Читати книгу - "Це не солодке кохання, Катерина Мединська "

- Так, через будинок, - підтвердив він.

Софія хмикнула.

- Напевно, вона дуже задоволена, що ми з тобою нарешті не разом, - промовила вона із сарказмом.

Олег насупився.

- Іра не така, - сказав він холодно. - Вона не втручається в чужі справи.

Софія фиркнула.

- Не така? - передражнила вона його. - Та облиш, ти ж її знаєш. Вона завжди обожнювала пхати свого носа не у свою справу. Варто було нам посваритися, як вона тут як тут зі своїми порадами. А сама ж... Абсолютно одинока схиблена на самотності жінка. Я ніколи не розуміла вашої дружби.

Олег розлютився. За роки шлюбу Софія пускала в хід усілякі хитрощі, аби розсварити його з Ірою. Але їхня дружба витримала всі випробування.

- Ти маєш бути їй вдячна, - процідив Олег.

- Вдячна? - здивувалася Софія.

- Так, - кивнув він. - Ти завжди була така холодна зі мною, що за емоційною підтримкою я завжди звертався до неї.

- Ох, Олеже, про що ти говориш? - вигукнула Софія. - Яка ще підтримка? Ти ж чоловік! Сильний і впевнений. Ти опора сім'ї!

- Як би тобі не було дивно, - спокійно відповів Олег, - чоловіки теж люди. І мене, чорт забирай, теж засмучують проблеми на роботі та інші неприємності. У мене теж траплялися кризи, про які ти знати ніколи не хотіла. І тільки з Ірою я міг поділитися своїми думками й почуттями, не боячись осуду.

Софія була приголомшена. Ревнощі терзали її душу. Вона не могла повірити, що той самий Олег, якого вона завжди вважала своїм лицарем, вірним і відданим, ділився своїми потаємними переживаннями не з нею, а з іншою жінкою. Та ще й з ким. З якоюсь недоумкуватою дурепою.

Софія розлютилася. Вона хотіла закричати, звинуватити Олега у всіх гріхах світу, але розуміла, що це тільки погіршить ситуацію.

Замість цього вона зробила глибокий подих, намагаючись впоратися з емоціями, що нахлинули.

- Олег, добре, я визнаю, можливо, ти маєш рацію. Я не завжди була тією підтримкою, якої ти потребував. Але і ти ніколи не говорив мені про це.

Олег буркнув у відповідь:

- Я й Ірі не нав'язувався зі своїми проблемами. Але вона завжди дзвонила сама. Не для того, щоб дізнатися, скільки я заробив або наскільки вдалою була угода, а про те, чи втомився я, що мене турбує, чим вона може допомогти.

Софія промовчала. Їй було нічого відповісти. Вона почувалася ніяково. Не хотілося виправдовуватися, та й сама ситуація їй була неприємна.

- Може запропонуєш мені чогось випити,- проворкувала вона. - Ця розмова мене дуже засмучує.

Олег похитав головою.

- Ні, навіть не думай, - твердо сказав він їй. - Ти не залишишся в мене ночувати.

Софія зобразила здивування.

- Що? - запитала вона. - Чому ти так вирішив?

Олег почав пояснювати:

-Тому, що ти напахтилася моїми улюбленими парфумами, одягла панчохи й сережки, які я подарував тобі на нашу першу річницю весілля. Ти жодного разу їх не носила, а сьогодні дістала зі скриньки. І тепер, мабуть, вирішила скористатися моєю до тебе слабкістю, щоб залишитися і спробувати повернути наші стосунки.

Софія, похитуючи стегнами, підійшла до Олега і, простягнувши руку, ніжно торкнулася його грудей.

- Хіба це така вже погана ідея? - прошепотіла вона. - Я люблю тебе, як і раніше, і, як і раніше, бажаю тебе з усією пристрастю моєї душі. Невже я була настільки поганою дружиною, що не заслуговую на другий шанс?

Олег похмуро подивився на неї.

-Я питав, чи хочеш ти розлучення? - відповів він. - Ти сказала, що тебе влаштує частка в компанії, і тепер вона в тебе є.

Софія, намагаючись не зустрічатися з ним поглядом, виправдовувалася:

- Але я всього лише зробила те, що радили нам юристи.

Олег із гіркотою вимовив:

- Ти зробила це, тому що я був на межі краху, і ти хотіла урвати хоч щось. А тепер, коли ситуація стабілізувалася, ти згадала, що шлюб зі мною знову став вигідним.

Софія зітхнула.

- Так, я намагалася убезпечити себе, - зізналася вона. - А що мені ще залишалося?

Олег похитав головою.

- Ти могла б пережити всі труднощі зі мною і, можливо, залишитися ні з чим. Але тоді я б, принаймні, знав, що ти справді мене любиш. - Він помовчав. - Знаєш, я ж анітрохи не злюся на тебе. Просто я зрозумів, що мені до смерті набридла вся ця фальш.

З холодним презирством в очах Олег відсторонився від Софії.

- Це я зробила тебе сильним і впевненим, - тремтячим голосом почала Софія. - Без мене б ти не зміг досягти такого успіху.

Олег гірко усміхнувся.

- Чорт забирай, я повірю в цю нісенітницю знову! - рявкнув він. - Невже ти думаєш, мені потрібні твої фальшиві посмішки й компліменти, щоб будувати бізнес? Чим можеш допомогти мені ти, жінка, яка живе у світі ілюзій, де важливіша думка твоїх подружок, ніж мої почуття?

Він перевів погляд на сяючі прикраси Софії та її дизайнерське вбрання. У його голосі звучав сум.

- Ти не любиш мене, Софія, і ніколи не любила. Тобі потрібна лише картинка ідеального життя, щоб блищати перед розкішним товариством. Усі ці вбрання, коштовності, розкішні вечірки - лише порожня мішура, за якою ти ховаєш порожнечу. І мені шкода тебе. Але ще більше мені шкода того часу, який я даремно витратив на тебе.

Софія вся почервоніла від обурення, люті й образи. Її руки тремтіли, а в очах виблискував крижаний вогонь.

- Слабак! - крикнула вона йому, її голос дзвенів від презирства. - Скиглій і розмазня! Я зневажаю тебе!

- Нарешті я бачу тебе без маски! - з крижаною насмішкою вигукнув Олег. - До цього ти лише вміло ховала свою справжню сутність за милою посмішкою, топчучи тих, хто тобі не до вподоби. Тепер серед цих людей опинився я.

- Я не дозволю тобі зганьбити мене! - виплюнула Софія. - Твій зв'язок із цією кухаркою обурливий! Це принижує мою жіночу гідність!

Олег застиг від дурості почутого. Їй було начхати, що він більше не любить її й навіть зневажає. Ні, її ображає й обурює думка, що жінка, яку він справді кохає, не носить дорогого вбрання і заробляє на життя чесною працею.