Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

Наближався день похорону Цінь Кецін, і Цзя Чжень разом із ворожбитом вирушив до кумирні Залізного порога вибрати місце для поховання. Настоятелеві кумирні Сє Куну він звелів приготувати нове ритуальне начиння й запросити побільше відомих ченців — це мало надати особливої пишності церемонії поховання.

Сє Кун розпорядився подати вечерю. Цзя Чженю не хотілося ні їсти, ні пити, але час був пізній, і довелося заночувати в келії.

Заледве благословилося на світ, Цзя Чжень поспішив до міста й зробив останні розпорядження, що стосуються виносу труни.

Потім він послав людей до кумирні Залізного порога прикрасити місце, де буде встановлено труну, і відвезти туди все необхідне для приготування частувань і чаю.

Фенцзє розподілила обов’язки між тими, хто мав приймати труну з тілом покійної, а машталірам і паланкінникам звеліла супроводжувати пані Ван до місця похорону, а також найняти приміщення, де можна було б відпочити під час похоронної церемонії.

У ці ж дні померла дружина Шаньго-гуна. Пані Сін і пані Ван їздили на похорон і зробили жертвопринесення. Треба було також відправити подарунки другій дружині Сіаньського цзюнь-вана з нагоди дня її народження. Потім Фенцзє одержала листа від Ван Женя, її рідного брата. Він із сім’єю їхав на південь і просив зібрати все необхідне в дорогу. А тут іще занедужала Інчунь, треба було щодня запрошувати лікаря, доглядати, стежити за приготуванням ліків. Усіх справ і не перерахувати, і справи не прості — заморочливі.

Від утоми Фенцзє втратила сон і апетит. Варто їй прибути до палацу Нінго, як по неї негайно ж прибігали з палацу Жунго, а як тільки вона поверталася до палацу Жунго, по неї посилали з палацу Нінго.

Фенцзє була надміру честолюбна й найбільше побоювалася дати привід для балачок і пересудів. Тому, не жаліючи сил, вона підтримувала суворий порядок і ретельно продумувала кожне своє розпорядження. Недарма всі члени роду від малого до великого захоплювались її здібностями.

Увечері, за день до виносу труни, у залі зібралися близькі та друзі, а оскільки пані Ю все ще хворіла, всі турботи щодо прийому гостей взяла на себе Фенцзє. Вона, зрозуміло, була не єдина невістка в роду, але іншим бракувало або розуму, або серйозності, або ж заважали надмірна боязкість і страх. Фенцзє зі своїми витонченими й невимушеними манерами вирізнялася на їхньому тлі як червона квітка серед десяти тисяч зелених кущів. Вона ні з ким не рахувалась, усе робила на власний розсуд.

Усю ніч у палаці Нінго зустрічали й проводжали гостей, було гамірно, світилися ліхтарі та смолоскипи.

А на світанку, коли настала щаслива година, шістдесят чотири служниці прийняли труну й підняли жалобний прапор із написом:

«Труна з тілом покійної дружини чиновника п’ятого класу вродженої Цінь, дружини старшого онука потомственого Нінго-гуна з роду Цзя, офіцера імператорської гвардії охорони палаців Забороненого міста, що несе службу при особі імператора».

Все начиння для похоронної церемонії було нове й сліпуче сяяло.

Баочжу, як годиться за звичаєм незаміжній дочці покійниці, розбила біля дверей таз і з плачем і голосіннями рушила попереду похоронної процесії.

Труну проводжали серед інших Ню Цзіцзун — онук гуна Умиротворителя держави Ню Ціна, що має спадкоємний титул бо першого класу; Лю Фан, володар спадкоємного титулу цзи[145]першого класу; Лю Бяо, онук гуна, Упорядника керування державою; Чень Жуйвень, володар спадкоємного звання третього класу полководець, Придушувач своєю могутністю, онук Чень Сі-гуна, Встановлювача рівноваги в країні; Ма Шанде, володар спадкоємного звання третього класу полководець, Навіювач страху віддаленим країнам, онук Ма Куя-гуна, Встановлювача порядку в країні; хоу Сяокан, володар спадкоємного титулу цзи першого ступеня, онук гуна Досконалого правителя — хоу Сяо-міна (через смерть дружини Шаньго-гуна його онук Ші Гуан-чжу, що дотримувався жалоби, не зміг приїхати). Усього шість гунів. Разом із родинами Жунго-гуна й Нінго-гуна їх називали «вісім гунів». Ще тут були: онук Наньаньського цзюньвана; онук Сінінського цзюньвана, Відданий і шанобливий хоу Ши Дін; онук Пін’юаньського хоу, спадкоємний володар титулу нань другого класу Цзян Цзинін; онук Дінченського хоу, володар спадкоємного титулу нань другого класу Сє Кунь; онук Сян’яньського хоу, володар спадкоємного титулу нань другого класу Ці Цзяньхуей; онук Цзінтяньського хоу, начальник військової палати п’яти міст Цю Лян, а також син Цзіньсянського бо — Хань Ці; сини полководців Божественної войовничості — Фен Цзиїн, Чень Єцзюнь, Вей Жолань і багато-багато інших знатних людей, усіх не перелічити. Жінки прибули в десятьох великих паланкінах і тридцяти чи сорока малих паланкінах, у супроводі ста колясок і паланкінів зі служницями. Паланкіни з усілякими ритуальними атрибутами розтяглися на три-чотири лі.

Уздовж дороги на невеликих відстанях один від одного поставили навіси, під навісами — столи із частуваннями, на матах розташувалися музиканти, — усе це було зроблено як підношення до похорону друзями й знайомими.

Перший навіс спорудили на кошти Дунпінського цзюньвана, другий — Наньаньського цзюньвана, третій — Сінінського цзюньвана, четвертий — Бейцзінського цзюньвана.

З усіх чотирьох ванів тільки в Бейцзінського були особливі заслуги, і аж до нинішнього часу його сини й онуки успадковували його титул.

Нинішній Бейцзінський ван Шуйжун іще не досяг того віку, коли надягають шапку[146]. Він був гарний собою, відзначався добротою й скромністю. Довідавшись про кончину дружини продовжувача роду Нінго-гуна, він згадав,