Книги Українською Мовою » 💛 Любовна фантастика » Безстрашність, Вікторія Хорошилова 📚 - Українською

Читати книгу - "Безстрашність, Вікторія Хорошилова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Безстрашність" автора Вікторія Хорошилова. Жанр книги: 💛 Любовна фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 91 92 93 ... 247
Перейти на сторінку:

— Я хіба така низька?

— Ні, просто років на 18 маєш вигляд, — сказав принц.

 Підійшла до вікна, спостерігати як підлітаємо до планети. Зараз у нас буде пересадка в катер. А корабель далі піде вже іншим курсом. Перед посадкою на катер побачила Еммануїла, він мені посміхнувся і злегка вклонився. Посміхнулася у відповідь і зайшла на катер. У космопорт ми прилетіли швидко. А коли вийшли, в нашому терміналі, я здивувалася, тому що тут людей практично не було.

— Ануан, жуку, — весело сказав Олександр, — як тобі вдалося народ розігнати.

Я тільки зараз побачила Антуана, він сидів читав газету. Трохи далі сиділа Настя з дітьми та чоловіком. Почувши короля, Антуан усміхнувся і відклав газету. Встав, поклонився злегка і пішов у наш бік.

— Усе просто, натиснув на деяких людей. Натякнув, що якщо вони не хочуть бути звільненими через черговий замах. І ось результат — термінал вільний і охороняється. Та й не люблю я тісноту.

До мене вже біг Єгор, а до Мартіни Макар. Виявляється, трохи осторонь за Настею стояла Лариса, а Макар сидів поруч із Єгором, і я його одразу не помітила. Присіла і підхопила на руки задоволену дитину, він міцно обійняв мене.

— Сумував? — тихенько запитала в нього.

— Так. А ти хто? — запитав Єгор у Альфреда.

— Альфред, хлопець Ізабелли.

До нас підійшла Настя з Сергієм. Альфред потиснув руку її чоловікові.

— То що тепер вже без пухких щічок?

— Від'їсться, — весело сказав Сергій — переліт складно переніс.

— Мені обіцяли дати понянчити, — сказав Альфред Насті.

Сергій хитро посміхнувся, але сина не віддав.

— Своїх нанянчишся ще, — фиркнула Настя, — Єгор, не задуши Ізабеллу. Краще Альфреда тепер обіймай.

— Не хочу!

— Машини вже готові, — сказала Інга, помічниця Антуана, яка підійшла до нас.

Усі пішли до виходу. Зараз якось по-новому подивилася на Антуана та Інгу — те, як вони тримаються, спілкуються. Тихо запитала в Насті:

— Настя, здається, я раніше чогось не помічала.

— І не ти одна. Вони ж таїлися. Тільки після твого зникнення я помітила щось між ними не так. Ну, не тільки робота, а й кохання. Він так ніжно на неї дивиться.

На вулиці біля машин стояла охорона і батько Насті. Він і раніше працював в охороні в нашій корпорації, а тепер його підвищили. З його прискіпливістю і педантичністю саме воно бути керівником служби безпеки. Він не потерпить порушення правил і порушення дисципліни.

Зараз по—новому подивилася на батька подруги й Анутана. Її батько років так на десять-п'ятнадцять старший за свого брата. При цьому старим не виглядає через сухорляве опрацьоване тіло і хижий пильний погляд. Тільки й того, що волосся вже повністю сиве і коротко стрижене за останньою модою.

Помітила що Олександр теж швидко подивився на братів, ледь помітно усміхнувся. Королівська родина сіла в окрему машину. Хлопці з охорони в іншу.

— Альфред, ти з нами їдеш? — запитав Антуан.

— Мені сьогодні потрібно в частину потрапити якомога швидше.

Я трохи напружилася. Адже ми так і не обговорили, як ми будемо бачитися, і зустрічатися на планеті. І я взагалі не знаю про його подальші плани.

— Я маю супроводжувати королівську сім'ю й одразу їхати в частину.

Настя простягнула мені місцевий телефон.

— Не тупіть, а обміняйтеся номерами, — сказала подруга.

Альфред одразу взяв мій телефон і вніс свій номер і передзвонив собі. Потім нахилився і ніжно поцілував у губи.

— Ти ж не думаєш, мене так швидко позбутися? — запитав він ледь чутно на вухо.

— І не сподівайся, — відповіла і поцілувала в щоку — їдь.

Альфред сів до друзів у машину і дві машини поїхали. Сергій переклав немовля в дитяче крісло і запросив нас усіх у лімузин. Настін батько Нейтан сів поруч із водієм. А ми забралися в машину.

— Щось ти занадто сумна, — сказала подруга.

— Якось не розраховувала, що розлучуся так швидко з Альфредом.

— Ну не назавжди ж, — хмикнув Антуан, — і вам корисно побути порізно хоч трохи, почуття перевірити.

— З ним було дуже добре і спокійно.

— Так вогкість тільки не починай розводити, — сказала суворо Настя, — твій номер телефону в нього є. Тож зателефонує. А якщо ні, то йому ж гірше. Я його знайду і поб'ю, — серйозно заявила подруга.

1 ... 91 92 93 ... 247
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Безстрашність, Вікторія Хорошилова», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Безстрашність, Вікторія Хорошилова» жанру - 💛 Любовна фантастика:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Безстрашність, Вікторія Хорошилова"