Читати книгу - "Ти - моя!!!, Кіра Шарм"

* * *

.

- Слава? - На стукіт у вікно машини повільно, все ще налаштовуючись на те, щоб не зірватися, що б там не було, опускаю дверцята. – А ти тут якимось вітром?

І зависаю, ошелешено дивлячись на Тоху.

Ось ні хріна вже не розумію. Це Ріммкін розвід  пов'язаний з моїми хлопцями? У тому, що розвід явний – навіть уже не сумніваюся.

- Ти як тут? - У будь-якому випадку, з ним я тепер точно нічого вже катастрофічного не зроблю. Плечо друга, особливо, коли в тебе є всі шанси вилетіти в неадекват, - саме те.

- Так у нас із Едом тут День народження! - Розпливається Тоха в посмішці. - Ось, дивись, цілий фургон реквізиту тягнемо!

Простеживши за його рукою, помічаю цілу купу народу, що згорблено тягнуть їх декорації. І Андрюху, який бадьоро, матом, що перемежується лише кількома нормальними словами, ними командує.

- А Карін, - чого? Теж до вас затесався? У підтанцьовку?

- Ні, - скалиться Тоха. – Ми на ньому просто сьогодні трошки їздимо. А щодо підтанцівки, - це ж просто шикарна ідея! Якщо взяти вас обох танцювати на задньому плані стриптиз, ми до такої популярності доростемо, що скоро самі такий готель собі прикупимо! І їздити нікуди на виступи не доведеться! А? Ти як?

- Іди ти на хрін, - ціжу я, насупившись, щоб не заржати. Так, ми з Андрюхою, – ті ще сприптизери!

- Так, Каріну, здається, зараз також краще не озвучувати цю геніальну ідею. Злий, як сто гребаних чортів. Відповідає за те, щоби реквізит не попсували! А це, знаєш, той ще геморой!

- Тох... Я тут, власне, у справі...

- Зараз, зараз! Опа! Дивись, - Карін не витримав! Шиманського таки видзвонив, щоб той допоміг!

Висовуючись, спостерігаю, як різко гальмує машина Гліба.  Той теж явно не в захваті, судячи з різких рухів машини. Так гнати він дозволяє дуже рідко. І навіть не коли поспішає, а коли психує.

- От не буде тепер говорити, що ми ні хера не робимо і тільки пики корчимо і язиком чешем зі сцени всякі дурниці! - Заржав Тоха. - А то чужа робота завжди збоку здається халявною! То що ти кажеш у тебе тут за справа?

- Мені потрібно у 69 номер. І, гадаю, було б краще, якби ви пішли зі мною.

- Знову проблеми з твоєю синьоокою? - хмуриться Антон. - Та гаразд, гаразд, - відразу починає махати руками. Мабуть, обличчя в мене стало зовсім звірячим. - Дівчина, - справа твоя. Але якщо потрібно, ми, звичайно, підемо всі разом. Не питання. А тобі з якою метою? По морді комусь наваливати чи тебе самого стримувати?

- Поки не знаю. Подзвонили, що вона там з Шимовим...

— Ох ти ж, блін... — Тоха задумливо чухає потилицю. - Ну, і чого? Шимова, вб'ємо? Ні, ти зрозумій мене правильно, - заради тебе я будь-яку морду розхерачу, хоч ректору, але якщо дівчина сама…

— Дольський, твою мати! – Весь мій автотренінг пішов до біса. Я не вірю, навіть у кошмарі я не можу дозволити Лєрі…

— Гаразд, добре, тільки не витягай кермо, він тобі ще стане в нагоді, — не помічаю, як схопився за нього стиснутими руками. Але тобі точно не завадить допомога. Добре, що Шиманський під'їхав. Він для нас найбільш підходящий.

Ну так. Якщо що, -  він дасть мені в обличчя і навіть нокаутує. Так що наробити якийсь херні шансів дедалі менше.

- Пішли, - киває головою Тоха, помітно похмуріше. - Не відкладай. Краще дізнатись якомога раніше.

Це так… Але я все одно повільно, - дуже повільно прямо витікаю з машини. Сподіваючись, що мене в цьому номері не чекає  те, навіть тінь думки про що я відганяю від себе всіма силами.

* * *

____________

Дорогі друзі! Я щаслива повідомити, що нас уже 72!!! Ура!!!! Але ж книгу читає набагато більше! Наберем за сьогодні 80 підписників? Якщо наберем, обов"язково дам сьогодні ще одну продочку!!!

Підписуйтесь на автора! Буде ще дуууже багато новинок! Я обіцяю!

І, звістно, всіх вас запрошую до нової історії " ТАЄМНЕ ЧУДО ДЛЯ МАГНАТА"!!!

Люблю вас! Ви-найнайкращі!!!

Всімнам щасливого літа та миру!!!