Читати книгу - "О, мій Бос, Ірен Васильєва"

Три роки потому

Елізабет, влаштувавшись на шезлонгу біля басейну, спостерігала як її коханий грається у воді з їхнім трирічним синочком і півторарічною донькою.

Вони весело бризкалися водою.

Незважаючи на дуже молодий вік їхні діти вже досить швидко і впевнено почували себе у воді. І все це завдяки їхньому люблячому татку.

Майкл намагався приділяти сім'ї якнайбільше уваги. Вони багато мандрували. Часто їхні поїздки були пов'язані з роботою. Але це не заважало їм поєднувати корисне із приємним.

Подивившись на чоловіка Елізабет ковзнувши поглядом по його грудях, затрималася на зовсім не помітному маленькому рубці. Який був їм нагадуванням. Нагодуванням того, як тяжко їм далося їхне сімейне життя.

Бачачи неспокій дружини, Майкл завжди жартував, що шрами чоловіків прикрашають. Тільки дівчина так не рахувала. Це відбиток спогадів, що вона могла його втратити.

І щоразу бачачи його або торкаючись вона подумки поверталася в ті страшні дні. У дні, коли думала, що її життя ніколи вже не буде колишнім. Що її син, що тільки що народився, не зможе побачити свого тата. Не зможе з ним пограти чи почути від нього казку проти ночі.

Після операції Майкл більше тижня був у комі. Куля потрапила в легеню і зачепила артерію. Якби лікарі трохи забарилися, він міг би померти.

Весь час Елізабет проводила разом із ним. Коли Майкл прийшов до тями перше що він зажадав побачити свою дружину і дитину, щоб переконатися, що з ними все гаразд. І на всі відмовки лікарів не відступав від свого. Погрожуючи самому встати з ліжка і піти до них сам, якщо їх не пропустять до нього у відділення.

І коли після всіх аналізів і процедур їм все ж таки дозволили побачитися, Елізабет не могла стримати сліз. Майкл притискав до грудей таких йому рідних та близьких людей. І був щасливий, що з ними все гаразд.

Його батько, дивлячись як його син іде на поправку, сам потроху приходив до тями. За той час, що той був у комі Майкл, Реймс старший змарнів прямо на очах. Блідість, постійна слабкість і темні кола під очима стали його постійними супутниками. Він багато часу проводив з онуком. Намагаючись з його допомогою заглушити страх що линув їз грудей, що виривався, намагаючись його затопити. Страх втратити сина. Єдиного сина.

Вони з Елізабет по черзі чергували в палати Майкла.

Том із Хлоєю також рідко залишали лікарняні стіни. Всі кинули свої справи і єдиним важливим залишилося одужання Майкла.

Джоанна, з'явившись у лікарні, стала просити про пробочення. Просила показати онука та не викреслювати її зі своїх життів.

Не дивлячись на всі її запевнення, що вона змінилася і все усвідомила, з чоловіком вони все ж таки розлучилися. Реймс старший не зміг пробачити дружину. Не зміг повернутися до неї. Після всього того, що сталося, він не захотів повертатися до старих відносин. Не зміг себе змусити остаточно їй пробачити. І знову, рука об руку рухатися далі.

Розлучення виявилося гучним. Джоанна, не дивлячись на свої запевнення, все ж таки продовжувала дорікати чоловікові. Звинувачувати і мало не вимагати пробочення та розуміючи до себе.

Усі розуміли. Скандала не уникнути.

Соню, на жаль, врятувати не вдалося. Навіть незважаючи на всі її вчинки, смерті їй ніхто не бажав.

Хоч її і досить швидко витягли з води всі спроби її реанімувати були марними. Її дитина вижила. І тепер містер Ґрей сам виховує онуку. Намагається не зробити тих же помилок, що припустився у вихованні доньки.

На тесті ДНК Майкл все ж таки наполяг. Щоб надалі навіть думки не виникало сумніватися в тому, що він не був батьком цієї дівчинки. І аналіз це благополучно підтвердив. За наклеп та спроби розорити бізнес Реймси, порадившись, вирішили позов до суду не подавати.

У їхньому розумінні Грей і так поніс найсуворіше покарання за свої вчинки. Незважаючи на те, що Соня встигла накоїти, вона все ж таки була його донькою. І він її втратив. А як відомо, таке навіть ворогам не бажають.

Міцні руки чоловіка, що притиснули її до своїх грудей, вирвали Елізабет із спогадів трирічної давності.

- Ти знову літаєш у хмарах.

Вона обвила коханого за шию і припала до таких рідних та солодких губ.

 - Люблю тебе. - Промуркотіла вона йому прямо в губи.

Майкл посміхнувся.

- І я тебе. Більше за життя.

- Де діти?

- Їхня няня забрала, поки ти подумки була десь далеко... Знову спогади поглинули?

Елізабет тяжко зітхнула

- Нічого не можу з собою вдіяти ... Страх нікуди не подівся .... Хоч минуло вже чимало часу. Боюся собі навіть уявити, щоб було втрачено я тебе тоді... Я... Я просто не змогла б жити далі.

Майкл притиснув кохану міцніше до себе. Спробував пожартувати, щоб підняти коханій настрій.

- Мене так просто не позбудеться.

Елізабет стукнула його легенько в плече.

- Майкл, ти все жартуєш. А я серйозно.

Він перестав посміхатися.