Читати книгу - "Долина Гнівного потоку, Бенно Фелькнер"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
То була трохи моторошна картина: адже вони могли говорити тільки пошепки, бо поряд лежав Бренкер, що боровся зі смертю.
Нарешті Гол Слейтер знову озвався — поважно, майже суворо.
— Гаю, нам не уникнути боротьби. Хоч би як хотілося, але ми почекаємо, доки надійде підмога. І тоді стоятимем пліч-о-пліч. — Він узяв зірку, пришпилив її Гаєві на груди і легенько поплескав його по плечу. — Я не знаю, хто б, як не ти, мав більше право носити саме цю зірку, Гаю. — Потім він звернувся до Ларрі та ірландця: — Ви тепер тримайтеся разом, не встрявайте ні в яку сварку. Якщо ж вони заженуть вас десь у куток, то завжди ставайте один за одного. Не чекайте, поки на вас насядуть. Той, хто буде задній, хай перший витягає зброю, і стріляйте, ні на що не зважаючи: йдеться про ваше життя.
Ті кивнули.
Гол повів далі:
— А ми з Гаєм намагатимемось завжди бути поблизу один від одного. Долина ж бо не така велика. І ще одне завдання вам, — звернувся Гол до ірландця. — Завтра вранці поїдете до Вест-Філда. Візьмете найкращого коня. Сьогодні вночі я напишу звіт. А тепер ходімо.
Вони тихо вийшли з кімнати. В залі зібралося десятків зо три людей. Було про що розказати, посперечатися, поміркувати. Поява Гая Джілберта з шерифською зіркою на грудях стала новою темою для розмови.
Гол Слейтер зупинився коло прилавка.
— Салон буде відчинений, — голосно, щоб усі чули, сказав він. — Але не забувайте, що поряд лежить наш шериф! Не дуже галасуйте. Бо як тільки надійде хоч одна скарга від Дока, ми з Гаєм миттю прийдемо сюди. Поводьтесь по-людському.
Гості пообіцяли, що будуть чемні, бо, мовляв, як тут зачинять, то доведеться йти до Боєра, а в нього ж, усі кажуть, рильце в пушку.
Гол Слейтер і три його помічники попрощалися й вийшли надвір. Слейтер із Джілбертом подалися до канцелярії, а решта двоє рушили в свій щоденний патруль.
Ірландець забагато балакав із шукачами, біля яких спинявся дорогою. А сьогодні кожне слово про нового шерифа перескакувало з уст до уст, як корок із хвилі на хвилю. Надто хотілось ірландцеві похвалитися: аякже, Слейтерів посланець! Ті хвастощі дорого йому коштували.
Гол Слейтер не зайшов до своєї канцелярії, а звернув у ліві двері, до контори Ронні. Там знову був сам клерк, а перед ним за переділкою стояло кілька клієнтів. Клерк виписував якийсь папірець. Він підвів голову й злякано глянув на Слейтера.
— До ваш господар, той вилизаний Ронні?
Клерк ще дужче зіщулився.
— Не знаю, десь пішов чверть години тому. Він ніколи…
Та Гол Слейтер уже зачинив двері.
— Я зайду сам до тих мерзотників, — сказав він Гаєві. — Ти почекай тут.
Гай став на порозі барака. Сонце осявало йому обличчя й шерифську зірку. Звідси, якби треба було, він міг би за два скоки опинитись коло Слейтера.
Боєр і Ронні сиділи один проти одного, мов два розлючені півні, й лаялися.
— Кажи мені що хочеш, — кричав Боєр, — а ця твоя сволота вже нас не слухає! Чому вони не зчинили колотнечі на зборах? Якраз була нагода! Тепер Слейтер пащекує, заткнувши нам рота. Чи вони може й зовсім не хочуть ризикувати? А ти ж їх так вихваляв…
— Ну, твій п’яний Берт і той недолугий йолоп теж могли б хоч на щось та зважитись! Тож краще не гарячкуй і не казися, сам бачиш, що сталося. Там було дві сотні свідків або й ще більше. І врешті, що ми втратили? Нічого. Ну, трохи не пощастило, а ти так лютуєш через те, що тебе виставлено на посміховисько. Ми інакше собі зарадимо.
Тим часом Гол Слейтер зайшов до барака. Арчі виглянув із гральної зали, де ще не було гостей, і Гол підкликав його:
— Де Боєр і Ронні?
— У Боєровій кімнаті… шерифе, — радісно додав Арчі.
Гол усміхнувся.
— Вони самі?
— Так.
Гол Слейтер на мить затримався й притишено сказав:
— Скоро ми їх виведемо на чисту воду. Найближчими днями не дрімай. Долина тобі віддячить. Я подбаю про це.
Він швидко рушив до Боєрових дверей, коротко, владно постукав і зайшов до кімнати. Боєр з Ронні здригнулися і збараніло витріщили на нього очі. Дверей за собою Гол не зачинив.
— Так, — сказав він глузливо, — про вовка помовка, а він і тут. — І, не давши їм слова вставити, повів далі: — Ронні, щоб за годину приміщення в моєму бараці було звільнене. Мені далеко не байдуже, яких я маю сусідів. Волію добрих. Якщо за годину приміщення не буде вільне, весь мотлох полетить на вулицю.
Боєр трохи отямився; Ронні заклав ногу на ногу й солодко всміхнувся.
— Дозвольте, — обурено почав Боер. — По-перше, я сумніваюся, що вас наставлено шерифом, і…
— Дурниці мелете, Боєре, видумайте щось краще.
— І… і приміщення в бараці….
— За годину має бути звільнене.
— І… ми найбільші підприємці в долині. У нас двадцять шість займанок — як ви взагалі розмовляєте з нами? Хочете бути шерифом…
— Годі! — відрубав Слейтер. — Я не маю часу теревені правити, але скажу вам, дурням, ось що: я знаю, які ви підприємці, в мене голова не січкою напхана, ви — прилизані бандити! І, щоб ви знали, мене ця гра в котика й мишку дуже тішить. Вона мені багато чим нагадує те, що було двадцять років тому. Розпитайтесь, який тоді був Гол Слейтер. Коло нього завжди смаленим пахло, і стріляти він теж не забув. Принаймні влучає краще
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Долина Гнівного потоку, Бенно Фелькнер», після закриття браузера.