Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

.

Закляття спалахнули навколо неї, ящірка і велика людина піднялися на ноги в той момент, коли вона сказала останнє слово. Позаду Імператриці та її охоронця найвищого рівня зявилися двоє білих очей, а за ними — шестикрила безодня, схожа на єдину Фею. Він поплив, перш ніж приземлитися на праве плече Аліріса.

.

Жінка зітхнула і постукала істоту по голові. Ще один перший. Дивуватися не варто. Ці знання я хотів зберегти при собі. Цей... є Правитель. Фея.

?

Ілея почала їсти, люди навколо неї чекали зі своїми заклинаннями напоготові, обмінюючись непевними поглядами між собою та імператрицею. Не вперше, що я зустрічаю. Як ви дізналися про це?

?

Валарєн тримала своє закляття. Відчувалося, що температура в кімнаті змінилася, і колись це не було її власною магією. Аліріс був на межі, чого не траплялося роками. Навіть Сіріт був напружений. Все, що було в листі, збентежило їх. Це змінює все. Вона була заінтригована. Чи знайшли вони спосіб зміцнити людяність? Чи знайшли вони стародавню магічну зброю? А може, спосіб маніпулювати самим часом? Сіріт цілеспрямовано добирала слова, але тепер у них виникла інша проблема.

.

Ліліт бачила Фей. Якось. І Валарєн хотів знати, як це зробити. Пожежі, те, як вона рухала листа. Її космічна магія набагато потужніша, ніж ми очікували. І вона зустрічалася з істотами, можливо, навіть розмовляла з ними.

Охоронець був готовий, навіть Аліріс була готова розгорнути свої обладунки. Їхня відвідувачка залишилася у своєму кріслі, харчуючись у такій невимушеній манері, що це було відверто поблажливо. Валарєн ковтнув. Чи були у них шанси? Вона не відчувала цього з часів їхнього перебування в нетрях. Чудовиськом, яким вони називали її, але тепер вона вперше відчула це теж, до самого хребта. Її голос теж змінився, питання про Фей було не випадковим способом завести розмову, а вимогою. Чому це важливо, вона не знала, але відповідь Аліріс вирішить, що буде далі.

.

У наших подорожах. Ми напали на руїни, захоплені нежиттю, божевільний темний маг із сусіднього села досяг еволюції, яка вплинула на його розум. Він приніс трупи всіх убитих до руїн і готував ритуал, можливо, під впливом темного бога. Фея, яку ми знайшли, опинилася в пастці всередині магічної штуковини, її форма була пошкоджена і позбавлена сили. Ми його вилікували, і він пішов. Через кілька тижнів він зявлявся знову, частіше після цього, поки не вирішив залишитися поруч з нами. У більшості випадків так і є, - пояснив Аліріс, кожне слово підбиралося з навмисною ретельністю. Тільки правда.

.

Валарєн дивився, як жінка їсть.

Вона підвела очі й усміхнулася. Це приємно. Вони весь час потрапляють у пастку.

Валарєн видихнула, повільно відпускаючи магію, що зібралася в її пососі. Напруга зникла.

.

Фея зявилася перед Ілеєю і закружляла навколо. Він любив спілкуватися за допомогою телепатії, але, як правило, тримався перед Безсмертною Гвардією та Імператрицею, його існування було однією з найсуворіших таємниць їхньої групи. І вона просто побачила це.

.

— Ти вже питав мене, де я навчився, — сказала Ілея і глянула на Чаплю.

Старий розплющив очі трохи ширше, на вустах у нього зявилася лагідна усмішка. — Зрозуміло. Це втішає. Вони цілком... невловимий і напрочуд мудрий.

.

Одиночні можуть бути влучними і промахнутися, - сказала Ліліт. — Хоча Барон мені дуже подобається, я гадаю, що справжня річ вражає більше. На її обличчі була широка посмішка, коли вона спостерігала за тим, як розгортається сюрприз Герона.

Вона просто возиться з тобою, старий. Що вона взагалі має на увазі, справжню? Це саме там, подумав Валарєн і глянув на істоту, яка намагалася сісти на плечі Ліліт. Спочатку правий, потім лівий. Вона повернулася назад і розчаровано тупотіла повітрям, перш ніж нарешті зупинилася на своєму волоссі.

.

Друже, він звернувся до всіх присутніх.

Будьте насторожі. Ми не знаємо її намірів, - написав Сірітіс.

.

— Я не думаю, що ми впораємося з нею, старий друже, — відповів Валарєн. Чому ми не довіряємо маленькому. Його інтуїція не гірша за інтуїцію Аліріса

Чапля припускає, що вона навчилася у Фей. Хто сказав, що вона їх не підкорила? Ми не можемо ризикувати втратою Правителя, - відкинув Сіріт. Ящірка кивнула, його поведінка вже не така грайлива.

.

Вона розслабилася, коли Аліріс розповів їй, що сталося. Вона думала те ж саме, - послав Валарєн.

?

— І ніхто з вас не космічний маг? — спитала Ілея, перериваючи їхню приховану розмову. Вона доїла свою тарілку, тримаючи пляшку елю в руці, відкинувшись на спинку стільця, дивлячись на Аліріса. Я хотів би хоч раз дізнатися і порівняти з людиною.

?

— Хіба Феї не гідні вчителі? — спитав Чапля, старий завжди прагнув отримати будь-яку можливу інформацію. Це сподобалося в ньому Валарєну. Дуже. І поки що Ліліт не підвела. Вона не знала, чи ця жінка поводиться нерозумно, чи справді можновладцям просто байдуже. Всі вони знали, наскільки сильною була Сіріт у прямому протистоянні, її зцілення було великим благом. Зіткнутися з бойовим цілителем вище пятсот рівня було б більш ніж невизначено. Локація була на їхню користь, але туз у їхньому метафоричному рукаві в цей час встромляв крила у волосся гостя.

Насильство — це жахливий учитель, — сказала Ліліт.

Я вважаю його уроки цінними, – сказав Малкорн.

.

Жінка на секунду здавалася розгубленою, перш ніж знову заговорити. Ні, Насильство - це імя Феї, яку я знаю. Мій учитель — Луг.

.

За частку секунди ми обмінялися поглядами, Аліріс тепер із широко розплющеними очима, і всі претензії зникли. — Ти приніс його назад, — сказала вона пошепки.

Ліліт посміхнулася, сьорбаючи ель. — Я космічний маг, — сказала вона і відклала пляшку. — Не кажи Веламирові, у нього буде шиплячий припадок.

.

— Дерево, — заговорив Сірітіс. Стародавня істота з Ерендара. Ви ризикнете забрати невідому таку силу на наші землі? Генерал Райз вважав це загрозою для всього людства.

Ілея знизала плечима. Я довіряю Лугу більше, ніж будь-хто з вас.

.

Ви не представляєте людство... Аліріс, ми не можемо стояти осторонь, поки ця жінка обєднується з невідомими істотами, — сказала вона, і повітря навколо неї затремтіло від сили.

Ліліт подивилася на неї і почала сміятися. Вона зупинилася і посміхнулася, з хижим виразом з іскристою радістю в очах. — Тоді чому ти носиш цей навушник?

— Ти... — заговорила Сірітіс,