Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » В нетрях Центральної Азії 📚 - Українською

Читати книгу - "В нетрях Центральної Азії"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "В нетрях Центральної Азії" автора Володимир Опанасович Обручев. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 91 92 93 ... 98
Перейти на сторінку:
невеликих кімнат, якщо їх дві — передня при вході — це кухня, а друга в глибині — спальня. Вікна заклеєні папером або затягнуті коленкором, в багатих будинках у вікон внутрішні віконниці. Долівки глинобитні, рідше з глини, в яку забиті дрібні камінці Димарі є тільки в верхніх поверхах і закінчуються вгорі глиняним горщиком з діркою для захисту від дощу. З нижніх поверхів дим виходить через вікно і двері, в деяких будинках є димарі по стінах для відводу диму. В спальнях печей нема, їх нагрівають в холодні дні вугіллям, яке вносять в глиняній мисці; Але клімат Лхаси теплий, великих морозів не буває, і жити можна без опалення. Ти мені розповідав, Хомо, що в російських містах вода в будинки проведена по залізних трубах, а по інших трубах стікає брудна вода і виносить всі нечистоти В Лхасі нічого цього немає; нечистоти з відхожих місць падають прямо на подвір'я або вулиці, і ці місця влаштовують на верхніх поверхах; брудну воду також виливають на подвір'я і вулиці, а чисту приносять відрами з ріки або з колодязів, яких багато у дворах, і вони не глибокі, але в них вода, звичайно, з запахом. Ходити по вулицях треба, затиснувши ніс і пильно дивлячись під ноги, тому що тібетці не соромляться відправляти свої потреби ні місцем, ні присутністю людей. Восени в жовтні, в сухий місяць року, білять вапном стіни будинків, обливаючи їх з відра густим розчином, а з верхніх поверхів спускаючи фарбу з жолобків під дахом, тому окраска нерівна і легко змивається літніми дощами. Загалом можу сказати, що живуть люди чистіше і охайніше в наших улусах і в Чугучаку, ніж у Лхасі, Я не буду тобі описувати храми міста, бурхани різних божеств і урочисті богослуження, якими в храмах приваблюють прочан і спонукають їх до пожертвування. Я знаю, що ти в наших богів не віриш, та й сам я став до них байдужим і відвідую храми і богослуження тільки в надії зустріти свого сина і повернути його додому. Але про тутешніх людей і звичаї можна дещо написати.

У Лхасі налічують біля 10 тисяч постійного населення, причому не менше двох третин становлять жінки. За складом більшість — тібетці, друге місце займають китайці, третє — люди з Кашміру і Непалу — країн на кордоні з Індією; дуже небагато монголів. За заняттям потрібно виділити вищий уряд з тібетських і китайських князів і чиновників, духівництво, найбільш численне, і простих громадян. Духівництво складається з перерожденців, простих монахів різних ступенів і занять, їх учнів і прислужників. Прості громадяни — це торговці, ремісники і різні поденщики, Лхаса живе за рахунок приїжджих паломників і всяких богомольців, їм здають внайми кімнати і цілі будинки, їм треба підвозити і готувати різні припаси, готувати їжу, цим і займаються торговці, жінки, що здають кімнати, ремісники. Головним базарним місцем є вулиці кварталу Чжу-ринбочі, зайняті крамницями і вуличними торговцями. Крамниці містяться в нижніх поверхах будинків, а вуличні торговці, здебільшого жінки, розкладають крам на циновках або підстилках просто обабіч вулиць. Торгують англійськими, індійськими і китайськими товарами, місцевими сукнами, одягом, взуттям, харчами, дерев'яними і глиняними виробами.

Тібетці околиць Лхаси займаються землеробством, сіють, головним чином, ячмінь, оскільки дзамба (злегка підсмажене ячмінне борошно) є головною їжею всього Тібету, як і Монголії, потім китайську і тібетську редьку, два види капусти, картоплю, ріпу і моркву. Скотарі розводять овець, яків і небагато коней та мулів.

Буддійська релігія займає в Тібеті і відриває від діяльного життя більшість чоловіків і меншість жінок. Недостача чоловіків привела до того, що в Тібеті жінки заміняють їх у всіх галузях. Вони займаються торгівлею, ремеслами (прядуть, тчуть, вишивають, шиють), працюють в майстернях, на заводах, в містах і селищах водоносами, чистильниками, двірниками, сторожами. Але це викликає і певну розпусність жінок і поширення, позашлюбних відносин.

Велике число чоловіків, зайнятих богослуженням, а не роботою, поганий обробіток землі і відсутність промислів є причиною загальної бідності тібетського народу. Більшість населення харчується дзамбою, рідко бачить м'ясо і молоко. За винятком ченців і черниць населення Тібету неписьменне. Звертає на себе увагу велика кількість жебраків і різних калік та хворих, що живуть без усякого притулку. А тимчасом клімат тут теплий, землі, зручної для хліборобства, багато і можна було б обробляти багато полів і розводити хорошу худобу. Сувора природа Тібету, його високі і холодні гори закінчуються за кілька днів шляху, не доходячи до Лхаси. Там дорога починає опускатися вниз уступами декількох гірських хребтів, і починаються тепліші краї з широкими долинами, хорошими луками, ріками і озерами.

Познайомившись добре з Лхасою, можу признатися тобі, Хомо, що це місто, де люди місцеві і приїжджі, подібно до наших богомольців, займаються тільки тим, що співають і бурмочуть молитви, а інші цих ледарів харчують і напувають, мені не сподобалося і я б радий був виїхати, та от надія знайти і повернути сина тримає мене ще тут. Поживу ще місяць, а там побачимо. Бувай здоровий і, якщо можеш, пошли свого Очира в мій улус прочитати там моїм ці листи».

Четвертий лист я одержав досить скоро — він прийшов із Зайсана, куди його привіз один російський торговець з Кобдо.

«Дорогий Хомо! Я все ще у Лхасі, чекаю свого сина, Я відвідую всякі свята, які лами влаштовують в різних храмах з різних приводів, щоб привертати богомольців і спонукати їх до пожертвувань. Вони дають нагоду бачити за короткий час багато людей, не звертаючи уваги на себе як на людину, що когось видивляється. Тому я бачив за цей місяць багато всіляких урочистих богослужінь в різних храмах перед різними божествами. Але в цілому це все одне і те ж — молитви з різними вигуками, що супроводжуються звуками довгих труб, в які старанно дмуть лами, то підвищуючи, то понижуючи звуки, дзвін дзвоника в руках якого-небудь перерожденця, тужливий чи радісний спів хором, і так цілими годинами. По суті все місто займається цим гультяйством цілі місяці і роки. І мало того, що сотні людей замість того, щоб працювати, з ранку до вечора співають і моляться, так ще скрізь наставлено всілякі речі, що возносять молитви до бога. Ти, звичайно, знаєш, що є молитовні імлини різного роду, на які наліплений папір з різними молитвами або молитви врізані в дерево, написані на камені, викладені білими каменями на схилах гір. Так ось тут їх бачиш на кожному кроці: це вали суцільні або порожнисті, великі

1 ... 91 92 93 ... 98
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «В нетрях Центральної Азії», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "В нетрях Центральної Азії"