Північній межі. Але якщо ви як-небудь порушите свою частину угоди, то і магія клятви втратить усіляку силу. Цей договір двосторонній.

Я ледь втрималася, щоб не закусити губу від хвилювання. Насправді, дуже сміливо - ставити умови королю, і я ризикувала. Але і спустити все було не просто небезпечно, а згубно. 

 - Припустимо, я навіть погоджуся на твої умови, - задумливо набиваючи тютюн в трубку, заговорив вінценосний родич, повільно і старанно підбираючи слова. - Як твій чоловік поставиться до нашої з тобою домовленості? Він взагалі знає, що за умови ти мені ставиш? 

 - Якби він дізнався, що я торгуюся з королем - мені не уникнути прочухана, - посміхнулася я. Амора взагалі немов збожеволів, всіма силами намагаючись опікати мене, захистити від усього світу, і знову зваливши всю роботу по замку і прийому гостей на Хільду. О! Він би точно не схвалив цю небезпечну в усіх сенсах розмову. - Він би точно не дозволив собі подібного. Я, звичайно ж, розумію, що ви ніколи б не засумнівалися в вірності мого чоловіка. І всі ваші вказівки - виключно щоб втрутитися і допомогти нам, коли того зажадає ситуація. Як цього разу. 

Я посміхнулася, даючи зрозуміти його величності, що тягнув він куди довше, ніж належало б. А відповіді з королівським сапсаном і зовсім не прийшло. І мої сумніви щодо того, що він бажає позбутися Чорного вовка, все ще живі. Зараз вони навіть ще більше. Адже позбувшись Амори, він отримав би і дочку, і вдову. Ось тільки - вороже налаштовану вдову, готову на все, щоб помститися за чоловіка. 

 - Ти ж розумієш, що мені простіше тебе позбутися і не створювати зайвих проблем, дорога Ребекко? - запитав він, постукавши пальцями по стільниці і відклавши так і не розкурену трубку. - Занадто великий ризик.

 - Ви ніколи не лякалися складнощів, ваша величносте. Впевнена, що і зараз оберете те, що краще, а не те, що простіше. Ви ж розумієте, що таке бойовий маг для вас. Для королівства... Навчений, сильний, вірний... 

 - Інтриганка, - розсміявся король. - Бачать боги, тебе слід було зробити нашим послом, а не леді околиці. 

 - О, що ви! Статус леді околиці мене приваблює значно більше, ніж будь-яка інша посада. 

 - Все ж ти сильніше схожа на свою матір, ніж ти собі уявляєш, Ребекко, - з теплотою промовив король, і в його голосі мені почулися відлуння якогось смутку і навіть туги. 

 - Матиму за честь, ваша величносте. 

 - Іди, - махнув король унизаною перснями рукою. - Мені говорили, що тобі ще потрібен відпочинок. Я дам тобі знати про своє рішення. 

 - Буду чекати його з нетерпінням. 

Виходячи з королівських кімнат, я вже знала, яке рішення він прийме. Нехай наш король і не був зразком людинолюбства і справедливості, але й дурнем ніколи. І можливість здобути вірного короні мага не упустить. 

Я посміхнулася, спускаючись вниз по сходах, киваючи усміхненим слугам. Вийшла надвір, вдихнула на повні груди свіже тепле повітря.