Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Пригоди Гекльберрі Фінна 📚 - Українською

Читати книгу - "Пригоди Гекльберрі Фінна"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пригоди Гекльберрі Фінна" автора Марк Твен. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 93 94
Перейти на сторінку:
і кістки, писати анонімні листи від розбійників, вилазити і залазити по громовідводу, рити підкоп, робити мотузяну драбинку і запікати її в пирозі, пересилати у вашій кишені ложки для роботи…

— Господи помилуй!

— …напускати в сарайчик змій, пацюків, павуків, щоб Джим не сумував один. А потім ви так довго протримали Тома із маслом у капелюсі, що трохи нам усе не зіпсували: ми не встигли втекти, і фермери нас застали ще в сарайчику; ми швиденько вилізли й побігли, а вони нас почули і почали переслідувати; тут мене і підстрелили. А потім ми звернули з дороги, щоб вони пробігти повз нас. А коли ви спустили собак, то їм бігти за нами було нецікаво, вони кинулись туди, де чулися крики, тому ми спокійно сіли в човника і переправились на пліт. І Джим тепер вільна людина, і ми все це самі зробили — як здорово, тітонько!

— Ну, я ще такого не чула, скільки не живу на світі! То це ви, шибеники такі, наробили нам клопоту, аж у всіх голова замакітрилась, це ви налякали всіх ледь не до смерті?! Отак взяти б зараз та вибити з вас усі ці дурниці, от просто зараз! Подумати тільки, а я не сплю, сиджу щоночі, як… Ну, негіднику ти капосний, ось тільки видужаєш, я одразу за тебе візьмусь, виб’ю із вас обох усю цю чортівню!

Але Том аж сяяв від гордості й ніяк не міг спинитись — все говорив і говорив, а вона весь час перебивала його й раз-по-раз починала сердитись, дратувалась, і вони обоє разом кричали, як коти на даху; а тоді вона каже:

— Ну, добре, можеш радіти, скільки тобі влізе, але гляди мені: якщо ти хоч раз ще влізеш не в своє діло…

— У яке діло? — питає Том, а сам більше не посміхається: видно, що здивувався.

— Як — у яке? Звісно, з цим негром-утікачем. А ти про що подумав?

Том подивився на мене дуже суворо і каже:

— Томе, ти ж мені щойно сказав, що з Джимом усе добре. Хіба він не втік?

— Хто? — питає тітонька Саллі. — Негр-утікач? Нікуди він не втік. Його знову спіймали, живого й здорового, і він сидить у сараї, й сидітиме там на хлібі й воді, прикутий, доки за ним не приїде хазяїн. А якщо не приїде, то його продадуть.

Том одразу сів у ліжку — очі в нього спалахнули, а ніздрі роздулися, як зябра, — і кричить:

— Вони не мають права тримати його в кайданах! Біжи! Не гай часу! Випусти його, він зовсім не раб, а такий же вільний, як і всі люди на землі!

— Що ця дитина вигадує!

— Нічого я не вигадую, тут кожне слово правда, тітонько Саллі! А якщо ніхто не піде, я сам туди піду! Я все життя Джима знаю, і Том його знає теж. Стара міс Вотсон померла два місяці тому. Їй було соромно, що вона хотіла продати Джима в пониззя ріки — сама про це говорила; ось вона й звільнила його в своєму заповіті.

— То нащо ж тобі треба було звільняти його, якщо він і так вільний?

— Ось це так питання, — як це схоже на жінок! А як же пригоди? Та я б і по коліно в крові не побоявся… О, Господи, тітонька Поллі!

І провалитись мені на цьому місці, якщо вона не стояла тут, у дверях, задоволена і лагідна, наче янгол.

Тітонька Саллі кинулась до неї, заплакала і почала її обнімати, так що ледве не відірвала їй голову; а я одразу зрозумів, що найкраще місце для мене — під ліжком. Схоже було, що над нами збирається гроза. Я виглянув, бачу — тітонька Поллі вивільнилася з обіймів сестри і стоїть, дивиться на Тома поверх окулярів — і так дивиться, наче хоче його з землею зрівняти. А тоді й каже:

— Правильно, Томе, краще відвернись. Я б на твоєму місці теж відвернулась.

— Боже ж ти мій! — каже тітонька Саллі. — Невже він так змінився? Це ж не Том, це Сід! Він… він… але де ж Том? Він щойно був тут, ось тільки-но!

— Ти хочеш сказати, де Ге к Фінн, — ось що ти хочеш сказати! Я стільки років ростила цього бешкетника Тома, чи ж мені його не впізнати! Це було б дивно! Геку Фінн, ану вилазь із-під ліжка!

Я й виліз, тільки зовсім знітився.

Тітонька Саллі так розгубилась, що просто не знала, що робити; от хіба тільки дядечко Сайлас розгубився ще більше, коли приїхав із міста і все це йому розказали. Він зробився якийсь такий, наче п’яний, і решту дня нічого не розумів, і таку проповідь виголосив того дня, що навіть найперший мудрагель на світі нічого б у ній не допетрав, тому після цього всі почали його поважати. А тітонька Поллі розказала їм, хто я такий і звідки взявся, і мені довелося пояснювати, що я не знав, як вийти із ситуації, коли місіс Фелпс подумала, що я Том Сойєр… (Тут вона перебила мене і каже: «Ні, називай мене, як раніше: тітонька Саллі, я вже до цього звикла і нічого змінювати не хочу!») Отож, коли тітонька Саллі подумала, що я Том Сойєр, мені довелося це терпіти, іншого виходу не було, крім того, я знав, що Том не образиться, — навпаки, буде дуже радий, бо виходить таємниче, з цього він зробить неабияку пригоду і буде задоволений. Так воно і вийшло. Він видав себе за Сіда і влаштував так, що для мене все пройшло гладенько.

А тітонька Поллі підтвердила, що Том каже правду: стара міс Вотсон дійсно звільнила Джима у заповіті; отже, це дійсно так — Том Сойєр стільки клопотів собі завдав та іншим, щоб звільнити вільного негра! А я ж ніяк не міг збагнути, аж до цієї хвилини і до цієї розмови, як це він при такому вихованні раптом допомагає викрадати негра!

Тітонька Поллі сказала, що коли тітонька Саллі написала їй, що Том із Сідом доїхали добре, вона подумала: «Ну, так і є! Цього треба було чекати, якщо вже я відпустила його одного і нема кому за ним придивитись!»

— Ось і довелося їхати в таку даль самій, на пароплаві, за тисячу сто миль, дізнаватися, що там наробив цей поганий хлопчисько цього разу, — бо від тебе відповіді я не могла дочекатись.

— Але ж я не отримувала від тебе листів! — каже тітонька Саллі.

— Не може такого бути! Я

1 ... 93 94
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пригоди Гекльберрі Фінна», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пригоди Гекльберрі Фінна"