Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Обіцяю бути твоєю, Адалін Черно 📚 - Українською

Читати книгу - "Обіцяю бути твоєю, Адалін Черно"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Обіцяю бути твоєю" автора Адалін Черно. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 91 92 93 ... 117
Перейти на сторінку:

Коли ми приїжджаємо, Настя поривається піти зі мною, але я обриваю ці спроби. Навіщо? Дійти до квартири я зможу й сама, та й рюкзак донести теж. Час звикати, у мене не буде няньки, щоб бути зі мною в режимі двадцять чотири на сім.

— Припиняй, — шиплю Насті. — Мені не потрібна нянька, йти у квартиру не страшно. Насть… їдьте.

Неохоче, але вона погоджується. Я махаю їм на прощання й ховаюся за дверима під’їзду. На поверх підіймаюся повільно, тому що вдихати трохи важко. Одна з куль пробила легеню, тому я дихаю не як раніше. Лікар обіцяв, що з часом це мине, але я сподіваюся, що симптом буде нагадувати про себе доти, поки я не помщуся Ігорю. Біля дверей не поспішаю. Начебто й не страшно, а вставити ключ у замкову щілину не можу.

Мені потрібен певний час, щоб опанувати себе. Вдихаю на повні груди, відчуваю поколювання в центрі й тикаю ключ у замок. Не відразу розумію, що не так. Ключ не підходить, чи що? Я пробую кілька разів, але спроби не закінчуються успіхом. Здивовано дивлюся на замок, потім на ключ. Відчуття, що мене розігрують, але коли двері моєї квартири відчиняються й на порозі з’являється абсолютно незнайома мені жінка, я втрачаю дар мови.

— Ви хто така? — кажу я, роблячи крок до неї. — І що робите в моїй квартирі?

— Ви нічого не переплутали? — швидко знаходиться жінка. — Я винайняла цю квартиру два тижні тому в чоловіка. Ви адресою не помилились?

Я кидаю погляд за її спину. Там у передпокої стоїть моя шафа і шпалери ті ж. Безумовно ні, адресою я не помилилася.

— Ні. Ця квартира моя.

— А документи? — тут же знаходиться жінка, коли я намагаюся увійти. — Документи є?

— У квартирі! — я намагаюся її відштовхнути, але вона штовхає мене й зачиняє двері, а після злегка прочиняє їх.

— У квартирі немає жодних документів, дівчино. Я зняла її з меблями, але там нічого не було. Якщо хочете, можу принести договір оренди.

— Несіть.

Двері зачиняються, я ж стою на сходовому майданчику й чекаю. Я якось не відразу, але все ж розумію, що квартира мені більше не належить. Ігор її забрав собі, й ось… здав. Навіть смішно стає. Подумую не чекати документи, але двері відчиняються й через невеликий отвір мені простягають папери. Ну звісно… орендодавець Орловський Ігор.

— Дякую, — простягаю папір жінці назад. — Ви вибачте, що я так. Місяць тому мене звідси відвезли ледь живу, і я якось думала, що в мене все ще є квартира.

Я гірко посміхаюся.

— Її більше немає.

— Дівчино! — жінка гукає мене на півдорозі до виходу. — А хто вам той чоловік, що мені здав квартиру?

— Диявол, — з осмішкою кажу я. — А якщо серйозно — колишній чоловік.

З цими словами я йду далі, спускаюся вниз, виходжу з під’їзду і викликаю таксі, називаючи адресу Богдана. Поняття не маю, вдома він чи ні, але мені більше нікуди йти. Я маю з ним поговорити, інакше доведеться летіти, а це останнє, що я хочу робити, та й документів у мене, як виявляється, немає.

На територію житлового комплексу мене очікувано не пропускають. Охоронець вимагає дзвінка того, до кого я приїхала, і жодні пояснення, що в мене немає його номера, не діють. Мене пропускають тільки за пів години, коли на зміну приходить інший охоронець. Він бачив мене тут раніше і з усмішкою пускає на територію. Отже, Богдан не вніс моє ім’я в чорний список відвідувачів.

Біля під’їзду зупиняюся, вивчаю таку знайому багатоповерхівку, гучно ковтаю і все ж іду всередину. Чого чекати, навіть не припускаю. Думаю, що готова до всього, але коли двері відчиняє Анжела з Ромкою на руках, втрачаю дар мови. По-перше, тому що абсолютно не очікувала її тут побачити, а по-друге, тому що Ромка мене впізнає й тягне до мене свої ручки.

 

1 ... 91 92 93 ... 117
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Обіцяю бути твоєю, Адалін Черно», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Обіцяю бути твоєю, Адалін Черно"